Вихід російської федерації з Чорноморської зернової ініціативи знаменував зміну тактики країни-агресора у війні проти України. ЇЇ зміна полягає у намірі знищення економіки України та руйнації її інфраструктури шляхом авіаударів та запровадження повної морської блокади. Після виходу з ініціативи росія почала завдавати регулярних ударів по Одеській області, знищуючи портову інфраструктуру, включно з тією, що призначена для зберігання та експорту зерна, а також по житлових будівлях, у т.ч. тих, що належать до культурної спадщини ЮНЕСКО. Також, країна-агресор протиправно оголосила, що усі комерційні судна, які прямують через Чорне море до українських портів, вважатимуться військовими цілями.
У своїх ударах по українських портах та містах Одеської області росіяни застосовують майже всі наявні в них засоби: іранські дрони «Шахед», крилаті ракети "Калібр" та "Іскандер-К", балістичні ракети "Іскандер-М", протикорабельні надзвукові ракети типу "Онікс" та Х-22. Наразі Україна не має достатньо спроможностей, щоб ефективно відбивати всі російські атаки.
Як повідомило Міністерство культури та інформаційної політики України, внаслідок нічного обстрілу Одеси в ніч на 23 липня було пошкоджено 29 пам’яток культурної спадщини національного та місцевого значення. В ніч на 2 серпня у місті Ізмаїл російським ударом було пошкоджено щонайменше 10 житлових будинків, 15 квартир, будівлі готелів та офісу Українського Дунайського пароплавства. За інформацією Міністра інфраструктури України Олександра Кубракова, росіяни завдали ударів по складах та елеваторах з зерном - було пошкоджено майже 40 тис тонн зерна, яке мало бути транспортовано до країн Африки, Китаю, Ізраїлю. Найбільших руйнувань зазнав порт Ізмаїл. Загалом, за дев'ять днів з кінця липня по початок серпня ЗС рф атакували 26 окремих портових об'єктів України. Було обстріляно п'ять кораблів, пошкоджено або знищено 180 тисяч тонн зерна.
Атаки на українські чорноморські порти серйозно б’ють по економіці України, яка наразі критично залежить від експорту, адже у такий спосіб Україна отримувала валютні надходження, а до війни на порти припадало 2/3 експорту країни. Водночас російська тактика б’є не тільки по Україні, але й по інших державах. Одразу після атаки відбулося зростання глобальних продовольчих цін. Ціни на пшеницю на Чиказький біржі, за інформацією Reuters, підскочили на 6,5%. Кенія прогнозує, що ціни на зерно для країни після виходу Росії з Чорноморської зернової ініціативи подвояться. Таким чином, країни Близького Сходу, Африки та Азії також платять ціну за російську агресію. При цьому більшість держав т.з. «Глобального Півдня» досі намагаються залишатися нейтральними у війні росії проти України. На саміті «росія-Африка» Сиріл Рамафоса зазначив, що з повагою ставиться до рішення рф надати зерно низці африканських країн, проте підкреслив, що це не основне завдання держав Африки, що прибули на форум. Президента рф закликали повернутися до зернової угоди. Однак, за умов, коли держави африканського континенту демонстративно продовжують співпрацю з країною-агресором, не запроваджують санкції та розвивають співробітництво, заклики президента ПАР з високою ймовірністю ніяк не вплинуть на російського диктатора.
Поведінку російської федерації не зможе змінити і генсек ООН Антоніу Гуттереш. Минулого місяця ООН засудили передачу Україні касетних боєприпасів. З початку війни російська федерація застосовує цей вид боєприпасів проти українських міст, як проти військовослужбовців, так і проти цивільних. В умовах скорочення конвенційних боєприпасів спроможність України до самооборони зменшується. ООН не закликала надати Україні більше зброї для реалізації статті 51 Статуту ООН, або принаймні замість касетних боєприпасів передати американські ракети ATACMS і німецькі Taurus. Натомість, інституція фактично закликає обмежити спроможності України до оборони і здатність повертати території. У випадку з Чорноморською зерновою ініціативою, роль Організації Об’єднаних Націй полягала у спробах повернути рф до виконання ініціативи шляхом посередництва у обговоренні пропозиції щодо надання РФ можливості відновити доступ до SWIFT. Тобто, ООН працювало для зняття санкцій з агресора і намагається перешкоджати наданню Україні зброї.
В умовах недієздатності і підігрування агресору з боку ООН, свободу судноплавства у Чорному морі міг би забезпечити Північноатлантичний альянс. НАТО має достатньо сил та спроможностей для цього. Однак, Альянс, продовжує усіма силами уникати конфронтації з рф. Можливий шлях відновлення свободи судноплавства описав Даніель Шеліговський, координатор програми Східної Європи Польського інституту міжнародних відносин. Науковець запропонував створення коаліції зацікавлених країн для охорони торговельних суден, які прямують до або з українських портів Чорного моря. Як приклад наводяться численні місії, ініційовані в односторонньому порядку США в Перській Затоці у період «танкерної війни». Також Шеліговський пропонує низку заходів, зокрема інформаційні кампанії для «Глобального Півдня», посилення української системи ППО та розробка механізму міжнародного страхування комерційних суден, що прямують до або з портів України на Чорному морі та на Дунаї.[2]
Досі відповідь міжнародної спільноти на російську морську блокаду України була слабкою. Це створює небезпечний прецедент для інших потенційних агресорів – КНР та Ірану. Інтересом США та країн-партнерів є вільне судноплавство у Чорному морі, однак, декларацій недостатньо. Для України морська блокада створює загрозу функціонування економіки. Саме це є однією зі складових російського підходу до ведення тотальної війни. Володимир путін у серпні підписав закон про підвищення призовного віку до 30 років. Закон набуде чинності 1 січня 2024 року. Це свідчить про готовність рф надалі мобілізувати людський ресурс та надалі воювати проти України. Паралельно країна-агресор знищуватиме українську економіку, інфраструктуру та нарощуватиме виробництво зброї на власній території. Російський ВПК пристосовується до функціонування без західних компонентів, при цьому частину необхідних технологій країна здобуває через треті країни. Зокрема такими країнами можуть бути КНР, Туреччина, Казахстан, Грузія, Об'єднані Арабські Емірати, Киргизстан та Вірменія.
Росія не відмовилась від своєї мети з окупації території України. Втома від війни може спонукати міжнародних партнерів зменшити підтримку Україні та схиляти державу до перемовин. Однак, поступки росії призведуть до продовження конфлікту, адже рф пристосовується до нових умов і якщо не тиснути та країну-агресора, не протидіяти блокаді та послаблювати санкції, вона продовжить війну. Росія буде підвищувати ставки, поки не отримає бажане. Тому єдиним можливим варіантом відповіді – є посилення спроможностей України та відновлення сили міжнародного права для перемоги над росією в Україні.