Фото: Армія FM
- Зміни на фронті
По всій лінії фронту встановилась тактична і стратегічна рівновага.
У першій половині квітня серйозних змін на фронті не відбулося. Наразі вже можна констатувати, що російська федерація не досягла мети, яку поставила взимку та не захопила усієї території Донецької та Луганської областей у рамках «широкомасштабного наступу».
На Бахмутському напрямку відбуваються запеклі бої. У самому місті ситуація є динамічною, Збройні Сили України, попри значні зусилля ворога, продовжують боронити центр міста, проводять контр-атаки.
На Авдіївському напрямку інтенсивність боїв дещо знизилася, оскільки росія не має достатньо ресурсів для проведення наступальних дій на декількох напрямках і тому частина військ була перекинута з-під Авдіївки на Бахмут. При цьому російські війська продовжують спроби оточити місто з двох боків. Місто Авдіївку відвідав Президент Зеленський та вручив нагороди українським військовослужбовцям.
На Маріїнському напрямку росія докладає значних зусиль для просування безпосередгьо у н.п. Маріїнка, але значних успіхів немає.
На Лиманському напрямку противник вів безуспішні наступальні дії поблизу населених пунктів Діброва та Білогорівка.
На Запорізькому напрямку російські війська продовжують спорудження оборонних укріплень та підготовку до оборони захоплених територій.
- Військова допомога
У першій половині квітня стало відомо про передачу Україні наступного озброєння:
Польща:
-Винищувачі МиГ 29 (8 од.)
США:
-додаткові боєприпаси для ЗРК Patriot;
-додаткові боєприпаси для HIMARS;
-артилерійські боєприпаси калібру 155-мм та 105-мм;
-мінометні снаряди калібру 120-мм;
-танкові боєприпаси калібру 120-мм і 105-мм;
-боєприпаси калібру 25-мм;
-протитанкові керовані ракети для ПТРК TOW;
-близько 400 гранатометів і 200 тисяч боєприпасів до них;
-11 тактичних автомобілів для підйому техніки;
-61 паливозаправник;
-10 вантажівок і 10 тралів для перевезення важкої техніки;
-тестове та діагностичне обладнання для обслуговування та ремонту транспортних засобів; -запчастини та інше польове обладнання.
Швеція:
- ПТРК RBS-56
Канада:
- 21 000 штурмових гвинтівок
- 38 кулеметів
- понад 2,4 мільйони набоїв
Фінляндія:
- протитанкові гранатомети RAC 112 APILAS
Також Чехія надала Україні нову військову допомогу розміром майже 35 мільйонів доларів. Оборонне відомство Данії уклало з Норвегією угоду про передачу 8 тисяч снарядів до артилерії калібру 155-мм. Оборонний концерн Rheinmetall створює в Румунії центр для обслуговування західної військової техніки, яку використовують Збройні сили України. Словаччина веде переговори з Україною щодо спільного виробництва боєприпасів, а оборонна промисловість Польщі отримала замовлення на закупівлю 100 бронетранспортерів Rosomak. При цьому 100 машин Україна отримає у короткостроковій перспективі, а потім ще 100 Rosomak. Також Польща передасть Україні загалом 24 одиниць самохідних мінометів Rak. На додаток, у Польщі створили центр обслуговування Т-64 у рамках підписаної угоди між компанією Polska Grupa Zbrojeniowa та українським концерном «Укробронпром». Литва анонсувала новий пакет військової підтримки України на близько 41 мільйон євро, а Південна Корея надасть США в оренду 500 тисяч артилерійських боєприпасів калібром 155 мм. Це дозволить Вашингтону збільшити постачання снарядів для України. Також ЄС почав реалізацію плану закупівлі боєприпасів для ЗСУ.
