АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ:

  ПІДСУМКИ ЧЕРГОВОГО ЗАСІДАННЯ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОЇ РАДИ УКРАЇНА – НАТО І ПЛАНИ СПІВПРАЦІ НА 2012 РІК.

В контексті реалізації прагматичної політики Україна повсякчас наголошує на тому, що дотримуватиметься позаблокового статусу, а з іншого, декларує, що не може і не залишатиметься осторонь широкомасштабного співробітництва на євроатлантичному просторі, зокрема, процесу розробки і створення нової системи колективної безпеки і оборони в Європі. Тож західні політики вже не просто не дивуються такій «суперечності», а й сприймають її як офіційний курс української влади. Особливо це стосується співпраці з НАТО, котра, набула «прагматичного» забарвлення. Така ж, типова ситуація спостерігалася і під час проведення чергового засідання Міжпарламентської ради Україна – НАТО (МРУН) 14 березня 2012 року. Його порядок денний було сфокусовано на двох ключових питаннях: оцінка виконання Річної національної програми співробітництва Україна – НАТО (РНП) на 2011 рік та огляд РНП – 2012 і «політичного ландшафту» в Україні перед проведенням парламентських виборів.

З українського боку лунали висловлювання про те, що річні національні програми та урядові плани заходів із їх виконання можна без перебільшення назвати конкретною «дорожньою картою» розбудови демократичного суспільства і держави в Україні, а тому РНП залишаються, по суті, єдиним системним програмним документом внутрішніх реформ у державі.

Попри об’єктивність таких суджень, аналізуючи оцінку РНП представниками НАТО, не можна сказати, що дух цієї програми втілюється в життя. Відповідно, попри певний позитив у реалізації РНП у 2011 році, її виконання в окремих сферах викликає занепокоєння. Держави-члени Альянсу серйозно стурбовані внутрішньополітичною ситуацією в Україні,: згортанням свободи слова, кримінальними переслідуваннями лідерів опозиції, що особливо контрастує із досягненнями Помаранчевої революції, які слід обов’язково зберегти, передусім заради українського суспільства.

Оцінка результатів виконання РПН – 2011, відображена у підсумковому документі засідання – Заяві Міжпарламентської ради Україна – НАТО. В ній позитивно оцінюється  те, що заходи Програми виконані на 93%, однак сама програма обтяжена низкою суттєвих недоліків: її схвалено із значним запізненням, переважну більшість заходів документа реалізовано протягом останніх місяця-півтора її дії; завдання здебільшого зорієнтовані не на забезпечення якісних змін, а на кількісні параметри, не на просування реформ, а на досягнення статистичних показників. Особливу стурбованість, на думку учасників засідання, викликають проблеми, пов’язані із забезпеченням поваги до верховенства права і прав людини, боротьбою з корупцією, розвитком громадянського суспільства, низьким рівнем обізнаності українців із сучасною сутністю НАТО і співробітництвом України з нею. Не додає оптимізму і процес вироблення РНП – 2012, проект якої все ще перебуває на розгляді в Уряді. Значно заважає якіснішому виконанню РНП і відсутність ефективного інституційного механізму координації і моніторингу як реалізації річних національних програм, так і конструктивного партнерства Україна – НАТО взагалі.

З огляду на те, що реформаторський потенціал РНП Україною використовується далеко не повною мірою, Міжпарламентська рада сформулювала відповідні рекомендації та адресувала їх зацікавленим органам як з українського боку, так і з боку НАТО. Зокрема, МРУН, визнавши за вкрай важливе зберегти чинну інфраструктуру співробітництва Україна – НАТО, закликала уряди України, держав-членів НАТО і сам Альянс удосконалювати РНП як ключовий документ двосторонніх відносин і домогтися, щоб він став дієвим інструментом здійснення системних реформ в Україні, ствердження в ній тих основоположних загальнодемократичних цінностей, які лежать в основі НАТО.

Окрему увагу слід приділити інформаційній підтримці співробітництва Україна – НАТО, зокрема, необхідно виробити нову державну програму інформування громадськості про діяльність у цій сфері. Водночас, Верховній Раді України належить удосконалювати практику парламентського контролю за реалізацією завдань РНП, у т.ч. через розширення заходів на загальнопарламентському рівні, поглиблення співпраці з виконавчою владою і громадянським суспільством, а Парламентській асамблеї НАТО – забезпечити щорічний розгляд перебігу і результатів виконання РНП на засіданнях Асамблеї або її органів.

Поряд із невтішними оцінками інструментарію РНП, було висловлено стурбованість і з приводу покарання екс-прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, які «втрачають своє здоров’я у в’язниці, і схоже, що українська сторона ніякої адекватної реакції на це не виявляє». Відповідно, відносини Альянсу з партнерами стосуються не лише військової справи і безпеки, а й орієнтуються на цінності, які підтримують самі партнери і в цьому відношенні оцінка виконання РНП за 2011 рік викликає занепокоєння щодо того, що «прогрес у деяких сферах обернеться на протилежне».

Як наслідок, надіятися на те, що РНП стануть для України ефективним інструментом сприяння з боку Альянсу у проведенні широкомасштабних внутрішніх реформ задля досягнення загальноприйнятих світових стандартів, у тому числі в сфері безпеки і оборони, слід припиняти вже зараз. Потрібно вибудовувати нову лінію співробітництва, на основі якої Україна змогла б вдало реалізовувати взяті на себе зобов’язання.