Фото: Володимир Путін та голови псевдореспублік
Джерело: Reuters

Повномасштабна агресія Росії проти України призводить до поступової деградації країни-агресора. Після провалу початкового плану зі швидкого захоплення України, російська армія зазнала значних втрат у новітній російській техніці та найбільш досвідчених та вмотивованих підрозділах Під впливом цих військових поразок похитнулись позиції Кремля і в російському суспільстві. Невдоволення поточним станом справ вже можна почути навіть на пропагандистських каналах, а сили екстремістів у особі бойовика Ігоря Гіркіна відверто критикує військово-політичне керівництво Росії. Економічні санкції також завдали потужного удару по РФ: у Кремля закінчуються гроші, Росія втрачає позиції на ринку енергоресурсів, імпортозаміщення не працює, а бізнес та заможні мешканці, покидають країну.

Наявні проблеми впливають і на сприйняття Російської Федерації на міжнародній арені. Ще на початку 2022 року РФ сприймалася як одна з трьох потуг, поруч зі США та КНР, навколо яких розгорнеться глобальне геополітичне протистояння. Тепер для Москви ситуація змінилася і це розуміють інші регіональні потуги. Показовим став саміт Шанхайської організації співробітництва у Самарканді.

Перед самітом ШОС лідер Китаю Сі Цзіньпінь відвідав Казахстан, де заявив, що Китай підтримуватиме незалежність і територіальну цілісність Казахстану. “Як би не змінювалася міжнародна кон'юнктура, ми й надалі рішучого підтримуватимемо Казахстан у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, твердо підтримуватимемо проведення вами реформи щодо забезпечення стабільності та розвитку, категорично виступатимемо проти втручання будь-яких сил у внутрішні справи вашої країни" - заявив Сі Цзіньпінь. Єдиною державою, що на поточному етапі може загрожувати територіальній цілісності Казахстану є РФ. Високопосадовці Росії у своїх неофіційних заявах неодноразово ставили під сумнів територіальну цілісність свого південного сусіда та висловлювали погрози на адресу Казахстану. Тому заява Сі Цзіньпіня вочевидь спрямована на керівництво Росії та свідчить про те, що у Центральній Азії відтепер домінує Китай. 

Окрім Китаю свої позиції у регіоні посилює і Туреччина. Стамбул розглядається країнами регіону як балансир зростаючому впливу КНР. Центральноазійські країни культурно пов’язані з Туреччиною та вбачають у державі перспективного партнера у багатьох сферах, зокрема, військовій. Реджеп Ердоган на саміті виглядав впевнено, інтернетом розлетілися фотографія де за неформальною бесідою президент Туреччини знаходиться у центрі уваги. Водночас Володимиру Путіну відвели скромне місце обабіч. Також показовим моментом стали прес-конференції Путіна з його колегами. Російському президенту довелося чекати на лідерів Киргизстану, Туреччини, Азербайджану, Індії та Ірану. 

Однак, головним свідеченням послаблення позицій РФ були розмови лідера Росії з представниками Китаю та Індії. Володимир Путін звертаючись до Сі Цзіньпіня, ніби виправдовуючись за поразки в Україні та розв’язану ним війну, сказав: “Ми розуміємо ваші питання і стурбованість стосовно цього. Протягом нашої сьогоднішньої зустрічі ми звичайно роз’яснимо нашу позицію...”. А прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді сказав Путіну, що сьогоднішня епоха не є епохою війни». «Я знаю вашу позицію щодо конфлікту в Україні, ту стурбованість, яку ви постійно висловлюєте, – відповів Путін. – Ми зробимо все, щоб якомога швидше це припинити».

Та незважаючи на цю дипломатичну риторику, Китай та Індія не підтримали Україну на тлі російської агресії. Дві держави продовжують імпортувати товари з країни-агресора і взяли участь у спільних військових навчаннях з Росією у вересні. Однак, продовження збройного протистояння, що впливає на весь світ не відповідає стратегічним інтересам двох держав. Тому Сі Цзіньпінь та Моді обрали таку риторику на саміті, фактично дистанціюючись від Росії. Цілком можливо, що КНР та Індія закликали російського президента завершити війну до саміту G20 в Індонезії.

