ЄС жорстко контролюватиме легальність імпортованої деревини, оскільки ухвалено відповідну директиву, що набере чинності весною 2013 року. Про це повідомили в організації ENPI-FLEG, експерти якої провели дослідження «Стислий огляд умов забезпечення легальності походження деревини в Україні».

Жорсткі умови диктує Регуляція ЄС №995/2010. Вона вимагає постачати на ринки ЄС деревину та лісопродукцію лише легального походження. До березня 2013-го торговці мусять не тільки розробити, а й впровадити due diligence – систему заходів для перевірки законності планованої діяльності (у цьому випадку – торгівлі деревопродукцією).

Компанії-експортери, в тому числі й ті, що працюють в Україні, муситимуть надавати необхідні підтвердження легальності походження своєї продукції. Інакше вони можуть втратити свої позиції на європейському ринку. 

Сьогодні в Україні вже зроблено кілька кроків до створення системи легалізації заготівлі та обігу деревини. Це, зокрема, запровадження сертифіката легальності походження деревини і лісоматеріалів (СЛПД). Кожен експортер має отримати СЛПД на кожну партію лісопродукції, оформлену одним транспортним документом. Щоб отримати СЛПД, експортер надає в обласне управління лісового господарства або транспортні документи на купівлю деревини (лісоматеріалів), або лісорубний квиток.

Другий крок – створення єдиної державної системи електронного обліку деревини. Поки що працюють лише окремі її елементи, частіше – на рівні окремих лісгоспів. У цілому система ще на стадії розробки і вимагає чималих коштів для її вдосконалення і впровадження.

І, нарешті, легальність української лісопродукції підтверджує добровільна сертифікація частини українських лісгоспів за різними міжнародними програмами. Зазвичай участь у таких програмах засвідчує не тільки певний рівень ведення лісового господарства, а й, наприклад, збереження біорізноманіття, захист прав місцевих жителів та малого бізнесу тощо. 

Сьогодні кожен з цих елементів ще вимагає суттєвого доопрацювання, вважають експерти. 

Наприклад, згадувана Регуляція ЄС охоплює майже повний перелік категорій товарної групи «Деревина та вироби з неї». Це набагато більше за список тих товарів, на які в Україні видається сертифікат легальності походження деревини. Крім того, на практиці для отримання СЛПД експортер найчастіше надає не лісорубний квиток, а документи на купівлю деревини. Тобто СЛПД фактично є свідченням купівлі лісопродукції, а не її легальності. Тому експерти рекомендують обов’язково вписувати у СЛПД номер лісорубного квитка. Адже саме за лісорубним квитком здійснюється розрахунок лісоматеріалів, встановлюються умови лісокористування і транспортування заготовленої деревини тощо. Лісорубний квиток також використовують для обліку оплати за користування лісовими ресурсами. Перш ніж отримати його, треба підготувати ще низку документів, зокрема, план лісосіки, карту технологічного процесу розробки лісосіки тощо. Тому занесення номера лісорубного квитка до СЛПД у разі потреби дасть змогу простежити легальність деревини аж від лісосіки.

Крім вдосконалення існуючих, необхідно створити нові елементи системи підтвердження легальності. Зокрема, в законодавстві Україні немає прямого визначення незаконних рубок тощо.

УНІАН