Джерело:Mil.ua
- Росія: внутрішні та зовнішні виклики
Технологія і практика запровадження росією денацифікації українців
29 березня на сайті британського аналітичного центру RUSI було опубліковано доповідь авторства Доктора Джека Вотлінга, Олександра Данилюка та Ніка Рейнольдса «Попередні уроки неконвенцційних операцій Росії під час російсько-української війни, лютий 2022–лютий 2023».[1] Одним з фокусів дослідження стала стратегія росії щодо цивільного населення. Як зазначають автори, після входу російських військ до Києва, план передбачав три взаємопов’язані напрямки дій. Першим було використання місцевих агентів для сприяння російським ССО у захопленні виконавчого та парламентського керівництва країни. Ймовірно, їх чекали показові суди. Другий напрямок поручався кадирівцям, які мали зайнятися полюванням на українців, яких вважають організаторами патріотичного опору та учасників Революції Гідності 2014 року. Третім напрямком зусиль мала стати пацифікація населення. Мав встановитись контроль за населенням, ізоляція окремих груп. На цих ізольованих територіях Росгвардія повинна була боротися з протестами та актами громадянського опору. Не обов’язковим було силове придушення протестів, але організатори таких протестів могли бути виявлені та згодом стати мішенню кадирівців.
Росія реалізувала цей план окупації на захоплених територіях. Громадян планувалося поділити на 5 груп:
- люди, яких росіяни вважали лідерами українського націоналізму. На них чекало фізичне знищення або позбавлення волі;
- підозрювані в намірах підтримувати опір. Йдеться зокрема про військових та людей, які пов'язані з українськими правоохоронними органами й місцевою владою. Їх планували завербувати або утискати;
- люди, яких росіяни вважали апатичними;
- люди, які активно співпрацюють з російськими військовими;
- люди, які необхідні для управління критичною інфраструктурою.
Росіяни планували вилучити всі реєстри: медичні, податкові поліцейські, виборчі, а також реєстри органів місцевої влади, страхових компаній тощо. Ці дані були необхідні для того, щоб з'ясувати хто де живе і як пов'язаний зі державою. Тому після захоплення Чорнобильської та Запорізької АЕС росіяни одразу вилучили всі жорсткі диски.
Спираючись на досвід війни у Чечні, військово-політичне командування Росії вважало, що для контролю над Україною їм необхідно, щоб лише 8% населення погодилося на співпрацю. За оцінкою української розвідувальної спільноти, ця оцінка була вірною і росіяни дійсно встановлювали контроль на захоплених територіях. Однак, за такого низького рівня підтримки з боку місцевого населення, контроль був можливий виключно завдяки системному насильству.
У кожному селищі й місті окупанти обирали будівлю, в якій організовували силовий штаб. Зазвичай це був відділок поліції чи ДСНС. Там російські військові облаштовували, зокрема, кімнати для допитів і тортур. На всіх окупованих територіях ці приміщення облаштували однотипно — навіть пристрої для тортур електричним струмом були однакові. Це приклад доводить, що росіяни готувалися до тортур системно і заздалегідь. Варто згадати мобільні крематорії, що використовувалися росіянами на початку війни. Враховуючи план швидкої окупації України, можна зробити висновок, що ці мобільні установки були задіяні не для тіл російських вйськових, а для того, щоб знищувати тіла вбитих українців.
Кількість особового складу у 200 000 солдатів на початку вторгнення свідчить про те, що росіяни не готувалися до потужного опору з боку українців. Основним завданням було встановити контроль над населенням. Це пояснює чому на перших етапах повномасштабної агресії було задіяно значну кількість росгвардії. Опір України та звільнення територій врятувало велику кількість українців від смерті. Наразі під окупацією залишаються значні території на Півдні та Сході України. Саме на Півдні була встановлена система «фільтрації» населення і багато російських злочинів залишаються не розкритими. Викликає занепокоєння відсутність реакції з боку міжнародних організацій та провідних неурядових структур на російську окупаційну систему. Вона відверто порушує права людини та не може залишитись поза увагою міжнародної спільноти.
Посилання:
1. Preliminary Lessons from Russia’s Unconventional Operations During the Russo- Ukrainian War, February 2022–February 2023 Jack Watling, Oleksandr V Danylyuk and Nick Reynolds, 29.03.2023,
URL: https://static.rusi.org/202303-SR-Unconventional-Operations-Russo-Ukrainian-War-web-final.pdf.pdf