15 листопада 2022 року в Медіацентрі ДП «ГДІП» в онлайн- й офлайн-форматах провели круглий стіл «Війна в Чорному морі: геополітичні і стратегічні імперативи». Захід організував Інститут зовнішньополітичних досліджень за сприяння Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.

 Подія розпочалася зі вступного слова директора ІЗПД Григорія Перепелиці. Професор Перепелиця зазначив, що війна на морі є темою недостатньо висвітленою в українських джерелах, хоча безумовно вона має стратегічне значення. “Тема російсько-української війни сьогодні привертає увагу усього світу, оскільки її результати й перебіг визначальною мірою впливають не тільки на європейські, але й на міжнародні глобальні процеси. І в цьому контексті можна детально ознайомитись з перебігом цієї війни на суходолі, на Східному та Південному театрах бойових дій, але проблематика Чорного моря є недостатньо висвітленою” - зазначив науковець. 

У цьому контексті постає питання “Що собою представляє Чорне море і Чорноморський регіон як театр бойових дій?”. Чорноморський регіон і акваторія Чорного моря завжди були театром воєнних дій, у якому брали участь переважно європейські країни. З історії відомі низка війн у Чорному морі, починаючи з давніх часів, козацької доби, потім - війни, які велися між Російською та Османською імперіями. І домінування в Чорному морі потім впливало на всю Південну Європу, на Балканський регіон і т.д. Сьогодні, як зауважив Григорій Перепелиця, оперативна обстановка у Чорному морі також є визначальною і ми це бачимо по масованих ракетних ударах по Україні, які здійснюються саме з Чорного моря. Ми бачимо це по блокаді, яка викликала продовольчу кризу на глобальному рівні і якою безпосередньо займається ООН. І це ще раз підтверджує те, яке  значення має Чорне море. Хоча воно практично є закритим морським театром, але навколо якого сьогодні розгортається вся геополітика, як європейська, так і азійська.

На обговорення було винесено наступні питання:

• Зміна геополітичної та стратегічної обстановки в басейні Чорного моря в період російсько-української війни;
• Аналіз бойових дій та оперативної обстановки в акваторії Чорного моря;
• Хто сьогодні контролює акваторію Чорного моря?;
• Зернова угода і свобода мореплавства в Чорному морі?;
• Асиметрична стратегія ВМС України  в бойових діях проти Чорноморського флоту РФ та перспективи її реалізації?

Станом на зараз, за словами директора Інституту зовнішньополітичних досліджень, Україна не має збалансованих військово-морських сил, тільки окремі роди військ: це берегові війська та морська піхота. Але, по атаках на головну базу Чорноморського флоту у Севастополі ми побачили, що командування ЗС України та ВМС України застосовують асиметричні стратегії при наявності значної переваги Чорноморського флоту над військово-морськими силами України.

Григорій Перепелиця у своєму виступі провів аналіз поточного стану справ через призму геополітики. Науковець зазначив, що Чорне море завжди було яблуком розбрату як після Першої, так і після Другої світової війни. І це говорить про важливість Чорноморського регіону, який може суттєво впливати на європейську та євразійську політику. “Якщо ми подивимося на регіон з геостратегічної точки зору, Чорне море фактично знаходиться на у місці цивілізаційного розлому. За словами професора Перепелиці, тут стикаються три геополітичні масиви: Євразійський, Євроатлантичний та Ісламський масиви. Останній представлений Туреччиною та до певної міри Азербайджаном, хоча дана країна і не має фактичного виходу до Чорного моря”.

Григорій Перепелиця ставить наступне питання: яке місце займає Чорне море у цьому геополітичному протистоянні? Безумовно, величезне значення воно має у політиці Російської Федерації. Коли Петро Перший на початку 18 століття почав будувати Російську імперію, він прорубував вікно не до Балтійського, а до Чорного моря. Побудова у Воронежі грибного флоту і битва під Таганрогом 1700 році з Османською імперією, це була битва за вихід Російської імперії у Чорне море. Майже два століття Росія поклала на битву з флотом Османської імперії щоб завоювати собі увесь Кавказ. Від балансу сил на Чорному морі залежав результат війни Російської та Османської імперій на Кавказі. Після перемоги над Туреччиною на Кавказі Російська імперія стала використовувати Чорне море та свій флот для проекції сили для встановлення свого домінування над Європою, перш за все над Південною Європою та у Середземноморському театрі. Таке домінування стало складовою російської геополітики для впливу на весь геополітичний ландшафт Європи.

Таким чином, підкреслив Григорій Перепелиця, завданням Чорноморського флоту є проекція сили на Середземне море та на Балкани, щоб витіснити західноєвропейські країни з усього Чорноморського регіону та Балкан. Чорноморський флот також в минулому відігравав важливу роль у захопленні території України, Молдови і далі. Після падіння Османської імперії Росія встановила контроль над Чорним морем і так продовжувалося до Першої світової війни. 

