.001.jpeg)
Фото: Офіс Президента України
27 січня 2022 року Верховна Рада України ратифікувала кредитну угоду між Україною та Великобританією у 1,7 млрд фунтів для розвитку ВМС України. Угодою передбачається спільне будівництво восьми ракетних катерів, фрегату, двох протимінних кораблів, постачання та встановлення систем озброєння на існуючі кораблі, а також консультаційної та технічної підтримки будівництва військово-морської інфраструктури. Зокрема на британські кошти планується розбудова військово-морських баз біля Очакова на Чорному морі та у Бердянську в Азовському морі.
Після підписання 8 жовтня 2020 року Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, залишалось питання: як буде реалізовано потенціал відносин між двома країнами? Протягом часу з моменту підписання, Велика Британія стала головним партнером України у питанні забезпечення обороноздатності України та протидії російській загрозі. Високий рівень співробітництва двох країн в межах задекларованого стратегічного партнерства розвіяли сумніви та будь-який скепсис, що міг існувати у жовтні 2020 року і перевершили найоптимістичніші очікування.
У порівнянні з більшістю європейських країн, що сповідують політику умиротворення, Лондон називає речі своїми іменами та не має ілюзій щодо політики Володимира Путіна. Саме Великобританія зайняла найбільш рішучу позицію щодо можливої повномасштабної російської агресії. У січні до Києва було доставлено безпрецедентну допомогу у вигляді 2000 одиниць протитанкових комплексів NLAW та спрямовано британських інструкторів, які готуватимуть нових фахівців в українських підрозділах. Надання українській армії зброї для підвищення її обороноздатності може вплинути на розрахунки російського командування та відвернути потенційний наступ. Разом з Великою Британією превентивних заходів вжили Сполучені Штати Америки, Чехія, країни Балтії. Більшої допомоги у Києві очікують і від Канади.
Водночас Німеччина знов підтвердила свій статус партнерки Росії. Країна не змінила своєї позиції щодо відмови постачання оборонного озброєння до України. Німці прикриваються пацифізмом та принципом непостачання зброї у конфліктні регіони, однак, це не заважає Німеччині продавати зброю Єгипту, який бере участь у збройному конфлікті в Лівії. Ба більше, на шляху до України, британські літаки оминули повітряний простір ФРН. Країна не тільки не допомагає Україні, але й перешкоджає допомозі партнерів по НАТО. Показовими випадками були блокування Ангелою Меркель військової допомоги Україні по лінії НАТО у 2021 році та нещодавня заборона Естонії передавати Україні артилерію. Неоднозначною залишається позиція німецького уряду щодо посилення можливих санкцій. Олаф Шольц не називає конкретних заходів яких буде вжито у разі російського наступу. Відповідаючи на питання журналістів він заявив: «Нікому не слід плекати ілюзій, що є якісь заходи, які не матимуть для нас наслідків», тим самим підкреслюючи пріоритетність співпраці з РФ та неготовність поступатись прагматичними державними інтересами заради безпеки України, а разом з цим, Східної Європи в цілому.
Можливість запровадження превентивних санкцій було відкинуто, канцлер заявив, що санкції потрібно застосовувати пропорційно діям Росії. Президент України Володимир Зеленський на прес-конференції з іноземними журналістами розкритикував такий підхід та небажання країн-партнерів запроваджувати превентивні санкції. «Коли ти захищаєш себе сам, коли ти віч-на-віч із дуже непростою державою, ти запитуєш: а що таке «санкції після»? Кому вони адресовані? Для чого вони? Вони стосуються України? Вибачте, на жаль, ні», – сказав Володимир Зеленський. Вочевидь, санкції, що будуть запроваджені після початку російського повномасштабного вторгнення не стримуватимуть агресії проти України, а будуть спрямовані на захист східноєвропейських країн-членів НАТО. На жаль для України, адміністрація Джо Байдена солідарна у підходах щодо санкцій з Німеччиною. Велика Британія, у особі Бориса Джонсона, після певної паузи, підтвердила координацію санкційної політик з союзниками по НАТО. У випадку продовження агресії проти України, за словами міністра фінансів Саймона Кларка, Лондон ще більше посилить режим санкцій проти тих компаній і людей, які мають найближчі зв’язки з Кремлем. Також, розглядається можливість застосування санкцій проти Володимира Путіна особисто та російських мільярдерів. Володимира Зеленського на прес-конференції з іноземними журналістами застало зненацька питання щодо того як Україна ставиться до факту відмивання грошей російським бізнесом через Велику Британію і як в цьому відношенні діятиме український уряд. Однак, уряд Бориса Джонсона власноруч, своїми діями, дав відповідь на це питання.
