7-8 липня 2022 року в Індонезії відбулося засідання Міністрів закордонних справ країн G20, що передує основній події - зустрічі голів країн G20 у листопаді. Цьогорічна подія відбувається на тлі повномасштабної збройної агресії Росії проти України. В умовах протидії агресії Російській Федерації, розвинуті демократичні країни G7 намагаються ізолювати Росію, але зробити це без участі держав, розташованих за межами Євроатлантичного простору, вкрай важко. Тому однією з головних завдань держав Групи Семи в Індонезії було переконати інші країни приєднатись до антипутінської коаліції. 

Водночас російська дипломатія продовжує шукати партнерів, які допомогли б державі в умовах запроваджених проти неї обмежувальних заходів. Такими партнерами могли б стати держави, що розвиваються. Метою Росії є забезпечення підтримки, або нейтралітету інших держав Групи 20 і подальша зміна існуючого світоустрою. У своїй стратегії росіяни роблять ставку на БРІКС, важливість якого у своїх промовах систематично підкреслюють російські високопосадовці і як мантру повторюють російські ідеологи. За два дні саміту голів МЗС, Сергій Лавров провів зустріч з очільниками трьох держав БРІКС: КНР, Індії, Бразилії, а також з головою МЗС Туреччини. 

Липнева зустріч у Джакарті показала, що наразі відбувається формування двох блоків: західного, на базі цінностей ліберальної демократії, а також східного авторитарного. Багато азійських та африканських країн намагаються залишитись осторонь, підкреслюючи своє небажання протидіяти РФ, долучатись до санкцій та висловлюючи зацікавленість у подальшій закупівлі російського продовольства, ресурсів тощо. Тобто, в умовах нової Холодної війни формується і новий рух неприєднання. Однак, держави, що розвиваються роблять велику помилку, адже єдина позиція світової спільноти стала б потужним сигналом російському керівництву, що шляхів для перемоги у Росії немає. Натомість, ухиляючись від засудження Росії заради короткострокової стабільності, ці держави перекладають відповідальність за стримування російської агресії на держави Євроатлантичного простору, тим самим сприяючи затягуванню війни. При цьому Путін може зберігати надію, що у таких умовах зміна світового порядку на багатополярний досі можлива. І йдеться не тільки про боротьбу демократій з авторитаризмом, а за збереження порядку заснованого на правилах, відновлення основоположних принципів ООН, які були ганебно утоптані чоботом російських військових. 

Країни Азійського-Тихоокеанського регіону за наявності КНР безперечно зацікавлені у тому, щоб міждержавні суперечки вирішувались відповідно до встановлених правил, а не за принципом права сильного.  “Сьогоднішні події в Україні можуть повторитися "вже завтра" в Східній Азії” - так на полях саміту "діалогу Шанґрі-Ла" в Сінґапурі заявляв прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда. Однак, наразі єдині держави, які підтримали санкції - Японія, Південна Корея, Австралія та Нова Зеландія - це близькі союзники західних демократій. Поки слова Кісіди не отримали належної підтримки в інших держав регіону, зокрема серед держав його центрального інтеграційного об’єднання - АСЕАН, залученість якого стала б потужним ударом по РФ.

Можна побачити це по Індонезії. Країна, що приймає цьогорічний саміт все ж таки запросила російського диктатора до участі та не відмовляється від своїх зв’язків з РФ. Водночас наприкінці червня президент Індонезії відвідав Київ та запропонував Володимиру Зеленському передати особисте послання Володимиру Путіну. Враховуючи пріоритетний азійський вектор української дипломатії, цей візит є позитивним сигналом для подальшого освоєння Україною азійського регіону. Однак, візит президента Індонезії та його пропозиція свідчить про те, що його країна намагається всидіти на двох стільцях, продемонструвати Україні та її партнерам, що вони за мир і готові стати посередниками, але не накладати на агресора санкцій. Однак, Україна вже мала посередників і роки перемовин у межах нормандського формату не призвели до позитивних зрушень. Вони і не мали перспектив сприяти мирному врегулюванню, адже стратегічною метою РФ є знищення України як держави, а перемовини використовувались Кремлем для досягнення власних політичних цілей - юридичного закріплення за собою окупованих українських територій та інкорпорація власних проросійських квазіутворень у правове поле України для впливу на державу зсередини. Тому, Україні не потрібні посередники - їй потрібні союзники. Ті держави, що не приєднуються до санкцій фактично грають на руку агресору та проти України, США та інших партнерів.

