15 жовтня в Польщі відбулися парламентські вибори. За собою вони принесли фактичну першу зміну влади в країні за 8 років. У виборах до Сейму (верхньої палаті) перемогла керівна партія “Право і справедливість”(PiS), здобувши 35,4 % голосів; опозиційне об’єднання ліберальних сил “Громадянська коаліція” здобула 30,7 %; коаліція партій аграріїв “Третій шлях” – 14,4 %; партія нових лівих “Нова Левиця” – 8,6 %; об’єднання правих проросійських сил “Конфедерація свободи й незалежності” – 7,2 %. Першість у Сенаті(нижній палаті) також здобула PiS  з 34,8 % голосів; і наступні місця також збігаються з верхньої палатою: 28,9 % – “Громадянська платформа”; 11,5 % – “Третій шлях”; 6,7 % – “Конфедерація свободи й незалежності”; 5,3 % – партія нових лівих.[1]

Хоча формально перемогла чинна при владі партія PiS, але більшість місць вона не отримала. У той час, як при утворенні коаліції ліберальної “Громадської коаліція” та “Третього шляху” і “Нової Левиці” вони повноправно перебирають на себе силу. Парламент у політичній системі Польщі відграє надважливу роль, слугуючи органом, що опікуються виконавчою і законодавчою гілками й має великий влив на зовнішню політику держави. А тому вибори є ключовою подією для подальшої політики Польщі й долі в ній Україні.

Закономірно було очікувати, що PiS не вдасться утриматися при владі тричі поспіль. У Польщі не було випадку, коли влада була в руках однієї сили понад 2 термінів. Перебування при владі на цей раз не стало партії у пригоді. Її політична програма не могла запропонувати щось кардинально нове, а криза, інфляція, карантин і нестабільна безпекова ситуація так чи інакше відбилася негативно на репутації.

У своїй передвиборчій компанії PiS як націонал-консервативна партія намагалась апелювати до свого ядерного електорату, зокрема підвищенням соціальних виплат і запровадженням нових програм, особливо у питаннях пенсії. Перед виборами партія також намагалась апелювати й до іміджу “сильної незалежної держави”, проявляючи жорсткість на перемовинах, як-то у  «зерновій проблемі» з Україною, чи висловлювала більш тверду критику ЄС. Але основну частину агітації євроскептичної партії на цей раз зайняла критика та інформаційна кампанія проти своєї головної опозиції, проєвропейської “Громадянської коаліції”.

Однією з частих претензій з боку ЄС по відношенню до “PiS” було приборкання під себе ЗМІ й обмеження свободи й прозорості інформації. І дійсно протягом років правління партія попіклувались про лояльність найбільших телеканалів країни, що дозволяло їм також поширювати меседжі вигідні для них. Так поляків залякували, що у разі перемоги “Громадянської платформи” на них чекає “втрата суб’єктності” Польщі перед Брюсселем і Берліном, підвищення пенсійного віку, “навала мігрантів” з Африки й Близького Сходу, “свавілля і панування” ЛГБТ. А самого лідера партії Дональда Туска називали агентом Берліну, ставлячи під сумнів його лояльність до Польщі.

І дійсно колишній прем’єр пан Туск завжди висловлював дуже проєвропейські сентименти, а в минулому навіть очолював Європейську раду. Але свою кар’єру європейського політика він проміняв на кар’єру польського. “Громадська платформа” так само не нехтувала публічною критикою політичного опонента, проте не покладалась на неї цілком у роботі з виборцями. Замість цього, вони обіцяли оперативно переглянути соціальну політику попередників, особливо питання абортів, меншин, повернути свободу пресі та відновити гарні відносини ЄС, вельми зіпсовані судовою реформою, питанням цінностей, розбіжностями у проєктах фінансової допомоги. Зокрема, було висловлено до готовності працювати над відновленням коштів Фонду реконструкції та Фонду згуртування.

