11-12 липня 2023 року у місті Вільнюс, столиці Литви, відбудеться саміт НАТО. Одним з головних питань перед зазначеною подією є подальше майбутнє України у контексті прагнень країни стати членом Північноатлантичного альянсу.
Наразі розглядаються різні варіанти, які Альянс, або країни-партнери можуть запропонувати Україні і не всі вони передбачають повноправне членство у короткостроковій перспективі. Серед найбільш популярних варіантів в останній місяць називалася т.з. «Ізраїльська модель». Відповідно до неї, країни-члени надають Україні військово-технічну допомогу, ймовірно, діляться певним об’ємом розвідувальної інформації, а також надають тренування. Така модель не передбачає юридичних гарантій перед Україною та залишає Союзникам великий простір для маневру у випадку загрози для України. Частково, такий план є інституціоналізацією поточної допомоги. Втім, у випадку зменшення інтенсивності російсько-української війни, рівень такої допомоги тільки зменшиться. Принциповим недоліком т.з. «ізраїльської моделі» для України є факт відсутності в України ядерної зброї. Гарячі фази арабо-ізраїльських воєн припинилися лише після набуття єврейською державою ядерного статусу. В реаліях України, збільшення конвенційних спроможностей не стануть гарантією ненападу з боку росії. Водночас факт перебування України у сірій зоні європейської безпеки призведе до подальшої деградації економіки країни, її демографічного потенціалу і зрештою – тільки заохотить рф до реваншу. У випадку нового протистояння, рф буде більш підготовленою, а країни Європи заплатять двічі, адже залишити сірі зони у Європі по завершенню російсько-української війни – значить відкласти нову війну для майбутніх поколінь.
Ще одним варіантом є надання Україні повноправного членства і початок процесу прийняття вже на наступному саміті НАТО. Основним аргументом такого сценарію є факт того, що наразі країни НАТО фактично вже надають допомогу Україні, яку можна розглядати як застосування статті 5 Статуту НАТО. Ця стаття не закріплює зобов’язання відправки військ на територію Союзника, а містить наступне формулювання: «кожна сторона надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними». На додаток, у випадку прийняття України до НАТО, країни-члени продемонструють путіну, що час не грає на користь росії та надішле сигнал про відсутність перспектив для рф продовжувати агресію проти сусідньої держави. Водночас такий підхід, за словами американського науковця Пола Поста несе 2 загрози для Альянсу: збільшення ризику прямого зіткнення з рф та зменшення надійності (credibility) НАТО, оскільки надання Україні допомоги без відправки військ на її територію створить небажаний прецедент, що може потенційно впливати на здатність до стримування потенційних супротивників. Тому подібне рішення вимагає зважування всіх за та проти і наразі країни НАТО відмовились від цього сценарію, хоча їхнє втручання могло б призвести до швидкого завершення війни. Наразі ж українські солдати продовжують воювати сам на сам з найбільшої країною континенту.
Ще одним варіантом, до якого наразі схиляються найближчі країни-партнери України – це вихід за рамки рішення Бухарестського саміту та фіксація у Вільнюсі чіткого рішення, що Україна вступить до Північноатлантичного альянсу по завершенню війни з рф. Тобто, загроза втягування у поточну війну зникла б і Альянс стирав би таким чином сіру зону безпеки, зміцнюючи власну обороноздатність. Відповідно до чинної оборонної стратегії НАТО, у разі нападу передова країна має стримувати ворожі сили до підходу Союзників. Близькість України до росії надало б НАТО перевагу в стримуванні і українські Збройні Сили сприяли б зміцненню безпеки та обороні східноєвропейських країн-членів. Такий варіант, надання членства по завершенню війни, керівництво України наразі сприймає як бажаний, в умовах коли країни НАТО відмовляються приймати Україну на найближчому саміті через страх зіткнутися з росією у збройному протистоянні. Нещодавно ухвалена стратегія національної безпеки Німеччини підтверджує тезу щодо страху низки країн-членів, адже містить положення щодо необхідності уникнення втягнення у війну.
За словами заступника голови Офісу Президента України Ігоря Жовкви, 20 країн Північноатлантичного альянсу підтримали майбутній вступ України до НАТО.(1) Однак, як мінімум 3 країни виступають проти цього. За інформацією Financial Times, Сполучені Штати Америки, Німеччина та Угорщина виступають проти намірів Польщі та країн Балтії запропонувати Україні спрощений формат вступу, т.з. “дорожню карту”. Наразі формат взаємодії коли Україна залишається форпостом НАТО на Східному фланзі Альянсу влаштовує США та ФРН. Держави НАТО надають Україні допомогу у вигляді економічної підтримки та озброєнь та не мають жодних юридичних зобов’язань перед Україною. Таким чином, Україна зменшує загрозу з боку росії для всіх європейських країн власними силами та життями українських військовослужбовців, водночас країни Північноатлантичного альянсу не застосовують власних Збройних Сил.
Замість членства у НАТО, Україні пропонуються замінники, що не можуть влаштувати Україну, хоча чинне керівництво частково погоджується на такі альтернативи, сподіваючись, що фактична інтеграція у європейську безпекову систему наблизить отримання юридичних гарантій. Це, наприклад, стосується Ради Україна-НАТО, яку потенційно можуть створити на наступному саміті. Тепер рівень відносин України з НАТО відповідатиме рівню відносин НАТО з росією у минулому. Такий розвиток подій виглядає просто комічно.
За словами Володимира Зеленського тільки повноправне членство у НАТО може бути гарантією ненападу з боку інших країн. А поки Україна не отримала членства, вона потребує гарантій сталої допомоги з боку партнерів. Тобто, інституціоналізація допомоги, про яку можна часто почути в експертному середовищі та від багатьох урядовців, задовільнить Україну, але тільки до завершення війни. Вона не може бути замінником НАТО, адже збільшення конвенційних спроможностей України не відвернуть повторного нападу рф. Тому Володимир Зеленський і заявив, що не розуміє навіщо Україні брати участь у саміті у м. Вільнюс, якщо Україна не отримає гарантій.
Україна наразі бореться за безпеку всієї Європи та обороняє її, і це не просто риторика. У 2021 році росія висунула ультиматум не Україні, а НАТО. Україна не була членом Альянсу і якщо на двосторонньому рівні рф дійсно хотіла захопити Україну та зруйнувати її державність, то на системному рівні – агресія проти України розглядалася Кремлем у контексті протистояння зі США та Європою. Якби агресія рф вдалась, весь людський потенціал України, що тепер належав би окупанту, був мобілізований проти НАТО, так як росія використала людський потенціал на окупованій території для застосування проти України. Після захоплення сусідньої держави, росія вторглася б у країни Балтії і ані сили США, ані сили інших Союзників не встигли б захистити членів Альянсу.
НАТО час повернутися до виконання оборонних завдань та не ховати голову у пісок. Росія становить загрозу не тільки Україні, але й усій Європі. Восени 2021 року в Україні застерігали США та інші країни НАТО, що намагання зекономити на військовій допомозі Україні зараз призведе до того, що потім доведеться заплатити більше. Тепер США і вся Європа платять за російське вторгнення, і Україна – найбільше, життям своїх громадян. Не можна залишати вразливостей у європейській безпековій системі на майбутнє і тому Україна має отримати гарантії щодо членства в НАТО, щоб майбутнім поколінням не довелося заплатити за помилки минулого.
Посилання:
1.Київ: Вступ України до НАТО підтримали 20 країн, 11.06.2023, URL: https://www.dw.com/uk/kiiv-vstup-ukraini-do-nato-pidtrimali-20-krain/a-65883465