Хоча Росія втратила позиції на міжнародній арені, Володимир Путін не відмовиться від планів захопити Україну. Наразі ціллю росіян може бути укладання перемир’я на вигідних для Росії умовах до саміту в Індонезії. Вже зараз ми спостерігаємо потужні інформаційні кампанії, спрямовані проти України, метою яких є примус до переговорів. Далі градус буде тільки нарощуватись. 

Для цього Володимир Путін підіймає ставки: разом з висловленням готовності вести перемовини, він оголосив про незаконну анексію чотирьох регіонів України, здійснює мобілізацію та погрожує завдати ядерний удар. Цю риторику вже підхопили проросійські пропагандисти у США та Європі, а також достатньо велика кількість журналістів і, навіть, науковців. Головною ідеєю закликів до миру є обмін української території, разом з українцями, що там проживають на умовний “мир”. Такий мир не гарантував би безпеки для України, не забезпечував би права, що мають держави відповідно до статуту ООН. Єдиним наслідком такої угоди став би період для відновлення сил ЗС РФ з метою поновлення наступу. Після перемир’я без гарантій безпеки, Україна не мала б інвестицій в економіку, а населення було б деморалізованим. У Європі економіки почали б поступове відновлення і населення негативно сприйняло б новину про будь-яке відновлення бойових дій. Рівень підтримки України на міжнародній арені був би значно нижчим, аніж зараз, що давало б Путіну перевагу. Кремлівський режим за цей час зміг би відновити внутрішньополітичний вплив та керуючись бажанням помсти, розпочав повторну повномасштабну агресію з урахуванням усіх помилок.

Наразі існує небезпека, що партнери України, зокрема президент США Джо Байден також вірить у можливість завершити поточну війну на нинішньому етапі шляхом переговорів. Якщо США замість допомоги натисне на Зеленського, це стане катастрофічною помилкою для усієї системи міжнародної безпеки. 

Страх перед ядерною зброєю завжди був одним з головних чинників, що впливали на міжнародні відносини після 1945 року. Однак, керівники західних країн розуміли, що не можна показувати слабкість. Замість поступок СРСР, адміністрація Рейгана пішла на загострення і зрештою Сполучені Штати Америки - перемогли. Російська Федерація - це слабший за СРСР актор. Україна вже змінює хід бойових дій. І тому при ухваленні рішень американській адміністрації варто згадати рішення минулого, адже сценарій перемоги вже був написаний попередниками. Поступки кремлівському диктатору підвищують ризики, адже будь-які поступки Росія сприймає за слабкість. Дозвіл Росії погрожувати ядерною зброєю завдає удар по режиму нерозповсюдження. Якщо дати Москві бажане, результатом погроз зброєю масового знищення буде сигнал для всіх інших країн про те, що неядерним державам неможливо відстояти власну територіальну цілісність та суверенітет без володіння ядерною зброєю. Тому потрібно забезпечити швидшу перемогу України - шляхом посилення тиску на Росію, запровадження нових санкцій та надання Україні зброї. 

Так, ця війна має закінчитися дипломатичним шляхом - підписанням угоди. Цю угоду потрібно підписувати після повного відновлення території України в межах кордону станом на 1991 рік, що можливо зробити виключно силою, мовою, яку розуміє Росія. І навіть у такому випадку, у разі перемоги, за словами Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, з того, що він знає про росіян, це буде можливість перевести подих і підготуватися до наступної війни.
 

Посилання:
1. Санкції стали катастрофою для російської економіки - дослідження Єльського університету, 30.07.2022,
URL: https://tsn.ua/groshi/sankciyi-stali-katastrofoyu-dlya-rosiyskoyi-ekonomiki-doslidzhennya-yelskogo-universitetu-2123011.html
2. Підсумки саміту ШОС: приниження путіна і хрест на перспективах рф, 19.09.2022,
URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3575007-pidsumki-samitu-sos-prinizenna-putina-i-hrest-na-perspektivah-rf.html
3. Inside the Ukrainian Counterstrike That Turned the Tide of the War, 26.09.2022,
URL:https://time.com/6216213/ukraine-military-valeriy-zaluzhny/?utm_source=twitter&utm_medium=social&utm_campaign=editorial&utm_term=world_ukraine&linkId=183047256