Такі ідеї і принесли Туску перемогу із найбільшою кількістю голосів за історію Республіки. При тому ці вибори також відзначились найбільшою в історії явкою на виборах (74%). Окрім цього, кількість молодих виборців зросла від 46% у 2019 збільшилась до 68% у 2023 року [2]. Також спостерігалась велика явка жінок і освітян. Схоже, що попри меседжі в  агітації PiS відмінна від їхньої соціальна політика приваблива не лише державам Західної Європи, а й певній частині польського населення.

Для України такі зміни є в цілому позитивною подією. Туск дуже прихильно ставиться до України, усіляко наголошуючи на необхідності її військової та політичної підтримки, а також висловлював повне схвалення її членства в ЄС. Окрім того, важливим також є те, що на відмінну від PiS, які почали поступово згортати допомогу українським біженцям, “Громадська платформа” виступає за продовження допомоги переселенцям та створення більш розширеного та унормованого механізму соціального забезпечення для них.

Позитивно це також впливатиме і на шлях України до членства в ЄС. Безумовно, PiS також підтримували євроінтеграцію Україну, проте усередині партії точилися суперечки щодо необхідності висування Києву вимог, зокрема, щодо політики “історичної пам’яті”. До того ж євроскептики могли користуватися перемовинами про розширення ЄС для того, щоб висунути вимоги Заходу про неприпустимість “федералізації” Європи й зазіхання на польський суверенітет. Така позиція б безумовно призвела до загострення суперечок p “ЄС”. Водночас “Громадська платформа” прямує до злагодженості з іншими країнами ЄС і  не має потреби у педалюванні націоналістичних питань. Це не означає, що проблема Волинської трагедії й постаті Бендери зникне з українсько-польських відносин, проте порушуватись вона буде значно рідше і не становитиме загрозу серйозного політичного загострення. А налагоджений діалог між Заходом і найбільшими прихильниками євроінтеграції України лише допоможе пришвидшити цей процес.

До того ж така зміна влади в Польщі завдасть удару по євроскептичних силах, які, на відмінну від своїх польських колег, відзначаються своєю антиукраїнською позицією. У першу чергу йдеться про угорського Віктора Орбана і партію “Фідес”. У цілому Польща та Угорщина мають давню традицію близьких відносин. Проте після того, як країни очолили націонал-консерватори, ця дружба заграла новими фарбами. Разом Варшава і Будапешт створили щось на кшталт “євроскептичного блоку”, який активно протистояв прогресивним цінностям, міграції й розмиванню національного суверенітету всередині ЄС. Разом вони захищали один одного щодо критики з приводу свободи преси й прав сексуальних меншин, звертались до судових органів, щоб отримати кращі умови фінансування. Але українське питання принесло розлад у цей тандем. Проте зрозуміло, що PiS не могли повністю відмовитися від такого союзника. Уже стало відомо, що у підготуванні виборчої програми партії допомагали радники Орбана [3]. І хоча в Орбана  з’явився новий союзник в образі Словаччини, саме Польща завжди була ініціатором і рушієм сили в їхній співпраці. Безумовно, її трансформація негативно відобразиться на євроскептичному блоці.

Проте попри тріумф у “Громадської палтформи” ще багато перепон на шляху до фактичної влади. Оскільки, немає жорстких строків утворення нового уряду, лише те, що він має бути сформовані протягом 6 місяців, багато чого залежить від Президента. Він має надати мандат одній з партій для формування нового уряду. Чинний Президент Анджей Дуда - представник PiS,  перебуватиме на посаді до березня 2025 року. Він потенційно може відтягувати утворення нового уряду, що нарощуватиме внутрішню напругу. Проте це не впливатиме на політику щодо України, оскільки Дуда є одним з найбільших проукраїнських і проєвропейських представників партії. Не можна також казати, що він буде в цьому настільки зацікавлений, адже він закінчує свій останній строк і планує кар’єру в міжнародних установах.

