• Зміни на фронті 
   

Боротьба за краще тактичне положення для початку контр-наступу українських військ продовжується

На Бахмутському напрямку відбуваються бої біля Кліщіївки та Берхівського водосховища. Збройні Сили України контролюють висоти навколо міста та околиці на південному заході Бахмута зайнятого російськими військами.

На Авдіївському напрямку ворог продовжує наступальні дії в районах Первомайського та Невельського.

На Сватівському напрямку протягом другої половини травня тривали бої біля н.п. Масютівка.

На Запорізькому та Вугледарському напрямках Збройні Сили України почали атакувати російські позиції та прощупувати слабкі місця в обороні окупантів. ЗСУ мають невелике просування.

На Білгородському та Брянському напрямках добровольчі підрозділи з числа росіян перетнули державний кордон з російською федерацією. Тривають бої у Новій Тавільжанці. Тривають взаємні обстріли вздовж державного кордону.

• Військова допомога

У другій половині травня стало відомо про передачу Україні наступного озброєння:

ФРН:
- тягачі HX81 (2 од.)
- сім гусеничних дистанційно керованих машин піхоти TheMIS
- 105-мм танкові боєприпаси
- 1 РЛС повітряного огляду TRML-4D;
- 2 танкових мостоукладальники Biber;
- 3 неназвані мобільні захищені системи розмінування;
- 54 розвідувальних безпілотних комплекси VECTOR;
- 8 антидронових систем;
- 6 неназваних машин прикордонної охорони;
- 1 станція РЕР/РЕБ;
- 34 цивільних позашляховики;
- 17 тягачів 8×8 HX81;
- 2 вантажівки-афтоліфти;
- 8 вантажівок/автобусів;
- 8 вантажівок Zetros.
Румунія:
- гаубиці М1981
Норвегія:
- 8 РСЗВ
- 3 контрбатарейні радари ARTHUR
Японія:
- позашляховики Type 73 ІІ (100 од.)
- 30 000 готових харчових пайків
Ісландія:
- десять бензовозів
Велика Британія:
- гелікоптер Sea King
США:
- додаткові боєприпаси для ЗРК Patriot;
- зенітні ракети Stinger;
- ЗРК Avenger;
- ракети до артилерійських систем HIMARS;
- 155-мм боєприпаси;
- 105-мм боєприпаси;
- високоточні авіаційні боєприпаси;
- авіаційні ракети Zuni;
- протитанкові гранатомети АТ-4;
- понад 30 мільйонів набоїв до стрілецької зброї;
- засоби для розмінування;
- боєприпаси для подолання перешкод;
- прилади нічного бачення;
- різне обладнання.

ФРН планує передати 64 гусеничних всюдиходи Bandvagn 206 (BV206) та 66 бронетранспортерів неназваної моделі. Стало відомо, що Франція у найближчі тижні передасть Україні десятки одиниць бронетехніки, зокрема, і колісні бойові машини AMX-10RC. Велика Британія надасть Україні дрони-камікадзе великої дальності та сотні ракет протиповітряної оборони. Нідерланди виділять 260 млн євро на закупівлю 155 мм артилерійських боєприпасів для України. Уряд Фінляндії погодив передачу нового пакета військової допомоги Україні вартістю 109 млн євро. До цього пакета військової допомоги увійшло, серед іншого, зенітне озброєння та боєприпаси. Литва під час чергового «Рамштайну» також оголосила про новий пакет військової допомоги Україні. Новий пакет військової допомоги від Литви міститиме протидронове обладнання, боєприпаси, сухі харчові пайки та іншу допомогу. Канада передасть Україні авіаційні ракети АІМ-9. Іспанія анонсувала нову поставку М113 в Україну

Активна робота відбувається по лінії створення коаліції літаків та коаліції Петріотів. До коаліції винищувачів для України наразі увійшли вісім країн: Велика Британія, Нідерланди, Польща, Данія, Швеція, Бельгія, Португалія і Франція.
Джерело:Mil.ua

• Росія: внутрішні та зовнішні виклики

Російський добровольчий корпус як збройна опозиція профашистському путінському режиму.

