Українська дипломатія продовжує просувати мирну ініціативу Президента України – Формулу миру. 5-6 серпня у Джидді було проведено розширені консультації на рівні радників глав держав з питань національної безпеки. Участь в обговоренні взяли 42 країни з різних континентів, що свідчить про збільшення географії учасників обговорення української мирної ініціативи.

Представники України досить оптимістично прокоментували процес збільшення учасників обговорення. Зокрема, голова Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що з кожним кроком кількість країн, які безумовно поважають незалежність України, територіальну цілісність, суверенітет і готові працювати над частиною або над реалізацією загалом Формули миру, стає більше. І більшою стає ізоляція Росії. За його словами, переважна більшість партнерів чітко наголосила на необхідності виведення російських військ із території України та неможливості замороження війни в будь-якому вигляді, оскільки це лише дасть час на підготовку до нових атак на українські території. Окремо було наголошено на участі в перемовинах представника КНР.

Збільшення географії учасників перемовин щодо імплементації Формули миру, безумовно, є позитивним процесом. Наразі відомо, що обговорення щодо цього питання ведуться на рівні послів, радників з питань національної безпеки, а далі, в кінці цього року, Україна сподівається провести глобальний саміт Формули миру. Виконання 10 пунктів Формули миру має об’єднати країни світу, що страждають від наслідків російської агресії проти України та зрештою призвести до встановлення сталого миру.

Однак, існує ризик, що Формула миру зрештою не виправдає очікувань Офісу Президента. Перш за все, участь КНР та інших незахідних країн не означає зміни їхньої позиції щодо російської агресії. Від початку цього року низка держав публікували власні пропозиції щодо припинення війни. Президент Бразилії Лулу да Сілва активно просував створення «політичної Групи-20», при цьому наголошував на наявності китайської ініціативи. Китай пропонував план, що передбачав замороження конфлікту і фіксацію окупованих територій за росією. Так само і Індонезія пропонувала план, що більше нагадує умовний «Мінськ-3», аніж план справедливого завершення війни.

Африканські лідери пропонували план, якого фактично не існує, без чітких формулювань, а головне – без розуміння природи російської війни. Президент Коморських островів на прес-конференції, навіть, порівняв, заморські території Франції з окупованим Півднем України, на якому росіяни створили фільтраційні табори та переслідують всіх проукраїнських громадян.

Спектр пропозицій, що висували незахідні держави свідчить про примат їхніх власних інтересів та відсутність зацікавленості у відновленні територіальної цілісності України, якщо такий сценарій вимагає від них зусиль та створює ризики у відносинах з росією. Якщо окупація української території не впливатиме на ціни на продовольство та енергоносії, велика кількість держав прагнули б такого статусу кво.

КНР, своєю чергою, отримує вигоду від війни, що триває, адже Росія стає все більш залежною від КНР. Водночас розвиток партнерів США, країн Європейського Союзу, гальмується. Головне завдання КНР у цій війні – не дати своєму союзнику, путінському режиму, програти війну, адже перемога України в очах китайського керівництва, буде перемогою Сполучених Штатів Америки. Про неготовність КНР підтримати Україну в її праві на самооборону, суверенітет і недоторканість кордонів, свідчить і риторика Китаю. Країна засудила видачу ордеру на арешт військового злочинця володимира путіна; уникає запровадження санкцій проти рф, критикує США та ЄС за їхнє впровадження; а також розповсюджує фальшиві російські наративи щодо «корінних інтересів сторін», виправдовує російську агресію та називає російське вторгнення «українською кризою».

Цілком ймовірно, що Китай взяв участь у засіданні щодо Формули миру у Джедді, щоб краще розуміти процеси, які відбуваються навколо мирної ініціативи України. КНР навряд зробить внесок у встановлення всеохоплюючого, справедливого та сталого миру, окрім як надасть росії різного роду підтримку.

Так само й інші країни Глобального півдня з високою ймовірністю не підуть далі стандартних декларацій про необхідність миру та поваги до Статуту ООН. Участь таких держав, як Саудівська Аравія, або Індія у виконанні пунктів Формули миру може залежати від подій на фронті та загальної політико-дипломатичної ситуації. Такі країни будуть схилятися до підтримки тієї сторони, хто наближається до перемоги. Водночас сильний антиамериканізм та антизахідні настрої можуть ще більш негативно впливати на залученість держав Азії, Африки та Латинської Америки до питання завершення російської агресії.

Перевагою української дипломатії є факт того, що незважаючи на свій проєвропейський курс, Україна не є колоніальною державою і історія України в певних аспектах схожа на історію країн, які раніше були колоніями. Цей фактор може бути позитивно сприйнятий суспільствами незахідних держав. Водночас не всі уряди таких держав не розуміють сутності російської агресії. Багато з них просто керуються власними інтересами, прагнуть зменшити негативний вплив російського вторгнення на економічну та продовольчу безпеку власної держави і не готові виступати проти російської агресії.

Серед пунктів Формули миру є універсальні, приміром такі, як ядерна, енергетична та продовольча безпека. До їхньої реалізації реально долучити широкий спектр таких держав. Вже відбувається виконання більш складного пункту «недопущення ескалації». Україна прагне підписати безпекові гарантії з багатьма країнами. Однак, контент таких угод поки невідомий. Існує небезпека, що такі домовленості стануть черговим Будапештським меморандумом і до того ж їхнє виконання буде залежати від великих держав, у першу чергу, США.

Водночас такі пункти, як «виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку»; «виведення російських військ і припинення бойових дій»; «відновлення справедливості», є більш складними для імплементації. Їхнє успішне виконання залежить від багатьох факторів, наприклад, політичної волі членів міжнародної спільноти та успіхів української армії на полі бою.

Основним фактором, що дозволить виконати ці пункти є глобальний консенсус щодо формування нового глобального безпекового порядку. Коли українське керівництво заявляє про намір масштабувати досвід Формули миру у разі успіху, йдеться саме про це. Постає питання щодо реальності досягнення такого світового консенсусу. Один з двох глобальних гравців, КНР, не зацікавлений у перемозі України. Низка великих незахідних країн керуються власними інтересами та уникають засудження росії. Водночас багато керівників цих країн дивляться на світ через призму антиамериканізму. Це звужує простір для співробітництва і формування нової глобальної безпекової системи. Ліберальним демократіям Північної Америки та ЄС доведеться докласти великих зусиль, щоб знайти порозуміння з великими країнами Азії, Африки та Латинської Америки.

 При цьому найкращим методом реалізації української Формули миру – є забезпечення військової перемоги України над росією на полі бою. Після всіх геополітичних невдач США та Європейського Союзу, Україна дає можливість ліберальним демократіям надолужити позиції, частково відновити авторитет та змінити баланс сил на власну користь. Залишається, щоб ліберальні демократії дали Україні можливість втілити цей сценарій у життя.
 

Джерела:

1. Найважливіший підсумок зустрічі в Джидді – ми стали ще на крок ближчими до реалізації Формули миру – Андрій Єрмак, 08.08.2023, URL: https://www.president.gov.ua/news/najvazhlivishij-pidsumok-zustrichi-v-dzhiddi-mi-stali-she-na-84777