Фото: Джо Байден та Володимир Путін на перемовинах у Женеві
Джерело: Reuters

Керівництво Сполучених Штатів Америки роками намагалися розвивати партнерські відносини з Російською Федерацією. Заради цього партнерства Вашингтон заплющував очі на усі протиправні дії Москви, а оскільки РФ не отримувала належної відповіді, це призводило до продовження агресивної зовнішньої політики. Спочатку росіяни зруйнували Грозний, у брутальний спосіб відновили контроль над Ічкерією. Далі - у 2008 році, за декілька місяців після Бухарестського саміту, де Україні та Грузії відмовили у наданні ПДЧ, Росія напала на Грузію та окупувала Абхазію та Південну Осетію. У Сирії росіяни спільно з військами Башара Асада неодноразово порушували закони та звичаї ведення війни, зокрема при руйнації Алеппо та неодноразовому застосуванні хімічної зброї. Всупереч цим прецедентам, шлях Росії від Грозного до Алеппо не супроводжувався ізоляцією, стримуванням погрозами та накладанням жорстких санкцій. Натомість ті погрози адміністрації Барака Обами, що мали місце протягом сирійської кампанії не здійснювалися. 

Підхід Джо Байдена до відносин з Російською Федерацією також з самого початку базувався на бажанні уникнути прямої конфронтації. 46-й президент Сполучених Штатів Америки започаткував стратегічний діалог з Кремлем та ініціював проведення влітку 2021 року саміту в Женеві. На саміті сторони узгодили подальшу модель взаємодії, при цьому Джо Байден не мав наміру переходити червоні лінії артикульовані Владіміром Путіним. Фактично, Україна була залишена у сфері впливу РФ з метою пошуку компромісу з Росією, адже США хотіли уникнути зближення Москви з Пекіном.

Однак, пошук компромісу та поступки Росії не принесли американському керівництву результатів. Російська верхівка завжди сприймає поступки за слабкість і вимагає більшого. Так було за часів Радянського Союзу, так відбувається і сьогодні. Після концентрації 200 тисячного війська на кордоні з Україною, створення військової інфраструктури на території Білорусі, розміщення там комплексів балістичних ракет «Іскандер», американська розвідка остаточно переконалася у намірах російського вищого військово-політичного керівництва. За інформацією The Washington Post, це відбулося у жовтні 2021 року. На закритій нараді президенту США було докладено про напрочуд зухвалий план Росії, який міг створити пряму загрозу східному флангу НАТО або, навіть, зруйнувати архітектуру безпеки Європи після Другої світової війни. Плани Путіна тепер були набагато радикальніші, ніж анексія Криму у 2014 році та розпалювання сепаратистського руху на сході України. Тепер кремлівський диктатор планував захопити більшу частину України.

Коли США поділилися інформацією з союзниками по НАТО та Україною, згідно з матеріалом The Washington Post, Київ та більшість членів НАТО зі скепсисом поставилися до цього. Берлін та Париж не вірили в те, що Путін може піти на повномасштабний наступ. Адміністрація Зеленського, своєю чергою, по-перше, боялася наслідків від паніки, що могла спричинитися, а по-друге, не розуміли чому США не надає зброї для оборони, якщо розвідінформація дійсно правдива. Сполучені Штати через дипломатичні канали повідомляли Росії про обізнаність у планах Кремля, та погрожували у випадку вторгнення величезною ціною. 

Однак, погрози без застосування жорстких заходів традиційно не спрацювали з РФ і у відповідь Штати отримали ультиматум. Він полягав у позиції Москви щодо України, офіційно викладеній в середині грудня у двох договорах, що НАТО має відмовитись від  планів свого  розширення та припинити будь-яку діяльність у країнах, що приєдналися до альянсу після 1997 року, включаючи Польщу, Румунію, Болгарію та країни Балтії. Зрештою, Путін відкинув червоні лінії США та вдався до нападу.

Американське керівництво не вірило в те, що Україна вистоїть, тому США  готувалося підтримувати партизанські рухи на її території, щоб створити для РФ проблеми. Однак, супротив українського народу все ж таки змусив Джо Байдена змінити політику. Це відбулося лише в березні цього року. Однак, досі нова стратегія Білого дому щодо російсько-української війни полягає у тому, щоб не дати програти Україні, а не остаточно розгромити російську армію. Тим більше, Росія продовжує мати значну перевагу в артилерії, авіації та техніці, не зважаючи на успіхи Збройних Сил України. За словами генерал-лейтенанта армії США у відставці, старшого наукового співробітника Інституту Гувера Ейч-Ар Макмастера, Сполучені Штати Америки мають скористатися поточною ситуацією і змінити підхід - замість того щоб намагатися не дати Україні програти, допомогти країні перемогти. Доки не наступила зима, за його словами, адміністрація Байдена має надати озброєння, яке потрібне при наступальних діях. Серед такого озброєння називаються танки, ракети ATACMS, що здатні уражувати цілі на дистанції 300 км, а також безпілотники MQ9-Reaper, які у зв’язці з ATACMS підвищили б ефективність знищення сил окупантів. Також називаються літаки, зокрема штурмовики A-10 Thunderbolt.

Намагання уникнути ескалації вже довгий період залишається ключовим елементом підходу США щодо Росії. Як показує практика - він не працює. Якщо взяти період з початку президенства Джо Байдена, на кожну спробу взаємодії: кооперації, або стримування, Путін відповідає ескалацією. Одразу після обрання Байдена відбулася конференція “Русский Донбасс”. Після цього РФ сконцентрувала війська навколо кордонів України. Потім, після зустрічі у Женеві з Байденом, Володимир Путін опублікував статтю, де відкидав можливість існування незалежної України. Після погроз Вашингтона - висунув ультиматум НАТО і зрештою напав. На погрози НАТО та США відповісти у разі застосування ядерної зброї Володимир Путін провів референдуми та оголосив мобілізацію. Наразі загроза застосування ядерної зброї залишається. Однак, існують сумніви, що у разі її застосування проти України, Сполучені Штати Америки дійсно дадуть відповідь у спосіб, який сьогодні можна почути у медіа. США не відповіли на руйнацію Грозного, не відповіли належним чином на агресію проти Грузії та України у 2008 році та 2014. В Сирії режим Башара Асада неодноразово застосовував хімічну зброю і досі залишається при владі завдяки Володимиру Путіну. В Україні головним чинником військової допомоги став безпосередньо народ держави та сили оборони, що чинили супротив. Завдяки стійкості України, США та країни-партнери сьогодні постачають наявний рівень допомоги. Однак, з самого початку Україну фактично віддали під російську окупацію. 

Залишаються сумніви, що за такої політики американського керівництва, ядерний удар по Україні стане фатальним для Росії, що може тільки спонукати Володимира Путіна піти на ескалацію. Намагання не злити кремлівського диктатора та спроби «зберегти» йому обличчя лише спонукають Росію до подальшого збільшення агресії. Тому, США та країни-партнери мають скористатися вікном можливостей, які сьогодні існують на фронті та посилити контрнаступ українських військ. Масштабне надання важкої техніки, ракет ATACMS, безпілотників MQ9-Reaper, та літаків А-10 не стануть причиною ядерної катастрофи. Така допомога прискорить звільнення усієї території України, збереже життя українських військовослужбовців, збереже кошти європейців, які зазнали економічних втрат та пришвидшить колапс російського режиму. Метою США  має стати  забезпечення перемоги України в російсько-українській війні і не турбуватись про те, що вона може зазнати поразки.