Важливо розуміти, що партнерство з Україною є частиною великої зовнішньополітичної стратегії «Глобальна Британія», у якій Російська Федерація згадується аж 14 разів та визначається найгострішою загрозою національній безпеці Великої Британії. У стратегії зазначається намір підтримувати східноєвропейські країни, підвищувати їхню стійкість до державних загроз. «Це стосується й України, де ми продовжуватимемо нарощувати потенціал її збройних сил». Велика Британія намагається посісти місце серед глобальних гравців і останній рік робить це дуже вдало, створюючи гнучкі альянси у різних регіонах планети. У Східній Європі британський контингент вже розміщений в Естонії та на території Польщі. Також Британія включила свою авіаносну ударну групу до ініціативи готовності НАТО, метою якої є підвищення готовності існуючих національних сил, і їх здатність переміщатися в межах Європи та через Атлантику. На додаток, за інформацією CNN, наразі ведуться перемовини щодо розміщення додаткових декількох тисяч британських військовослужбовців у Східній Європі. Ймовірно, пріоритетною країною буде Польща, країна-член НАТО, якій Лондон надавав допомогу наприкінці минулого року у зв’язку з кризою на білоруському кордоні. Залишається питання: у якому форматі, у контексті британсько-польського співробітництва, продовжиться взаємодія з Україною?
Виступаючи в Інституті Лоуі 21 січня 2022 року, Міністерка закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс підкреслила, що наразі країна розвиває «нові тристоронні зв'язки» з Польщею та Україною. Заява Ліз Трасс спричинила пожвавлене обговорення перспективи утворення нового альянсу. Некомерційна британська організація «Рада з геостратегії» опублікувала твіт, в якому зобразила геополітичну карту можливого союзу.
.jpg)
Фото: Рада з геостратегії
Розширення військової допомоги двох країн-членів НАТО стало б потужним сигналом, яка посилювала би безпекове становище навколо України. Розміщення військового контингенту Великої Британії та Польщі на території України ймовірно відвернуло би наступ Російської Федерації, однак, про розміщення британського чи польського контингенту на території України поки не йдеться. Це підтвердив Міністр оборони Бен Уоллес, підкресливши, що Україна не є членом НАТО. Однак, інституціоналізація партнерства з Великою Британією є наступним вагомим кроком в межах зовнішньополітичної стратегії Володимира Зеленського. Серед країн-стратегічних партнерів Велика Британія поки залишалась партнером без окремого багатостороннього формату взаємодії. Україна має такий формат з Польщею та Литвою – «Люблінський трикутник», Туреччиною – «Квадрига», Молдовою та Грузією – «Асоційоване Тріо». Показово, що новий формат складається з трьох країн, разом з Польщею. Ми спостерігаємо утворення не тільки вісі Лондон-Варшава-Київ, але і створення підґрунтя для посилення Балто-Чорноморської дуги, про яку у вітчизняному експертному середовищі так багато говорять. Велика Британія веде перемовини також і з Угорщиною та Словаччиною. У безпекову архітектуру, яку вибудовує Україна входить Туреччина, Грузія та Молдова. Польща зберігає триваюче співробітництво з країнами Вишеградської Четвірки, а Велика Британія має тісні відносини зі скандинавськими державами. Однак, формування нової безпекової архітектури вимагатиме часу. Наразі можна очікувати тіснішої координації України, Британії та Польщі у межах нового формату, збільшення військової допомоги, а також тіснішого співробітництва розвідувальних спільнот.
Співробітництво по лінії розвідки залишається важливим елементом українсько-британських відносин. 22 січня МЗС Великобританії заявило, що володіє інформацію, яка вказує на те, що російський уряд прагне встановити проросійське керівництво в Києві. Потенційним кандидатом розглядається колишній народний депутат України Євген Мураєв, який наразі володіє проросійським каналом «Наш». До проросійського уряду також можуть увійти екс-посадовці часів Віктора Януковича: Микола Азаров, Андрій Клюєв, Сергій Арбузов та Володимир Сівкович, з якими, за інформацією британської сторони, тримають зв’язок російські спецслужби. Ймовірно, українська сторона була проінформована до публікації і слова Володимира Зеленського щодо можливої окупації Харкова пов’язані з цим, адже Євген Мураєв родом з Харкова. Раніше, в інтерв’ю The Washington Post, Президент України висловив думку, що Росія може почати вторгнення у великі українські міста, зокрема в Харків, експлуатуючи наратив «захисту російськомовного населення» і це буде початком великомасштабної війни. Встановлення проросійського уряду для легітимації своєї агресії та створення альтернативної, «справжньої російськомовної України», може розглядатись Кремлем як один з варіантів подальшої агресії проти України.
Наразі Велика Британія демонструє безпрецедентний рівень підтримки України. Це включає військову допомогу, співробітництво по лінії розвідки, а також санкції, які найближчим часом можуть бути запроваджені проти Росії, російського бізнесу та високопосадовців Кремля. Конфронтація з Росією не несе загрози існуванню Великої Британії. Однак, Москва вже демонструє Лондону, що ціна за підтримку України може бути високою. РФ планує проведення навчань російського флоту у північно-східній частині Атлантичного океану, недалеко від берегів Ірландії, там де розташовані підводні комунікаційні кабелі, що з’єднують Америку та Європу. Подальші дії Лондона у розв’язанні російської кризи визначатимуть місце Великої Британії на світовій арені, та наразі дії уряду Бориса Джонсона підтверджують основи «Глобальної Британії».