США вже підготували список країн, які допомагають Росії обходити санкції. Агентство боротьби з фінансовими злочинами (FinCEN) та Бюро промисловості та безпеки (BIS) Міністерства фінансів США опублікували список, у який увійшли Вірменія, Бразилія, Грузія, Індія, Ізраїль, Казахстан, Киргизстан, Китай, Мексика, Нікарагуа, Сербія, Сінгапур, Південна Африка, Таджикистан, Туреччина, ОАЕ та Узбекистан. Сполучені Штати не є гегемоном, який може самостійно нав'язувати волю десятку інших держав. Країні потрібна допомога і постає питання чи підтримають США її союзники. Так, у східному блоці, що не приєднався до санкцій, немає єдності, хоч би як не рекламували БРІКС російські пропагандисти. Але й, не всі європейські союзники наразі одноголосно підтримують Україну в питаннях санкцій.  Наприклад, 13 липня Єврокомісія частково поступилася Росії в питанні транзиту до Калінінграда та дозволила рух деяких підсанкційних товарів до Калінінградської області залізничним транспортом. Немає сумніву, що рішення лобіювали західноєвропейські держави, всупереч рішучості Литви. Така ж ситуація виникає і у питанні нафтового ембарго проти Росії і постачання Україні танків. Якби на чинне німецьке керівництво не тиснула опозиція, громадськість та держави партнери, Україна досі б мала тільки німецькі шоломи.

Надто багато країн в умовах найбільшої війни з часів Другої світової намагаються всидіти на двох стільцях. Спроби замирення агресора не призведуть до розв’язання проблеми. Так, низка держав G20 зможуть дешевше купити російські енергоносії, або крадене українське зерно. Однак, зрештою ці держави зіткнуться з новою реальністю, у якій країни світу нездатні спільно працювати над глобальними викликами. Центральними питаннями зустрічі МЗС G20 були енергетична та продовольча безпека. Що у цій дискусії робить держава, яка використовує енергетичний та продовольчий шантаж для тиску на інші держави? США вже заявили, що у разі приїзду Володимира Путіна до Індонезії, Джо Байден бойкотує саміт. Агресія Росії б’є по інститутах глобального управління, які роками вибудовувались та дозволяли працювати над розв’язанням проблем людства. Тому Росії не повинно бути на глобальних майданчиках, її потрібно виключити, як СРСР виключили з Ліги націй, коли він напав на Фінляндію в кінці 1939 року. Інакше, подальше глобальне співробітництво стане ще більш неефективним, що призведе до занепаду існуючих міжнародних інститутів та цивілізаційного розколу світового товариства на Схід та Захід. Таким чином Росія досягне своєї мети - зміни світового порядку.

Однак, у практичному аспекті такий хід подій зрештою не влаштує держави жодного з регіонів. Навіть, якщо уряди низки країн зроблять ставку на авторитарний блок, вони зрештою зіткнуться більш анархічним середовищем у міжнародних відносинах, від чого середні та малі держави програють. Сьогодні Україна та її партнери захищають не тільки принципи демократії, але й світ, заснований на правилах. Тому малі та середні держави мають переглянути свою політику. Бойкот Сергія Лаврова у Джакарті, що змусив міністра країни-агресора завчасно покинути саміт має отримати своє продовження. Росію потрібно ізолювати і роль держав Азії, Африки та Латинської Америки у цьому відношенні може стати визначальною. Чим швидше РФ втратить економічну могутність, чим більше отримає допомоги Україна, тим швидше завершиться російсько-українська війна, наслідки якої вже сьогодні відчуває весь світ.
 

Посилання:
1. Мінфін США назвав 18 країн, які допомагають Росії та Білорусі обходити санкції, 13.07.2022,
URL: https://zn.ua/ukr/WORLD/minfin-ssha-nazvav-18-krajin-jaki-dopomahajut-rosiji-ta-bilorusi-obkhoditi-sanktsiji.html
2. Єврокомісія частково поступилася Росії в питанні транзиту до Калінінграда, 13.07.2022,
URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/07/13/7143119/