7 лютого 2024 Інститут зовнішньополітичних досліджень та Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння при сприянні Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв провели «круглий стіл » для іноземних дипломатичних представництв, провідних українських ЗМІ та експертного середовища на тему: «Українська оборонна промисловість та її спроможності в забезпеченні потреб фронту». Головними завданнями заходу став пошук відповіді на питання забезпечення Сил оборони України, відповідним озброєнням та боєприпасами в умовах напруженої ситуації на фронті та глобального виміру російсько-української війни. Парламентська криза в Конгресі США та інші виклики, з якими ми стикаємося значно підсили необхідність нових поглядів.
Учасниками дискусії стали Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння; Володимир Гаврилов, заступник міністра оборони України у 2022-2023 рр., аташе з питань оборони України в США у 2015-2018 рр.; Віталій Немілостівий, заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості України у 2020-2021 рр., перший заступник міністра промислової політики у 2007-2010 рр; Владислав Бельбас, гендиректор КВП «Українська бронетехніка». Разом вони надали комплексний глибинний погляд на сучасний стан українського оборонного комплексу та рекомендації для його покращення.
Одним із можливих шляхів подолання патової ситуації на фронті та забезпечення перемоги у війні є посилення співпраці з партнерами та союзниками, зокрема з Сполученими Штатами та іншими країнами, які підтримують незалежність та територіальну цілісність України. Це може включати надання додаткової військової допомоги, озброєння, боєприпасів, а також тренування та консультації з військовими стратегами та експертами.
Крім того, важливо зосередитися на вдосконаленні власних оборонних можливостей, виробленні та впровадженні ефективних стратегій оборони та контрзаходів, а також підвищенні мобілізаційних та оборонних потенціалів. Розвиток та модернізація українських збройних сил, в тому числі шляхом залучення новітніх технологій та розробок, також може забезпечити кращу готовність та ефективність у відповіді на загрози.
До того ж вирішальне значення має підтримка національного оборонного потенціалу через мобілізацію суспільства, підвищення патріотизму та військової свідомості серед громадян, а також забезпечення належної підтримки для воїнів та їх родин.
Загалом, успішне подолання патової ситуації та досягнення перемоги у російсько-українській війні вимагає комплексного підходу, який включає співпрацю з партнерами, підвищення оборонної готовності та мобілізаційних зусиль, а також активну підтримку соціального та психологічного фронту.
Україна виявилася в складній ситуації, зокрема щодо забезпечення боєприпасами та озброєнням Збройних Сил. Початок повномасштабної війни призвів до швидкого вичерпання власних запасів боєприпасів, а отже, країна змушена була спиратися на залишки від радянської спадщини та західну допомогу.
Українське керівництво сподівалося на стратегічну контр-наступальну операцію, але реалізація цієї стратегії вимагала значних ресурсів, які були обмеженими через відсутність достатнього власного озброєння та боєприпасів. Тож, Західна допомога стала ключовим джерелом боєприпасів та озброєння для України, проте з часом вона стала ще більш важливою, оскільки власні запаси боєприпасів майже вичерпалися. Процент західної допомоги, який покривав витрати на військові потреби України, значно зріс, і на даний момент практично всі боєприпаси та озброєння надходить від західних партнерів.
Протистояння України переважаючим силам російських військ досягається завдяки технічній перевазі західних зразків озброєнь. Така технологічна перевага створює простір для успішного ведення війни та забезпечення національної безпеки.
Україна в останні роки зазнала значних змін у військовій сфері. До 2014 року більшість оборонної продукції вироблялася на державних підприємствах, але з часом приватні компанії стали основним джерелом розвитку та виробництва військової техніки. Це відображає динамічний розвиток приватного сектора та його значення для технологічного прогресу України. Проте, для забезпечення стійкої обороноздатності потрібно багато і більше, ніж в нас є. Україні необхідно збільшити виробництво боєприпасів та озброєння, а також забезпечити постійний доступ до комплектуючих та сировини для військово-промислового комплексу. Важливо, щоб держава створила прозорі та зрозумілі правила гри для бізнесу, що займається військовою промисловістю. Необхідно уникати зайвих бюрократичних процедур та перешкод, які можуть уповільнити розвиток військового сектору.
Також важливо, щоб державні органи зберігали баланс між контролем та підтримкою військового виробництва, уникавши надмірної бюрократії та перевірок. Це дозволить підтримувати темпи розвитку військово-промислового комплексу та забезпечити його потреби в умовах військового конфлікту.
Оборонна промисловість України має бути синергетичним організмом, де всі сторони розуміють свої завдання та можуть взаємодіяти для досягнення спільних цілей. Це означає постійну взаємодію з військовими, дослідницькими та промисловими секторами для забезпечення військових потреб у боєздатності та технологічному розвитку. Досвід військових, результати бойових дій та використання нових технологій повинні сприяти постійному удосконаленню озброєнь та оборонних систем.