Як Перша, так і Друга світова показали уразливість Чорноморського флоту, який не зміг утримати домінування в акваторії Чорного моря. Частина його корабельного складу була потоплена, а рештки відійшли у Новоросійськ. Росія знову втратила контроль над Чорним морем, але з наступом радянських військ  повернула його. Після Другої світової війни море перетворилося на “російське озеро”, а по завершенню Холодної війни, Росія фактично втратила Чорноморський флот, оскільки 90% системи його базування перебувало на території України. Якщо Росія втратила б цю систему базування, то втратила і б сам Чорноморський флот та його вихід у Середземне море був би закритий. 

Таким чином, після розпаду СРСР у Чорному морі встановився баланс між Росією, що представляє євразійський цивілізаційний простір та євроатлантичним простором. Цей баланс дозволяв тримати стабільність у Чорному морі. Він став можливим завдяки ініціативам НАТО типу BLACKSEAFOR, присутності в акваторії Чорного моря кораблів Альянсу та його  розширення на територію Румунії та Болгарії. Таким чином, зона берегової лінії Чорноморського флоту звузилась до 500 кілометрів. А на закритих морських театрах, зауважив експерт, контроль над морем здійснює той, у кого більша берегова лінія.

Така ситуація, за словами директора ІЗПД, не влаштовувала Росію, тому не випадково, що для початку геополітичного наступу на Захід, їм потрібно було розширити зону берегової лінії та посилити Чорноморський флот. Це одна з причин чому Росія у 2014 році розв'язала війну проти України з захопленням Криму, разом з модернізацією Чорноморського флоту.

Таким чином, у результаті російсько-української війни, Росія повністю витіснила євроатлантичний масив з регіону і практично закрила Чорне море для кораблів НАТО. Понад те, РФ організувала повну морську блокаду України, закрила порти через які здійснювалася більша частина зовнішньої торгівлі України. Ця економічна блокада болісно вдарила по Україні. Держава втратила можливість отримувати валюту, а її експорт зменшився у декілька разів. У такій ситуації це вдарило по українському бюджету, фінансовій системі. Страждає аграрний бізнес і т.д. 

Сьогодні ми бачимо конкуренцію ісламського та євразійського масивів у Чорному морі. Євроатлантичний масив практично витіснений з акваторії Чорного моря. Володимир Путін рахується з турецьким флотом і змушений піти на поступки щодо зернової угоди. Туреччина, своєю чергою, уникає зіткнення з кораблями Чорноморського флоту, але вона використовує чорноморські протоки для блокування заходження кораблів РФ у акваторію Чорного моря, що зменшує ракетний потенціал Росії по нанесенню російських ракетних ударів по території України. РФ сьогодні використовує Крим та системи базування як плацдарм для утримання окупованих територій та блокади морських комунікацій України.

Коли справа дійде до звільнення Криму, перед Україною постануть наступні завдання:
 - позбавити Чорноморський флот спроможностей вести бойові дії на півдні України
- позбавити Крим ролі плацдарму, з якого здійснюється логістичне забезпечення сухопутних та військово-повітряних угрупувань збройних сил рф;
- позбавити ЧФ РФ його головної бази у Севастополі
- деблокувати морські комунікації України та міжнародні морські торгівельні коридори;
- повернення Україні її морську економічну зону
- знищити систему базування ЧФ РФ у Криму.

Вирішення Україною цих завдань завдання, на думку Григорія Перепелиця призведе до  двох варіантів формування безпекової ситуації в Чорноморському регіоні:

1. Повернення у Чорне море євроатлантичного масиву безпеки за умови, що НАТО задовольнить заявку України на членство у Альянсі;
2. Якщо НАТО не наважиться приймати Україну, тоді у Чорному морі може сформуватися новий субрегіональний комплекс безпеки за різними моделями, наприклад, Балто-Чорноморського співробітництва, або потрійного союзу Україна - Польща - Велика Британія.

“Велика Британія має власні інтереси у Чорному морі. Якщо згадати Кримську війну 1854 року, то саме Британія нанесла нищівну поразку Чорноморському флоту Росії. Вже в нашу епоху, знаковим сигналом став маршрут англійського есмінця “Defender”, який продемонстрував, що Росія не має територіальних вод навколо Криму тому, що   це є українські територіальні води. Це був символічний знак присутності, або наміру присутності інтересів Британії у Чорноморському регіоні і Україна цілком підтримує такі інтереси” - зазначив Перепелиця.

