Інститут зовнішньополітичних досліджень

укр
eng
+38 (044) 287 52 58

Інститут зовнішньополітичних досліджень

тел. +38 (044) 287 52 58

ПОСТ-РЕЛІЗ КРУГЛОГО СТОЛУ НА ТЕМУ: «Концепт перемоги в російсько-українській війні»

 

20 вересня 2022 року у Медіацентрі «ГДІП» Інститут зовнішньополітичних досліджень за сприяння Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв провели «круглий стіл» на тему: «Концепт перемоги в російсько-українській війні». 

Спікерами виступили: Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень; Борис Парахонський, головний науковий консультант Національного інституту стратегічних досліджень, доктор філософських наук, професор; Володимир Василенко, український правознавець-міжнародник, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор.  З 2006 по 2010 – представник України в Раді ООН із прав людини; Микола Бєлєсков, головний науковий консультант Національного інституту стратегічних досліджень; Петро Бурковський, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»; Олександр Чупринюк, військовослужбовець Збройних Сил України, учасник бойових дій на російсько-українському фронті;

Круглий стіл розпочався зі вступного слова Григорія Перепелиці. Директор Інституту зовнішньополітичних досліджень відзначив актуальність питання концепту перемоги в російсько-української війни після успішної харківської операції. Григорій Перепелиця відзначив, що для дискусії задіяно комплексний підхід, починаючи від онтологічного розуміння перемоги до більш конкретних питань. Основними з них є питання “у чому полягає сенс перемоги України?” та “розуміння перемоги України”. Вони були розглянуті у політико-дипломатичному аспекті, військовому тощо. Було запропоновано розглянути еволюцію поглядів на те як змінювалась позиція українського керівництва, країн-партнерів та Росії. На завершення визначено обговорення питання наявності ресурсів для досягнення перемоги у розумінні української сторони: “Для досягнення якої перемоги у нас достатньо ресурсів?”; “Які будуть наслідки перемоги, зокрема у міжнародному контексті?”; “Яка буде ціна цієї перемоги?”.  

 

 

Директор Інституту зовнішньополітичних досліджень відзначив, що Росія з плином конфлікту міняла риторику. “Перед широкомасштабною війною Путін говорив про знищення України як держави, про демілітаризацію, тобто, нанесення нищівної поразки Збройним Силам України і про денацифікацію, тобто, знищення українців як нації. У цьому сенсі він повторив Гітлера, який намагався остаточно покінчити з єврейським питанням. З тією різницею, що Путін намагався покінчити з питанням українським… Далі ми бачимо, що після провалу бліцкрігу вже уявлення змінилося і виявляється, що перемогою стали цілі не знищення всієї України, а повернення до проєкту “Малоросії”, проведення референдуму та включення у склад України усієї Південної та Східної України, включно з Придністров’ям. Далі, з ходом бойових дій, влітку, ми побачили інше уявлення про російську перемогу, що виявляється перемога має бути не стільки над Україною, скільки над США... І зараз ми бачимо, що Путін намагається зберегти статус кво, тобто закріпити за собою території, які наразі окуповані шляхом проведення референдумів і їхнього швидкого включення до складу Росії.

Щодо бачення Заходу, Григорій Перепелиця відзначив амбівалентне уявлення про перемогу. По-перше, на початку метою США було не допустити поразки України. По-друге, тепер це послабити Росію, але до такого стану, щоб вона була миролюбною країною і не створювала загрозу європейській безпеці. І по-третє, не допустити повної поразки Росії, зберегти її і не допустити розвалу. Тому українська перемога не повинна мати таких глибоких наслідків для самої Росії. Таким чином, ми спостерігаємо брак політичної волі з боку Білого дому, що контрастує з невеликими країнами східної Європи, які надають відносно велику допомогу, включно з важкою технікою.

Українське керівництво, своєю чергою, після зміни позиції, бачить перемогу у поверненні території у кордонах станом на 1991 рік, включно з Кримом та Донбасом. Залишається питанням чи вважається перемогою витіснення російських військ, чи їхній повний розгром? З репараціями чи без? З ліквідацією російської державності імперського типу? Чи повний розпад Росії? Від чіткого визначення залежить подальша українська стратегія та необхідна кількість ресурсів. 

