Журналіст The Washington Post Гленн Кесслер розробив свою систему оцінки правдивості заяв політиків. Він вимірює її в “піноккіо” (як відомо, ніс у героя казки подовжувався щоразу, коли той брехав). “Один піноккіо” означає легке спотворення правди, “чотири піноккіо” – очевидну брехню
Кесслер перевірив звернення Путіна про приєднання Криму до Росії на наявність фактологічних помилок і прокоментував найбільш сумнівні висловлювання президента РФ
Про референдум у Криму
Путін:”16 березня в Криму відбувся референдум, він пройшов у повній відповідності до демократичних процедур та міжнародно-правових норм”.
Це не так, зазначає журналіст. Референдум був проведений поспіхом, політична опозиція була пригнічена, а серед варіантів не було графи “ні” – вибирати доводилося між приєднанням до Росії і широкою автономією, що фактично означала незалежність.
“Понад те, у статті 73 Конституції України мовиться, що “тільки всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України”, – вказує американський журналіст.
Про передачу Кримської області Україні
Путін:”А в 1954 році було рішення про передачу до складу України Кримської області, заразом передали і Севастополь… Ініціатором був особисто глава Комуністичної партії Радянського Союзу Хрущов. Що ним рухало – прагнення заручитися підтримкою української номенклатури чи загладити свою провину за організацію масових репресій в Україні в 30-ті роки – нехай з цим розбираються історики. Для нас важливо інше: це рішення було прийнято з очевидними порушеннями конституційних норм, що діяли навіть тоді”.
Путін має рацію, зауважує автор, кажучи про те, що причини для передачі Криму до складу Української РСР до кінця не ясні, проте твердження про те, що вона порушувала “конституційні норми” – софізм, стверджує Кесслер. У 1954 році Хрущов ще не володів всією повнотою влади і був змушений отримати схвалення партійної верхівки. 5 лютого 1954 року з ініціативою передати Крим виступила Президія Верховної Ради РРФСР. 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала відповідний указ, який 26 квітня того ж року був затверджений Верховною Радою СРСР.
Про референдум 1991 року
Путін:”Кримчани кажуть, що тоді, в 1991 році, їх передали з рук в руки просто як мішок картоплі. Важко з цим не погодитися. Російська держава, що ж вона? Ну що, Росія? Опустила голову і змирилася, проковтнула цю образу. Наша країна перебувала тоді в такому важкому стані, що просто не могла реально захистити свої інтереси”.
Насправді після розпаду СРСР Крим голосував за приєднання до незалежної України, підкреслює Кесслер, хоча цей варіант переміг з незначною перевагою: за нього проголосували 54% жителів півострова. Крім того, Росія була принципово зацікавлена у територіальній цілісності України. Здобувши незалежність, та стала третьою ядерною державою в світі і погодилася долучитися до Договору про непоширення ядерної зброї лише після того, як Росія, США і Велика Британія зобов’язалися “утримуватися від погрози силою та її застосування проти територіальної цілісності та політичної незалежності України”.
Про державний переворот
Путін:”У хід (українськими революціонерами) були пущені і терор, і вбивства, і погроми. Головними виконавцями перевороту стали націоналісти, неонацисти, русофоби і антисеміти. Саме вони багато в чому визначають і сьогодні ще досі життя в Україні”, – сказав Путін.
“У кожного своє уявлення про державний переворот, але, говорячи про терор і вбивства в ході заворушень, Путін, сам того не бажаючи, описує дії підтриманого Росією уряду Януковича”, – наголошує автор. Президент також вочевидь перебільшує роль ультраправих, націоналістичних сил.
Про косовський прецедент
Путін:”Оголошуючи про свою незалежність, призначаючи референдум, Верховна рада Криму послалася на Статут Організації Об’єднаних Націй, в якому йдеться про право нації на самовизначення”.
У своєму виступі Путін накинувся на Захід з критикою того, що здається йому подвійними стандартами, і виправдав дії Криму, провівши паралель з “відомим косовським прецедентом”. Однак така аналогія недоречна, зазначає журналіст: США не намагалися анексувати Косово, як це робить Росія. Ба більше, косовари роками домагалися більшої автономії, чим викликали таку реакцію Белграда, що навіть Росія проголосувала в Радбезі ООН за резолюцію, яка засуджує дії сербів.
Чотири піноккіо
Отож Путін не визнає, що Росія була зацікавлена в ядерному роззброєнні України, перебільшує участь у повстанні націоналістів і ультраправих, його косовська аналогія притягнуті за вуха. З урахуванням усього цього Кесслер ставить промови Путіна оцінку “чотири піноккіо”.
ПіК