Далі Григорій Перепелиця розглянув можливі шляхи досягнення визначених завдань і зауважив, що основою дій України стала асиметрична стратегія. “Асиметричні стратегії бувають наступальні, оборонні, позитивні та негативні. Україна застосовує не тільки на морі, але й на суші дані стратегії, як при проведені оборонних, так і наступальних дій”.

Другим спікером круглого столу став Андрій Клименко головний редактор порталу “BlackSeaNews”. Пан Клименко зазначив, що Росія минулого року активно готувалася до агресії. Країна збільшувала масштаб військових навчань, аж до перекриття зони до самих територіальних вод України. Як зазначив експерт, адекватної реакції на такі дії не було. Зараз зрозуміло, що це була підготовка до агресії.

На думку Андрія Клименка повномасштабна російська агресія стала зокрема можлива через відсутність кораблів нечорноморських держав НАТО у Чорному морі.

“Я впевнений, якщо б тоді в січні і в лютому 2022 року НАТО продовжувало присутність своїх кораблів у Чорному морі в звичайному форматі, то для Росії було б величезне питання: “А чи починати щось в акваторії Чорного моря, коли там знаходиться  американський та британський ракетні есмінці з чисельністю ракет на борту, яка в декілька разів більше ніж на всьому Чорноморському флоті?”- зазначив він.

Клименко відзначив дії України зі стримування російського флоту. По-перше, Україна не тільки вистояла, але й завдала Росії відчутного удару на морі. По-друге, українська дипломатія доклала великих зусиль для досягнення домовленостей з Туреччиною щодо стратегічного рішення з перекриття чорноморських проток для російських кораблів, що були накопичені у Середземному морі. За умов наявності тих сил, на думку аналітика, Росія могла б здійснити десантну операцію поблизу Одеси. При цьому Туреччина фактично порушила конвенцію Монтре, яка відкритим текстом каже, що заборона під час військових дій не поширюється на кораблі, які йдуть до місця свого базування. Турецька влада знайшла іншу статтю у конвенції і послалась на пункт, що дозволяє перекриття в умовах загрози для національної безпеки Туреччини.  

Головний редактор порталу “BlackSeaNews” більш детально проаналізував інтереси Туреччини в контексті поточної війни. Разом зі збільшенням закупівлі українського зерна, Туреччина постійно перемикає на себе нафтові потоки Росії. За кількістю закупленої нафти Туреччина обігнала навіть Індію. Таким чином Ердоган просуває інтереси своєї держави. На думку Андрія Клименка Україні варто працювати з Туреччиною щоб поступово розблокувати присутність нечорноморських країн в регіоні.

Наступний спікер, Валентин Бадрак на початку своєї доповіді зазначив декілька факторів, що призвели до окупації Кримського півострова. По-перше, це помилки у політиці лідерів України, відсутність стратегії щодо Криму. По-друге, це ретельна підготовка російських військ, яка давно відбувалася. Ще у 2006 році, як зазначив Валентин Бадрак, російський десант здійснив висадку у Феодосії і потім вибачався, що це нібито було помилково.

Аналізуючи розвиток ВМС України, аналітик відзначив такі позитивні моменти, як застосування асиметричних методів ведення війни, співробітництво з партнерами, наприклад, постачання американських кораблів та кредит, наданий Великою Британією. Всередині країни також були перспективні стратегії. Наприклад, “Стратегія – 2035”, яку затвердив дмірал Воронченко в 2018 році, прийняття на озброєння ракетних комплексів “Нептун”. Водночас були і стримуючі фактори, зокрема і у відносинах з партнерами. Суттєвим фактором була відсутність бажання постачати Україні технологічну зброю. Україні відмовили у закупівлі ракет NSM, коли Польща купує винищувачі F-35, а Естонія оголосила про закупівлю Himmars.

У військовому протистоянні Україна за словами Бадрака має протидіяти Росії виключно асиметрично. Така протидія включає “довгу руку” з берега ракетами “Нептун” і “Гарпун”. Хоча, дальності ракет “Гарпун” для України замало. Серед комплексів, які потрібні Україні експерт називає норвезько-американський NSM. Паралельно Україні варто розвивати москітний катерний флот, безпілотні авіаційні комплекси і безпілотні комплекси морського базування. Кожен безпілотний морський дрон коштує приблизно 250 000 доларів, як два Javellin, або дві керовані ракети до Himmars. “Використання дешевих технологій, малопомітних, які здатні боротися проти потужних кораблів які є дуже коштовними - це дуже важлива можливість в контексті москітної стратегії на морі” - заявив спікер.

Також Валентин Бадрак відзначив перспективність вітчизняних українських розробок, що не поступаються і в певних аспектах переважають аналогічні розробки інших держав. Наприклад, розвідувально-ударний дрон від КБ “Луч” може оперуватися не тільки у хорошу погоду, але й у погану. На додаток, бойова частина даної розробки більша ніж у “Байрактарах”. "Важливо, щоб держава взялася за це і інтегрувала існуючі можливості в один кулак і довести дрон до використання” - підкреслив Бадрак. 