Державний бюджет має бути чітко спрямованим на розвиток військово-промислового комплексу, щоб підприємства розуміли перспективи своїх інвестицій та могли планувати свою діяльність відповідно до військових потреб. Забезпечення прозорих та стабільних умов для військових контрактів допоможе підтримати інвестиційний клімат та забезпечити потрібне озброєння для Збройних Сил.
Важливо також переосмислити та адаптувати озброєння та військові стратегії до нових умов сучасної війни. Україна має можливість відкинути застарілі радянські стандарти та перейти на стандарти НАТО, що дозволить підвищити ефективність та бойову готовність. Наприклад, перехід до стандартів НАТО у сфері артилерії за короткий час показує готовність України до швидкого та ефективного адаптування до нових викликів.
Загалом, забезпечення ефективного функціонування оборонної промисловості та використання її потенціалу для досягнення військових цілей є ключовим завданням для успішної оборони країни. З цього можна виокремити низку рекомендацій для українського уряду, які мали б бути втіленні для того, щоб швидко й ефективно покращити український ВПК і зробити його здатним відповісти на сьогоднішні ризики.
1. Інтеграція з європейськими та американськими партнерами: Зважаючи на технологічну перевагу та важливість економічної інтеграції з розвинутими країнами, співпраця з Європою та США у сфері військово-промислового комплексу та технологій є ключовою для забезпечення доступу до передових розробок і підвищення військової потужності. Це також стосується залучення іноземного бізнесу.
2. Перехід до стандартів НАТО: Адаптація українських військ до стандартів та технологій НАТО є стратегічно важливою, оскільки це дозволить збільшити сумісність та ефективність спільних операцій з партнерами з Європи та Північної Америки.
3. Використання інновацій та новітніх технології: Зосередження на розвитку та впровадженні новітніх технологій, таких як безпілотні платформи, штучний інтелект та системи ситуаційної обізнаності, дозволить збільшити ефективність та точність ведення бойових дій, зменшуючи втрати серед власних військовослужбовців та ресурсів.
4. Стратегічне планування та ефективне управління ресурсами: Чітке планування та розподіл бюджетних коштів на військово-технічні потреби є важливим кроком для забезпечення розвитку військово-промислового комплексу та забезпечення необхідного озброєння та обладнання для Збройних Сил.
5. Реформа та модернізація військово-промислового комплексу: Перехід до нових технологій та моделей боєздатності вимагає системних реформ та інвестицій у військово-промисловий комплекс, щоб забезпечити його здатність до виробництва та ремонту сучасної військової техніки та обладнання.
6. Підвищення престижу роботи в військово-промисловому комплексі: Необхідно активно просувати можливості кар'єрного зростання та професійного розвитку в цій галузі, особливо серед молодого інженерного та технічного персоналу.
7. Запровадження податкових пільг та інших заходів підтримки: Має бути розглянуто впровадження заходів, що сприяють підтримці та розвитку військово-промислового комплексу, таких як податкові пільги для інвесторів чи спрощення умов експорту.
8. Поліпшення макроекономічного клімату: Потреба нормалізації кредитного рейтингу, підвищення експортних показників та праця з міжнародними партнерами можуть сприяти привабленню інвестицій та розвитку військово-промислового комплексу.
9. Реформи у законодавстві: Необхідно переглянути та вдосконалити законодавство, що регулює сферу військово-промислового комплексу, зокрема закони про мобілізацію та прибуток, для забезпечення ефективного функціонування галузі.
Це ті дії у внутрішньо-політичному секторі, які допоможуть українському оборонному секторі, проте певні заходи мають бути проведені і в площині зовнішньої політики, особливо у контексті інтеграції до НАТО:
1. Використання унікального воєнного досвіду України в діалозі з НАТО: Україна є унікальною країною для НАТО у зв'язку з досвідом реформування та ведення війни на її території. Це відкриває можливості для розвитку нових стандартів та підходів до сучасної військової стратегії не лише на державному рівні, а і на рівні Альянсу.
2. Надання належної уваги принципам стандартизація інтеграції: Співпраця з НАТО для стандартизації та інтеграції військових стандартів і процедур є важливою для забезпечення ефективності та сумісності у військових операціях.
3. Розвиток співпраці із західною промисловістю: Важливо залучити промисловість до розробки та виробництва військової техніки та обладнання, враховуючи потреби та вимоги НАТО. Це може включати спільні програми досліджень та розробок, а також обмін технологіями.
4. Укладання додаткових гарантії безпеки: Угоди про гарантії безпеки з ключовими партнерами, такими як Велика Британія та інші країни G7, можуть забезпечити додаткову підтримку для промисловості та забезпечити фінансову стабільність у виробництві озброєнь та закупівлях.
Таким чином, проблема розвитку ВПК в Україні потребує комплексного підходу, а також активних дій. Враховуючи сучасну нестабільну геополітичну ситуацію, Україна повинна мати налагоджений та ефективний самодостатній оборонний комплекс, який здатен відповідати і адаптуватись під нові виклики.