Тут слід зазначити, що в цілому серед усіх провідних політичних сил Польщі наявний консенсус щодо підтримки України, з відмінністю лише в обсягах і деяких питаннях. Навіть ліві сили на відмінну від своїх світових колег виступають за військову підтримку України. Винятком є лише проросійська “Конфедерація свободи й незалежності”. Проте вона не отримала достатньої кількості місця для реального впливу. Навіть потенційна коаліція між “Конфедерацією” і PiS не є великим ризиком для України. Адже вона на вряд чи відбудеться, оскільки вона не принесе PiS омріяну більшість. А хоч партії і обидві праві, вони є дуже різні у своїх політиках. І в будь-якому випадку “Конфедерація” не зможе виторговувати для себе можливість впливати на зовнішні питання.

Слід зазначити, що на початку повномасштабного вторгнення, PiS був найкращим варіантом для України, адже вони не оглядались на політику Заходу у питаннях постачання зброї. Проте зараз, коли підтримка України в цілому досягла унії серед європейських країн, позиції партій рівносильні. Більш того, “Громадська платформа” може направити наратив постачання зброї від “праведної незалежної” Польщі проти “млявої недалекоглядної” Європи до закликів до “єдності європейських цінностей і ідей”. Так це знижуватиме напругу всередині ЄС і стимулюватиме подальші перемовини.

Отож, у плані курсу зносин Україні слід очікувати або покращення, або сталість. Але справжня небезпека іде із внутрішніх занепокоєнь в Польщі. Справжнім викликом для опозиції є збереження коаліції, яка утворилась з доволі різних політичних сил.

Відрізняються погляди партій і на питання, які були фундаментальними для їх сходження до влади. Якщо “Платформа” і “Левиця” мають прогресивні погляди на аборти, то представники сільських аграріїв “Третій шлях” дотримуються більш консервативного кута зору. Немає єдності й в питанні вирішення зернової угоди. Поки коаліція домовилась продовжити перемовини та не торкатися контроверсійних питань. Але своїм виборцям вони обіцяли зайнятися ними з перших днів результатів виборів. Якщо суперечки затягуватимуться це призведе до фрустрації електорату.

Окрім того, інформаційна боротьба не закінчилась, а лише посилилась. PiS намагається усіма способами утримати владу, зокрема застосовувати свій вплив у ЗМІ для дискредитації опозиції. Вже зараз  учасники різних сил ведуть запеклі суперечки в соціальних мережах, звинувачуючи один одного в недосконалості політики. Якщо така гостра ворожнеча між партіями не загальмується, і метод передачі влади не буде знайдено, Польща ризикує бути ув’язненою у політичній нестабільності. У кращому випадку вона зменшить свою активність у зовнішній політиці, у найгіршому - остаточно опиниться у політичній кризі. Таке послаблення головного союзника України буде для неї великим ударом, а для Росії -  неоціненним подарунком.

Найскладнішим періодом для коаліції будуть наступні шість місяців і її необхідно проявити послідовність, стратегічність і єдність. Для цього її слід проявити жорсткість у питанні передачі влади, мати чітку стратегію комунікації з виборцями і один з одним та не вестися на провокації від опонента. Зі свого боку Україні потрібно вже починати вибудовувати зв'язки й контакти з новими владними силами Польщі, з якими попри прихильність один до одного, мало розвинутих зв’язків, особливо на найвищих ланках влади.
 

Джерела:

1. Results of voting in 2023 elections for Sejm, 27.10.2023, URL: https://wybory.gov.pl/sejmsenat2023/en/sejm/wynik/pl

2. 'No Country for Old Men': How young voters helped swing the elections in Poland,27.10.2023, URL: https://www.euronews.com/2023/10/18/no-country-for-old-men-how-young-voters-helped-swing-the-elections-in-poland

3. Doradcy Orbana pomagali w kampanii PiS. B?aszczak reaguje na s?owa Siemoniaka o liczebno?ci armii [NA ?YWO],27.10.2023,URL: https://wyborcza.pl/14,75398,30322370.html