Наступний спікер, Володимир Заблоцький, капітан 1-го рангу, військово-морський експерт, оглядач журналу «Defense express», висловив думку, що розвиток ВМС має бути збалансованим, оскільки потреби флоту можуть з часом змінюватися. 

Щодо завдань у протистоянні з РФ, то Заблоцький назвав наступні: блокада ЧФ РФ у портах Криму і перерізання шляхів постачання, у т.ч. на Азовському морі. Як зауважив експерт, Збройні Сили України робили спроби перекриття судноплавства для росіян, коли на початку війни утримували Маріуполь і ще під час проведення АТО. З перспективою повернення Азовського узбережжя Україна може повернутися до цієї ідеї і у цьому контексті будуть доречні берегові ракетні війська та безпілотники, оскільки корабельного складу на Азові немає.

Володимир Заблоцький відзначив революційне використання Україною безпілотних апаратів для атаки на Чорноморський флот у Севастополі.  "Це перший в історії такий приклад використання комплексної атаки захищеної військово-морської бази противника в умовах війни. Історія знає приклади атаки військово-морських баз, але це здійснювалося звичайними літаками та звичайними кораблями" - зазначив він і додав, що дана атака безумовно буде вивчатись після війни фахівцями інших країн, в тому числі передових морських країн. Заблоцький проаналізував атаку, здійснену Україною на ЧФ РФ та зробив висновок, що розвиток безпілотник морських дронів це перспективний напрям військової галузі і Україна має тут потужний потенціал.

Після Володимира Заблоцького слово взяв Сергій Соколюк. Під час виступу науковець наголосив: «Україна мала на Чорному морі, у всякому разі з усіх чорноморських країн, найрозвиненішу суднобудівну промисловість. В Україні було найбільше у світі Чорноморське морське пароплавство до 1993 року. Але якщо немає цивільного флоту, то й кораблебудівна промисловість занепадає».

Основні тези доповіді пана С. Соколюка включали наступні аспекти, що призведуть до посилення ВМС України:

• Україні потрібен збалансований флот;
• на початкових етапах будівництва флоту  варто підходити асиметрично, з використанням літальних, надводних та підводних дронів;
• важливими складовими є ракетні комплекси та літальні апарати, що перекривають ударну складову ВМС РФ;
•  використання сучасних технологій при будівництві флоту;
• підготовка професійних кадрів для військово-морських сил України.

Останнім спікером заходу був Сергій Воронов, директор Центрального військово-морського музею України. Пан Воронов ознайомив присутніх з музейною справою, що є складовою частиною військово-морської історії України. Експерт нагадав, що значна частина музейних активів була вкрадена Російською Федерацією після окупації Криму. 

В умовах війни співробітники музею окрім освітньо-інформаційної діяльності виконують роботи пов’язані з розмінуванням. Інженерної відділ було переформовано у підрозділ гуманітарного розмінування. “Колеги зі Сполучених Штатів надали нам телекеровані підводні апарати з потужною глибиною занурення, є безпілотна повітряна група забезпечення і зараз ми вже працюємо в питаннях розмінування в акваторії Дніпра Південного Буга і Бузького лиману. Так сталося, що ми, мабуть, єдина організація, яка мала дуже тісне відношення до мінної безпеки в Чорному морі. Адже там, де ми проводимо археологічну розкопки, ми повинні розуміти наскільки це небезпечно. Виявилось, що ми є головними фахівцями у питанні розташування мінних полів в акваторії Чорного моря як у Першу Світову, так і у Другу Світову” - зазначив Сергій Воронов.

На жаль, російська агресія, негативно вплинула на багато сфер життя українського суспільства. Науково-історична сфера не є винятком і через російські ракети, за прогнозом пана Воронова, археологічні розкопки будуть припинені як мінімум на 3 роки. Також була зазначена проблема екології, що на думку експерта може бути однією з головних після війни. На борту сумнозвісного крейсера “Москва” може бути до півтори тисячі тон дизельного палива і теоретично це все тече у бік одеського узбережжя. Водночас у контексті поточної війни збільшується інтерес до історії українського ВМС, адже ця історія пишеться сьогодні. Ракетний крейсер “Москва” - експонат номер 2064 у колекції Центрального військово-морського музею України. “На заході вже дійсно є черги і нам пропонують уже зараз продавати квитки на екскурсію” - повідомив директор музею.

До круглого столу долучилися представники посольств, міжнародних та неурядових організацій, дипломати, військові аташе, аналітики, науковці тощо. Захід завершили запитаннями від аудиторії та ґрунтовними коментарями експертів.