Першим після вступного слова Григорія Перепелиці спікером став Борис Парахонський. Науковець зазначив, що параметри перемоги потрібно визначати вже сьогодні. На його думку, будь-яке перемир’я з Росією стане передишкою для РФ перед наступним ударом. Перемогою можна вважати повну деокупацію. Але, у військово-політичному сенсі ця перемога буде не остаточною. Потрібно так ослабити Росію щоб вона не напала на Україну хоча б найближчі 10 років. Посилаючись на статтю Валерія Залужного та Михайла Забродського, експерт припустив, що територію України можуть обстрілювати ракетами і після витіснення росіян з української території. А отже, Україні може потрібна зброя для завдавання ударів по точках звідки ведеться обстріл української території, а це - перенесення бойових дій на територію супротивника. Підсумовуючи модель перемоги, Борис Парахонський назвав наступні кроки:
- Витіснення Росії з усієї території України
- Припинення військових дій
- Відновлення суверенітету, ліквідація квазідержавних утворень
- Відшкодування збитків нанесених російськими збройними силами
- Покарання осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів
- Встановлення зони безпеки на російсько-українському та білорусько-українському кордонах, відведення озброєнь.

Наступним взяв слово Володимир Василенко. Володимир Андрійович почав з короткого історичного екскурсу та зазначив, що війна України з Росією триває вже майже 370 років у різних формах. Метою цієї війни є знищення України і виходячи з цілей сторін компромісу в російсько-українській війні бути не може. Це війна екзистенційна та цивілізаційна. Росія фактично воює проти західної цивілізації, тому країни-партнери України зацікавлені у її підтримці. Водночас ця допомога має дозований, обмежений та розтягнутий у часі характер. За словами Василенка, така тактика є короткозорою та небезпечною, адже залишається джерело загрози для усієї міжнародної спільноти - путінський режим. “Потрібно змінити дану тактику послаблення Росії і замінити її стратегією знищення путінського режиму і притягнення Росії як держави до міжнародно-правової відповідальності”. 

 

 

Володимир Василенко запропонував створити антипутінську коаліцію, по типу антигітлерівської. За основу пропонується взяти формат утворений у Раммштайн країнами-партнерами України. В рамках Раммштайну, за пропозицією Василенка, варто створити групу з координації санкцій проти Росії і ухвалити рішення про т.з. “пекельні санкції” і створити групу з питань поствоєнного мирного врегулювання. Правовою підставою створення такої коаліції є стаття 51 статуту ООН.

Тільки після краху політичної та економічної системи Росії можна сідати за стіл переговорів, спільно з союзниками, диктувати Росії умови та визначити форму її відповідальності з повним відшкодуванням Україні та союзним державам (не тільки за завданні збитки Україні, але й за збитки союзників, пов’язаних з військовою допомогою, запровадженням санкцій та підтримкою біженців).

Наступним спікером був Микола Бєлєсков, головний науковий консультант Національного інституту стратегічних досліджень. Микола Бєлєсков вказав, що з військової точки зору військова перемога легко пояснюється: “Ти громиш противника швидше, чим він регенерує ресурси. Ти це робиш і рано чи пізно або фактично знищуєш, або викидаєш за межі своїх територій”. Таку логіку за словами аналітика описав у своїй статті для The Times Борис Джонсон. “Ця стаття була більш ґрунтовна та стратегічна, ніж те, що писав Джо Байден” - підкреслив науковець. 

Микола Бєлєсков зазначив, що існують дві основні стратегії війни: війна на знищення та війна на виснаження. На думку наукового консультанта НІСД, російсько-українська війна стане саме війною на виснаження. “Війна на виснаження не обов’язково передбачає знищення основних сил ворога і навіть деокупацію своєї території, адже, нагадаю, Перша світова війна закінчилася коли німці досі контролювали більшу половину Бельгії, включно з Брюсселем. Але, тим не менш німці запросили миру в Антанти, адже не були готові воювати” - констатував Бєлєсков. На це вплинули фактори економічного виснаження та деморалізації. Тому аналітик припускає, що результат російсько-української війни може бути схожим на Першу світову війну - з обмеженими локальними наступами, як на Харківщині. Деморалізуючим фактором для росіян, на думку аналітика, можуть стати удари по тилу росіян, які стали можливі завдяки засобам ураження, що отримала Україна від країн-партнерів, а також ефект зими, адже на початку війни РФ мала великі проблеми з логістикою, харчуванням, одягом для військових тощо. Зрештою Микола Бєлєсков висловив певний скепсис щодо перспективи завершення війни у результаті знищення основних сил Росії.

