РОСІЯ ПРАГНЕ ЗАЛЯКУВАННЯМ ДОМОГТИСЯ ВІД УКРАЇНИ І ЗАХОДУ ОДНОСТОРОННІХ ПОСТУПОК

Російська сторона продовжує активно нарощувати військову присутність на Донбасі та вздовж кордонів з Україною, недвозначно даючи розуміти, що йде підготовка до нового наступу. Військові приготування одночасно виконують дві функції: психологічно тиснуть на Київ і на європейські столиці з метою схилити їх до поступок, а також готують можливості для захоплення нових українських територій.

Одночасно Москва вимагає від Києва одностороннього виконання Мінських угод, причому саме в тому вигляді, як їх тлумачить Кремль – розпочати «політичний діалог» із сепаратистами, федералізувати Україну через Конституційну реформу, відновити фінансування сепаратистських регіонів. Під загрозою наступу ці вимоги виглядають як ультиматум, і Берлін та Париж тиснуть на Київ,  сподіваючись, що чергові поступки Москві допоможуть від поновлення масштабної агресії. Таким чином в точності повторюються ті ж помилки, які були допущені Євросоюзом після перших Мінських угод: від України вимагають одностороннього виконання домовленостей, закриваючи очі на нарощування російсько-сепаратистських сил і сподіваючись таким чином «умиротворити» Москву, щоб врятуватися від нового витку агресії. Минулого разу така політика не допомогла, і росіяни захопили територію Донецького аеропорту та м. Дебальцево. Але європейські партнери знову вперто ігнорують надані їм американцями розвіддані про нарощування російської військової присутності[1] та закликають почати «політичний процес» в Україні[2].

При цьому, ЄС не відгукнувся на прохання України оприлюднити санкції, які можуть бути введені проти РФ у разі, якщо вона перетне чергову «червону лінію», зокрема у вигляді захоплення Маріуполя. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр сказав лише, що «чергова ескалація і масштабний наступ сепаратистів на Маріуполь не залишиться без відповіді Європейського союзу»[3].

Очевидно, в Москві розраховують, що під «відповіддю» ЄС мається на увазі чергова «стурбована» заява, тому Росія продовжує використовувати «режим тиші» для перегрупування військ для можливого наступу. За підрахунками української сторони, Росія вже ввела на Донбас більше танків, ніж мають Німеччина, Франція та Чехія разом узяті – майже 700 одиниць.[4] Про значне нарощування російських військ для можливого наступу заявили Генсек НАТО Єнс Столтенберг[5] та Командувач сухопутними силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав.[6] Офіційний представник Держдепартаменту США Марі Харф також заявила, що останнім часом росіяни суттєво збільшили кількість своїх систем ППО в східній Україні, довівши їх концентрацію до найвищого рівня з серпня 2014 р.[7] Одночасно українські волонтери виявили факти нанесення на бойову техніку сепаратистів розпізнавальних знаків, які видно з повітря[8], з чого можна зробити висновок, що новий наступ росіян може супроводжуватися підтримкою бойової авіації – літаків чи вертольотів.

Обстріли сепаратистами районів на північ від Маріуполя, а також заяви лідера бойовиків Олександра Захарченка, що місто можна «легко обійти», виказують імовірні плани атакувати місто одночасно зі сходу та з півночі.[9] Інші потенційні райони агресії, де російсько-сепаратистські війська особливо активно «перевіряють» українську оборону на міць постійними обстрілами: с. Щастя на північ від Луганська, с. Піски на північ від Донецька, місцевість на півночі від м. Горлівка, зокрема в напрямку траси на м. Артемівськ.

Не маючи достатньо ресурсу для повномасштабної окупації всієї території України, Росія продовжує застосовувати стратегію «салямі», поступово відрізаючи від Донбасу одну частину території за іншою. Перевага такої стратегії для Москви ще й в тому, що вона дозволяє уникнути посилення санкцій Заходу, який фактично ніяк не покарав РФ за захоплення Дебальцева і території Донецького аеропорту. Європейським столицям необхідно нарешті зрозуміти, що неможливо зупинити повзучу агресію Росії за допомогою політики «умиротворення», вимагаючи від Києва одностороннього виконання мирних угод, та ще й в їх кремлівському тлумаченні. Лише превентивні заходи у вигляді оголошення чіткого переліку жорстких санкцій, здатних обвалити економіку РФ, можуть змусити Москву стриматися від перетинання чергової «червоної лінії».