Сполучені Штати Америки продовжують підтримку України на тлі російської агресії з 2014 року. Після повномасштабного вторгнення, адміністрація Байдена постала перед дилемою подальшої допомоги своєму партнеру і вважаючи, що росія швидко досягне своєї цілі в Україні, готувалася підтримувати український партизанський рух і, як очікувалося, частину, що залишиться під контролем України на заході держави. Втім, супротив українського народу вніс корективи у розрахунки як росії, так і США та ЄС. Сполучені Штати Америки поступово нарощували рівень допомоги і зрештою постали перед дилемою: допомогти Україні перемогти росію? Або допомогти країні не програти?
Досі Україна отримує обмежену кількість допомоги, якої достатньо для ведення оборонних та наступальних операцій. Втім, росія зберігає перевагу в ресурсах і звільнення кожного метра української землі дається Силам оборони України важкою ціною. Як зазначив Герберт Макмастер, екс-генерал-лейтенант США у відставці, а нині співробітник аналітичного центру Інститут Гувера, США мали б надати Україні не 30 танків, а 300.
Не секрет, що у Києві кожного разу з надією чекають на рішучість американського керівництва щодо надання Україні сучасної зброї. Кожен такий крок посилює українську армію та наближає звільнення всієї української землі з-під окупації. Втім, схоже, що у короткостроковій перспективі адміністрація Байдена має намір дотримуватися раніше визначеного курсу. Візит Держсекретаря Ентоні Блінкена до Києва на початку серпня став свідченням підготовки особистої зустрічі Президентів України та США, Володимира Зеленського та Джо Байдена. Та до зустрічі на найвищому рівні, американська сторона зробила декілька сигналів, що без додаткових пояснень окреслювало пріоритети Сполучених Штатів щодо України.
Протягом свого вже четвертого візиту з початку повномасштабного вторгнення росії Держсекретар Блінкен запланував зустрічі з Президентом Володимиром Зеленським, Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем та Міністром закордонних справ Дмитром Кулебою, для обговорення «теперішнього контр-наступу України і майбутніх зусиль з відновлення та реконструкції». Було оголошено про нову допомогу США Україні на мільярд доларів, зокрема понад 200 мільйонів з цієї суми - на підтримку прозорості та підзвітності інституцій, підтримку ключових реформ у сфері боротьби з корупцією, верховенства права та сектору правосуддя. Також стало відомо про призначення колишнього міністра торгівлі США Пенні Пріцкер на посаду спеціального представника США з питань економічного відновлення України. У продовження теми підтримки реформування України, Ентоні Блінкен заявив, що мета США – щоб «Україна не просто вижила, але й процвітала як динамічна, успішна демократія».
Сполучені Штати Америки не готові підтримувати Україну до моменту її перемоги у війні з росією. Замість збільшення воєнної допомоги, чинна адміністрація висуває вимоги щодо реформування і прив’язує подальшу підтримку до успіхів на шляху внутрішніх перетворень.
Хоча у США і залишаються прихильники різних підходів щодо України, в американському істеблішменті окреслилися дві лінії стратегії стосовно України: лінія ідеалістів та лінія реалістів. Реалісти свідомі того, що росія не зупиниться на Україні, закликають до збільшення допомоги для забезпечення перемоги на полі бою. Ідеалісти ж контролюють ескалацію, обмежують підтримку України та сподіваються, що у такий спосіб зможуть послабити росію до моменту коли російське керівництво нібито зрозуміє безперспективність подальшої агресії та піде на перемовини. При цьому росія буде послаблена до такого рівня, щоб КНР не зміг скористатися слабкістю молодшого партнера, а Москва, вирішить співпрацювати з Європою та США і повністю не впаде у залежність від КНР.
Лінія ідеалістів яскраво простежується у коментарях Марка Міллі, екс-начальника Об’єднаних штабів ЗС США. Зокрема в інтерв’ю Foreign Affairs Міллі висловив впевненість у перемозі України, однак, не бачить перспектив найближчим часом. Водночас Міллі заявив, що очікує готовності почати перемовини з боку тих, хто мислить раціонально у Кремлі. Тобто, таке визначення перемоги України не передбачає перемоги воєнної, а передбачає досягнення угоди за столом перемовин. Якщо Україна не витіснить росіян з власної землі, окупанти не погодяться повернути її території. Таким чином, Марк Міллі припускає можливість територіальних поступок і називає це перемогою. Насправді ж такий розвиток подій стане новою підготовкою до поновлення російської агресії у майбутньому.
На підтвердження того, що територіальна цілісність України розглядається як можливий елемент поступок підтверджує видання Politico. Посилаючись на джерела у Білому домі, видання повідомило, що США готуються до можливого заморожування конфлікту, обговорюють можливі лінії, які України та рф погодились би не перетинати.
Таким чином, наразі Сполучені Штати Америки хоч і залишаються основним партнером України на тлі російської агресії, у американського керівництва відсутні амбіції щодо сприяння перемозі Україні. Ймовірно, у рамках концепції контрольованої ескалації, США розглядає можливість замороження конфлікту та фокусування уваги на залишку території України, щоб забезпечити більш незалежне функціонування держави, для зменшення власної відповідальності за підтримку України та сприяння демократичним перетворенням. Це напівпівденно-корейський варіант, без американської присутності, яка б захищала вільну частину держави. Демократичний процес в Україні розвивався як до, так і після російського вторгнення. Однак, фокус на реформах замість зміцнення військових спроможностей для оборони, в умовах втрати території та населення, матиме довгострокові негативні наслідки для України. Пауза дозволить росії відновити сили та надасть нові можливості для легітимації окупації української території. Таким чином, Україна має зберігати та розвивати існуючий рівень відносин зі США, але при цьому фокусувати увагу на розвитку власних військових спроможностей та на розвитку військово-технічної співпраці з країнами Європи, щоб забезпечити успіх у звільненні окупованих територій. Ніхто не зацікавлений у звільнені всієї України більше, аніж самі Українці. Тому, в питанні звільнення території від російських окупантів, при величезній ролі країн-партнерів, Україна має в першу чергу покладатись на власні сили.