З початку 2024 року на тлі американської політичної кризи, можна спостерігати як ЄС бере на себе функцію головного союзника України. Зараз Євросоюз відводить  їй центральну роль у розробці своєї майбутньої політики.  На фоні цього Київ також тримають докладає активних зусиль для подальшої євроінтеграції.

Так, Українська делегація взяла участь в установчій зустрічі у кінці січня 2024 року щодо започаткування скринінгу – важливого процесу оцінки українського законодавства на відповідність праву ЄС, що передує офіційному початку переговорів про вступ. Про це повідомили "Європейській правді" у прес-службі віце-прем’єрки з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, яка очолила українську делегацію.

У рамках підготовки до початку безпосередніх передвступних переговорів Україна сформує дорожні карти у сферах верховенства права, свободи руху осіб (юстиція, свобода, безпека) та реформи державного управління. Під час засідання європейська сторона презентувала особливості та етапи проведення офіційного скринінгу. У рамках цього процесу ЄС сформував графік зустрічей представників українських міністерств та Єврокомісії. Віце-прем‘єрка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина наголосила, що українські інституції мобілізовані та готові до активної спільної роботи.

Разом з тим, ЄС, який став на шлях ремілітарізації, зацікавився досвідом України в сфері відбудови військово-промислового комплексу. Так,  Євросоюз залучив Україну до розробки майбутньої стратегії для оборонно-промислового комплексу країн ЄС. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у своєму виступі у Європарламенті зазначила, що країни ЄС разом передали Україні військову допомогу на понад 28 мільярдів євро, а також  підготували понад 40 тисяч військовослужбовців. Вона підкреслила, що хоча це важливий крок, Євросоюз має думати про оборонні можливості України як про частину власних. Тому Україну залучено до підготовки стратегії для оборонно-промислового комплексу ЄС. Фон дер Ляєн також наголосила на необхідність взаємодії та спільного планування військових і оборонно-промислових програм для забезпечення не лише потреб України в обороні, але й сприяння загальному захисту та безпеці країн ЄС. Тому можна говорити, що Київ стає частиною єдиної європейської системи військово-промислової індустрії. Принаймні у Брюсселя вже наявне таке бачення.

Це підтверджує також і представлена 5 березня перша в історії Європейську оборонно-промислова стратегія (EDIS), яка включає тісну взаємодію з Україною. Вона, зокрема,  встановлює чітке, довгострокове бачення щодо досягнення оборонно-промислової готовності в Європейському Союзі. Першим пріоритетним засобом реалізації стратегії є законодавча пропозиція з впровадження Європейської оборонно-промислової програми (EDIP) та заходів щодо забезпечення своєчасної доступності та постачання оборонної продукції. Стратегія визначає виклики, перед якими стоїть Європейська оборонна технологічна та промислова база (EDTIB), та надає напрямки розвитку на наступне десятиліття. EDIS пропонує комплекс заходів для підтримки держав-членів у досягненні цих цілей, зокрема залучення України до ініціатив та співпраці з нею, а також об'єднання зусиль з НАТО та іншими міжнародними партнерами. Ця стратегія також встановлює індикатори для вимірювання прогресу держав-членів у досягненні промислової готовності, такі як закупівля обладнання, обсяг внутрішньоєвропейської оборонної торгівлі та використання оборонного бюджету. У межах цієї стратегії ЄС також планує відкрити офіс оборонних інновацій у Києві.

Окрім того, тепер в європейських політиків прослідковується більш жорстка політика щодо як і РФ, так і до її союзників. Зокрема, Урсула фон дер Ляєн, підкреслила під час виступу у Страсбурзі перед пленарним засіданням Європарламенту ЄС 21-22 березня, що у випадку, якщо Іран втілить свій замір постачання балістичних ракет Росії для збільшення ескалації бойових дій в Україні, Європейський Союз застосує додаткові санкції проти цієї країни. Критику від ЄС отримав і Папа Римський. Жозеп Боррель розкритикував його за заклик України “мати сміливість підняти білий прапор”. “Закликати Україну здатися – це щось більше, ніж побажання миру. Я вважаю, що зараз не той момент, коли треба пропонувати Україні здатися. Навпаки, це момент, коли треба збільшувати допомогу країні”, – наголосив Боррель.[1]

Окрім зрушень у військовій допомозі, Європейський Союз розглядає можливість надання Україні приблизно 27 мільярдів євро прибутку від російських активів. Прогнозується, що депозити, що знаходяться в Європі, можуть забезпечити від 15 до 20 мільярдів євро прибутку після сплати податків до кінця 2027 року. Однак ця сума буде залежати від зміни глобальних процентних ставок. Наразі очікується, що ці депозити можуть приносити від 2 до 3 мільярдів євро прибутку в цьому році, залежно від потенційних змін у процентних ставках.