Довгий час в українському експертному середовищі точаться дискусії щодо того, з ким Україна зможе мати справу після В. Путіна. З російським вторгненням жодна російська опозиційна група не спромоглася організувати системного опору путінському режиму. Якщо відсутність супротиву всередині росії ще можна пояснити наявністю репресивного режиму, що жорстоко приборкує протести та великою підтримкою агресії проти України з боку населення, то відсутність активної діяльності т.з. російської опозиції за кордоном важко пояснити. Коли українські громадяни виходили на демонстрації на вулицях європейських міст, російські емігранти здебільшого не брали у них участі, або навпаки – нападали на проукраїнських демонстрантів, або влаштовували власні проросійські мітинги. Яскравим прикладом є сім’я Олексія Навального, який намагається позиціонувати себе як демократична альтернатива Путіну. При цьому дружина опозиціонера та донька, коли їх запрошують на урочисті заходи, у своїх зверненнях не згадують про Україну та російську агресію. Проблема російської опозиції полягає у тому, що більшість представників цих груп не хочуть програшу росії у війні. Російська федерація завдала непомірної шкоди Україні і за це має понести покарання. Наслідком російської поразки стане відповідальність усієї росії, включно з т.з. опозицією, яка пов’язує своє політичне майбутнє з росією. Тому «ліберальна росія» в еміграції так само у певний момент стане супротивником України, як і чинне керівництво рф.

В умовах, коли немає антипутінської опозиції, яка не тільки проводить форуми, але й конкретні кроки для перемоги над агресором, Україна самостійно сприяла формуванню реальної російської опозиції. У травні воєнізовані підрозділи «Російський добровольчий корпус» (РДК) та Легіон «Свобода Росії» (ЛСР) перейшли російський кордон у Білгородській та Брянській областях.

З проникненням  РДК та ЛСР на територію Брянської та Білгородської областей, війна перенеслась і на територію російської федерації. Для України це ще один крок по зламу спроможностей росії продовжувати війну. У своїй минулорічній статті Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний написав, що центр тяжіння цієї війни - російський народ і чим сильніше і гостріше буде його відчуття війни, тим раніше вона закінчиться. Наразі прифронтові міста росії стають полем бою між росіянами з РДК і ЛСР з одного боку і збройними силами російської федерації – з іншого.

У країнах США та ЄС такий розвиток подій викликає не тільки розуміння, але й острах. Згідно з матеріалом WSJ, американські партнери намагалися утримати Кирила Буданова від атак на території росії. Також, у цьому ж матеріалі йдеться, що Молдова просила США не допустити ударів України по Придністров’ю. Україна, зі свого боку, балансує між страхом країн-партнерів та досягненням пріоритетних військових цілей. За словами Володимира Зеленського, Україна допоможе молдовській стороні розв’язати питання Придністров’я лише у разі офіційного запиту і наразі не планує розв’язувати це питання воєнним шляхом. При цьому острахи Сполучених Штатів Америки важко назвати конструктивними. Україна захищається, відповідно до свого невід’ємного права, закріпленого ст. 51 статуту ООН. Щоб відстояти свою незалежність, Україна має право завдавати ударів як по військах окупаційної армії всередині держави, так і на території рф. Сполучені Штати Америки вели не одну війну, захищаючи свою національну безпеку, інтереси і цінності на території інших країн. Тоді не стояло питання про те, що США – агресор. Так само і у часи Другої світової війни війська Союзників, вибивши нацистів зі своєї території, йшли далі до Берліну, а не зупинялися у власних кордонах.

У першому заході РДК та ЛСР використовували західну зброю, зокрема, американську, польську та бельгійську. Це викликало невдоволення країн-партнерів. Однак, вже під час другої операції на відео була зафіксована радянська техніка. Ймовірно, Україна знайшла порозуміння з країнами-партнерами. При цьому після того як американська та європейська техніка зайшла на територію рф Україна зруйнувала ще одну міфічну причину потенційної ескалації. Американські броньовані машини зайшли на територію рф, і це не призвело до ядерного удару. Це призвело до втрати росією контролю над російськими населеними пунктами.

Дії підрозділів РДК та ЛСР мають як психологічний, так і практичний ефект. Україна таким чином розтягує російські війська напередодні контрнаступу. Російське населення гостріше відчуває війну, а солдати і командування більше усвідомлюють свою вразливість. Цьому сприяють підрозділи, що складаються з росіян, водночас, більшість еліт, що називають себе російською опозицією, не мають жодного відношення до цих підрозділів і не надають жодної підтримки. Схожа ситуація простежується у сусідній Білорусі, де т.з. ліберальна опозиція не спромоглася на реальну підтримку України. В умовах, коли т.з. демократичні еліти сусідніх країн не здатні створити серйозний опозиційний рух, це робить Україна.