Після Миколи Бєлєскова дослідження своєї організації презентував Петро Бурковський, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва». Соціологічні дослідження продемонстрували, що перед російським вторгненням переважна більшість громадян України вважали, що народ має право на збройне повстання. Тільки 30% опитаних відповіли негативно, при цьому практично 90% з них вважають, що і влада не має права на насильство проти населення. Серед цих 30% переважна більшість - жінки та люди похилого віку. Також, відповідно до дослідження, в останні місяці війни зросла кількість громадян, готових чинити супротив російському вторгненню. 22,5% українців підтвердили готовність взяти зброю до рук. 25,2% висловили готовність у той чи інший спосіб допомагати невійськову допомогу. На переконання Петра Бурковського, це була катастрофічна цифра для росіян.

У питанні віри у перемогу України, моральний дух українців високий - 77% опитаних відповіли “так” і 15% “скоріше так”. “Це важливе питання, яке показує запас міцності на найближчу перспективу” - підкреслив науковець. Також відповіді громадян продемонстрували високий рівень оптимізму та надії. Це позитивний сигнал. Однак, факт того, що третина населення очікує завершення війни до цього року, вимагає від уряду України роботи з цими громадянами та їхніми очікуваннями. Остання частина дослідження містила питання визначення громадянами перемоги України. Більше половини громадян вважає перемогою вигнання російських військ з усієї території України, включно з ОРДЛО та АР Крим. Ще 20.4% вважають перемогою знищення російської армії та сприяння повстанню/розпаду Росії.

На завершення круглого столу, слово отримав Олександр Чупринюк, військовослужбовець Збройних Сил України, учасник бойових дій на російсько-українському фронті. Олександр Чупринюк почав з розповіді про наступальну операцію на Харківщині. Військовослужбовці Збройних Сил України виконали завдання, які у певній мірі суперечили логіці військового мистецтва, оскільки для подібного прориву зазвичай потрібна значно більша кількість сил та засобів.

 

 

На думку військовослужбвця, наразі відбувається активна фаза російсько-української війни, але після етапу відкритої війни, вона продовжиться в іншій формі. Чупринюк перерахував низку внутрішніх факторів, які призвели до повномасштабної війни. Це і занепад спецслужб і загравання з радянським минулим, толерування колабораціонізму, сировинно слабка економіка, відсутність системи територіальної оборони, відсутність закону про зброю тощо.

Також було наголошено на важливості вироблення Україною власної зброї. Варто розглянути проєкти з сусідньою Польщею. Вироблення власної зброї та засобів є нагальною потребою. За словами Олександра Чупринюка, його побратими з підрозділу “Кракен” кожного місяця втрачають від 25 до 35 дронів. Здебільшого це “Мавік 3”, які добре себе зарекомендували. У цьому відношенні пан Чупринюк підкреслив важливість мобілізації науковців та інженерів, які б працювали на ВПК, брали участь у мозкових штурмах і так само як військові робили інновації, які приносили б користь на фронті, зокрема власні дрони. Інтелектуальні ресурси України також можна задіяти для боротьби з російською зброєю. Наприклад, українські IT спеціалісти могли б винайти способи ефективнішої боротьби проти російських дронів.

Ще одне важливе питання, яке було згадано - соціальний захист ветеранів та усіх постраждалих від війни. “Це колосальні гроші, які потребує українська економіка” - зауважив Олександр Чупринюк. ВПК на його думку може стати драйвером економіки України, адже технологічна зброя може принести значний прибуток.

Не менш важливим аспектом війни, який було згадано є демографічна проблема. “На кожного загиблого українця має народитися 2-3 нових українців”.

Підсумовуючи, Олександр Чупринюк зазначив, що Україна не має права повернутися до того стану, який спостерігався в Україні до повномасштабного вторгнення. Вищезазначені аспекти мають бути враховані, а енергія військових має бути спрямована у правильному руслі. Україна має прагнути повної перемоги і справедливість має бути відновлена.

До круглого столу долучилися представники посольств, міжнародних та неурядових організацій, вітчизняні дипломати, аналітики, військовослужбовці, науковці тощо.

Завершилася зустріч коментарями аудиторії.

26 вересня 2022 р.