Щодо використання цих коштів, наразі в Європейському Союзі не було досягнуто одностайної згоди, оскільки ще немає узгодженої позиції щодо їх конфіскації. Гроші можуть бути використані як на потреби Збройних Сил України, так і на гуманітарні потреби, проте конкретний напрям витрат наразі невідомий. Хоча загальний принцип використання прибутку може бути погодженим, подальші дії з їх витрачання потребують подальшої дискусії, враховуючи конституційні норми кожної країни-члена ЄС. Нині цей процес є активним, і в Європейському Союзі очікують на значний прогрес у цьому питанні.

До того ж, на зустрічі Комітету постійних представників було затверджено додаткове фінансування для Європейського фонду миру та створення спеціалізованого фонду для надання військової допомоги Україні у розмірі 5 мільярдів євро на поточний рік. Ці кошти будуть використані на закупівлю боєприпасів, військової техніки та підготовку українських військовослужбовців.

Також, Президент Європейської ради Шарль Мішель наголосив на необхідності серйозного ставлення європейських держав до Російської Федерації як до військової загрози і підкреслив важливість готовності до різних сценаріїв. За його словами, Європі необхідно зміцнити свою обороноздатність і перейти до режиму воєнної економіки відповідно до загрози з боку Росії. Він наголосив, що Європі слід взяти на себе відповідальність за власну безпеку і не покладатися повністю на підтримку інших країн, зокрема США. Він попередив, що якщо ЄС не забезпечить належної підтримки для України, то може стати наступною ціллю агресора. Тому необхідно бути готовими до оборони і переходу до режиму воєнної економіки. У своїй заяві Мішель також додав, що якщо ЄС дійсно прагне до миру, то він має готуватися до можливості війни.  Безумовно, ці заяви відображають серйозне стурбованість щодо безпеки Європи в контексті геополітичних турбулентностей на європейському континенті.

Окрім того, для підтримки Сил оборони України було створено "коаліцію бронетехніки", що є важливим кроком для зміцнення обороноздатності країни в умовах геополітичної напруги. Польща та Німеччина, як співлідери цієї ініціативи, наголосили на своїй готовності активно співпрацювати та приймати конкретні заходи для підтримки України. Однією з ключових переваг цієї ініціативи є її довгостроковий характер, що передбачає збільшення виробництва оборонної продукції через польсько-німецьку співпрацю. Такий підхід дозволить забезпечити стійку підтримку Сил оборони України на тривалий термін. Крім того, створення Сил швидкого реагування в Європі, з участю Польщі та Німеччини, є ще одним важливим кроком для забезпечення безпеки та стабільності в регіоні. Це дозволить вчасно та ефективно реагувати на потенційні загрози та кризові ситуації.

Тому , що Європа повністю встала на шлях переозброєння, і тепер це буде головним пріоритетом її політики. Також наявне чітке розуміння, що без України не вийде побудувати нову ефективну оборону систему, а без збереження її суверенітету і незалежності забезпечити безпеку континенту. Окрім того, Україна вже точно закріпилась як невід’ємна частина Європи, а тому її членство в ЄС є лише питанням часу.  З іншого боку, Київ також має чітко розуміти свої переваги у практичному досвіді розбудову оборонного комплексу, і почати випрацьовувати стратегію з міжнародної співпраці в цій царині. Зокрема, необхідні відповідні юридичні трансформації, нові інституції контролю і прозорості. Якщо зараз Україна зможе мобілізувати свої потужності оборонно-промислового сектору, вона не лише зміцнить міжнародне становище, а й отримає додаткові економічні преваги. Але також треба зберігати реалістичний підхід, що європейська оборона ще лише на початку свого становлення і це буде тривалий процес, і для Києва це не має бути єдиним джерелом надії.

Проте, якщо в оборонному секторі перспективи є доволі оптимістичні, то зовсім інша картина інша картина виникає з питанням російських активів з великими пакетам допомоги. Так, Жозеп Боррель напередодні саміту лідерів ЄС запропонував використати 90% доходів від заморожених в Європі російських активів на закупівлю зброї для України через Європейський фонд миру. Він також зазначив, що решту 10% можна перерахувати до бюджету ЄС для посилення потенціалу української оборонної промисловості. Бельгійський уряд підтримав такий план. Україна за таким сценарієм також отримає податок з прибутку, який нараховується бельгійським урядом. Цього року цей податок складе близько 1,7 мільярда євро, з яких 1,5 мільярда євро буде виплачено вже в цьому році. І це стало головним питанням березневого саміту ЄС. І хоча більшість країн оголосила свою згоду із планом, Угорщина заявила, що блокуватиме рішення.

Хоча більшість країн ЄС обрали безпрецедентне союзництво і допомогу Україні через особливості європейської системи, проте цього недостатньо. Утворення проросійських сателітів в ЄС як-то Угорщина та Словаччина є справжньою загрозою для амбітних європейських планів і їх подальшого розвитку. Тому Європа має мобілізувати свої  ресурси для протидії їхній позиції на всіх рівнях, включаючи інституційний. При тому розробка такої стратегії має відбуватися швидко. Проте гарним знаком є завзятість інших лідерів як і самого ЄС, так і країн-членів в тому, щоб робити все важливе для максимізації підтримки України.