На самті НАТО у Вільнюсі Україна так і не отримала чітких термінів свого вступу у Північноатлантичний альянс. Натомість, країні було запропоновано альтернативу, яка влаштовує, насамперед, інтереси країн-партнерів України. Варіант, який наразі реалізовується – це фактично втілення у життя принципів, запропонованих у «Київському безпековому договорі».
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації Україні було надано значну економічну та військову підтримку. Більшість країн, що надають цю підтримку є демократичними, що обумовлює залежність рішень уряду від суспільно-політичної думки. З розвитком російсько-української війни в демократичних суспільствах може зростати втома від війни, яку підживлюють економічні наслідки російського вторгнення, а також російська пропаганда. У таких умовах здатність України чинити супротив може опинитися під загрозою, адже військово-технічна і економічна підтримка України є вкрай важливою для безпеки держави та усієї Центрально-Східної Європи.
Одним з механізмів унеможливлення сценарію, згідно з яким Україна залишається без підтримки партнерів є інституціоналізація такої допомоги та підписання юридично-зобов’язуючої угоди. Проєкт відповідного документу було розроблено в межах Міжнародної робочої групи з питань безпекових гарантій для України, «групи Єрмака-Расмуссена» - «Київський безпековий договір».
На саміті у Вільнюсі країни-партнери зробили крок в напрямку реалізацї зазначеного документу. Зокрема країни Групи семи опублікували заяву щодо України. Держави формату підкреслили готовність працювати з Україною над конкретними, двосторонніми, довгостроковими зобов'язаннями і домовленостями у сфері безпеки, спрямованими на:
-забезпечення стійких сил, здатних захищати Україну зараз і стримувати російську агресію в майбутньому;
-зміцнення економічної стабільності та стійкості України. Надання технічної та фінансової підтримки для задоволення нагальних потреб України, спричинених війною з Росією, а також для того, щоб Україна могла продовжувати впроваджувати виконання реформ.
У разі майбутнього збройного нападу з боку Росії держави Групи семи зафіксували намір негайно провести консультації з Україною для визначення відповідних подальших кроків. Також вказується намір надати Україні швидку та сталу допомогу у сфері безпеки, сучасну військову техніку на суші, морі та в повітрі, а також економічну допомогу, накласти на Росію економічні та інші витрати, а також консультуватися з Україною щодо її потреб під час здійснення нею права на самооборону, закріпленого у статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй. До заяви Групи семи долучилися й інші країни, такі як Фінляндія, Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Нідерланди, Португалія та інші.
Зазначений документ спрямований на практичну підтримку України, однак, його складові, що стосуються сфери безпеки фактично повторюють зміст Будапештського меморандуму. Країни формату, наприклад, зазначили, що у випадку загрози для України лише проведуть консультації. Країни G7 підтвердили намір підтримувати Україну, що є важливим кроком у короткостроковій перспективі. Але у довгостроковій перспективі вказаний документ не має значної ваги. Текст заяви є трактуванням політичних зобов’язань держав-партнерів України. Втім, юридично вона ні до чого не зобов’язує ці країни і за потреби вони зможуть проігнорувати вказаний документ.
Важливим моментом є те, що країни формату підкреслили готовність працювати з Україною над конкретними, двосторонніми, довгостроковими зобов'язаннями і домовленостями у сфері безпеки. З одного боку, робота в цьому напрямку відповідає бажанню українського керівництва отримати безпекові гарантії на період до повноцінного вступу до Півінічноатлантичного альянсу. З іншого, використане формулювання свідчить про домовленість домовлятися. А, отже, значного прогресу з цього питання країни наразі не мають.
Відсутність прогресу у питанні вступу України до НАТО на саміті у Вільнюсі країни-партнери спробували компенсувати за рахунок практичної допомоги у вигляді пакетів оборонної допомоги. Зокрема ФРН анонсувала надання двох пускових установок Patriot, 40 бойових машин піхоти Marder, 25 основних бойових танків Leopard 1 A5, п’ять Bergepanzer 2 та додаткові снаряди; Австралія зобов’язалась передати 30 БТР Bushmaster; Норвегія виділила 1000 мікродронів Black Hornet, пакет підтримки NASAMS (2 додаткові центри управління вогнем, дві пускові установки та запчастини). Також Норвегія збільшила розмір бюджету військової допомоги Україні з $240 до $930 млн і є домовленості про посилення можливостей української ППО та артилерії; Великобританія надасть понад 70 бойових машин, тисячі боєприпасів для танків; Франція виділить ракети SCALP та додаткове інженерне обладнання для розмінування; Нідерланди зроблять внесок у навчання пілотів на F-16 у серпні і у зміцнення протиповітряної оборони та можливостей артилерії; Канада виділила 410 мільйонів доларів нового фінансування та проєктів для підтримки України і посилення трансатлантичної безпеки. Зокрема надасть бронетехніку для ЗСУ.[1] США ще 7 липня оголосили пакет воєнної допомоги, до якого увійшли касетні боєприпаси.
Пакети військової допомоги залишаються вкрай важливими для спроможностей Збройних Сил України. Такий підхід зі зміцнення спроможностей України до самооборони називають «ізраїльській варіант». Однак, існує принципова різниця між тим, що пропонується Україні та умов, у яких перебуває Ізраїль. Гарячі фази арабсько-ізраїльських воєн припинилися лише після розробки Єврейською державою власної ядерної зброї. Тобто, військова підтримка України без повернення ядерного статусу країні абсолютно не можна називати «ізраїльським варіантом».
У Сполучених Штатів Америки підписані безліч двосторонніх договорів у сфері безпеки. Серед потенційних моделей для України також називається південнокорейський варіант. Однак, і південнокорейський варіант не застосовується до України, адже тоді б Сполученим Штатам Америки довелось би розмістити в Україні власний воєнний контингент. Саме фізична присутність американських військовослужбовців стала ключовим чинником безпеки Південної Кореї.
Таким чином, наразі Україні пропонується окрему модель, відповідно до якого партнери надають військову та фінансову допомогу, послаблюють росію і роблять з України форпост на Сході Європи.
Така модель дає можливість українцям продовжувати чинити супротив російському агресору. При цьому, у перспективі, такий варіант виснажує Україну, негативно впливає на економіку та демографічний потенціал держави. Україні потрібні союзники у боротьбі з російською федерацією. Тому, поки Північноатлантичний альянс на чолі зі США не готовий надати державі чітких безпекових гарантій, оптимальною стратегією була б розбудова регіонального безпекового поясу з державами Центрально-Східної Європи та іншими країнами, чиє сприйняття загроз максимально наближене до України. У першу чергу це стосується поглиблення оборонної взаємодії з Польщею та Великобританією, а також іншими зацікавленими країнами.
Джерела:
1. За підсумками саміту у Вільнюсі Україна отримає пакети військової допомоги на понад 1,5 млрд євро, - Резніков, 13.07.2023, URL:https://lb.ua/society/2023/07/13/565168_pidsumkami_samitu_vilnyusi.html