Розвиток подій в Україні та пробуксовування стандартних технологій «Русского міра» змушують Путіна нервувати. Це може підштовхнути Кремль до різких дій, аби зірвати підписання Києвом Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, а також мінімізувати загрози від можливої зміни зовнішньополітичного курсу Україною після президентських виборів 2015 року
Нещодавній візит Владіміра Путіна, начебто для спільного святкування чергової річниці хрещення Русі та Дня військово-морського флоту, засвідчив, що старіючий російський президент неабияк нервує із приводу розвитку ситуації в сусідній країні й ладен хапатися за будь-які можливості бодай ілюзорного впливу на прийняття рішень в Україні. Ситуацію для нього ускладнюють брак часу, що залишився до українських президентських виборів і старту Євразійського союзу в 2015 році, та ще ближча перспектива підписання Угоди про асоціацію України з ЄС у листопаді. Вона хоч і не унеможливить, однак здатна сильно ускладнити перспективу втягування Києва у реставраційний проект Путіна на пострадянських теренах, стати для Кремля черговою і значно відчутнішою поразкою в геополітичному змаганні із Заходом за постсоціалістичні країни порівняно з інтеграцією останнього балканського союзника – Сербії до ЄС. Водночас згадана геополітична боротьба й реставраційний курс на теренах колишнього СРСР для російського президента – це ним-таки визначені ключові індикатори успішності зовнішньої політики й узагалі його президентської місії, на яких базується імідж «сильного лідера знову сильної Росії».
РИЗИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ ПОСИЛЮЮТЬСЯ ТИМ, ЩО РЕЖИМ ЯНУКОВИЧА, ЯКИЙ НЕ СПРИЙМАЄ ЇЇ ЯК ПОВНОЦІННУ СУВЕРЕННУ ДЕРЖАВУ, ІГНОРУЄ ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
Як припускають окремі експерти в Україні, нова позиція Путіна така: якщо доведеться відпустити Київ у торговельно-економічному сенсі, то треба бодай посилити ідеологічний вплив, утримати його в духовно-культурній, цивілізаційній єдності в межах «Русского міра». Розтиражовані господарем Кремля в нашій державі меседжі справді традиційно переповнені риторикою про кровні й духовні зв’язки, що є «нерозривними». Про це він, зокрема, заявив, приймаючи разом із Віктором Януковичем парад російських та українських моряків у Севастополі: нагадав про «міцність і відданість засадам наших предків, які століттями жили разом, працювали й захищали спільну Вітчизну, зробили її могутньою, великою і непереможною… У нас спільні корені, культура та релігія. Наші кровні й духовні зв’язки нерозривні». Аналогічні меседжі лунали й на заходах з нагоди річниці хрещення Русі. Однак для російської риторики останніх років вони не нові.
Український тиждень