УКРАЇНА І ТУРЕЧЧИНА АКТИВІЗУЮТЬ ЕКОНОМІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО, ПОПРИ РІЗНІ ПІДХОДИ ДО ВІДНОСИН ІЗ РОСІЄЮ

20 березня 2015 р. Україну з офіційним візитом відвідав президент Турецької Республіки Реджеп Таїп Ердоган. Президенти України й Туреччини провели Четверте засідання Стратегічної Ради високого рівня, на якому обговорили широкий спектр питань двостороннього співробітництва. Засідання Стратегічних Рад проводяться керівництвом України і Туреччини, починаючи з 2011 р., лише минулого року зустрічі не було через революційні події в Україні та російську агресію. Поновлення таких зустрічей цього року свідчить про повернення двосторонніх відносин до попереднього високого рівня.

У Києві президент Туреччини заявив про підтримку суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, включаючи Крим, а також підтримку ініціативи Києва щодо запрошення миротворчої місії ООН для деескалації ситуації на Сході. Сторони домовилися координувати свої дії в міжнародних організаціях щодо захисту прав кримських татар. З одного боку, офіційна підтримка територіальної незалежності України одним з найпотужніших регіональних гравців – Туреччиною – є важливою. З іншого боку, слід визнати, що ця підтримка має швидше декларативних характер, адже Анкара прагне уникнути втягування в протистояння між Росією та Заходом і скористатися ситуацією у своїх економічних інтересах. Не будучи членом Євросоюзу, Туреччина не приєдналася до економічних санкцій проти РФ, і навіть допомагає останній покрити дефіцит певних продовольчих товарів, що виник внаслідок згортання російсько-європейської торгівлі. Крім того, Анкара підтримує новий російський проект газопроводу в обхід України.

Очевидно, що основною метою приїзду турецького лідера до Києва були економічні питання. Туреччина є важливим торговельним партнером України – обсяг торгівлі в 2014 р. становив близько 6 млрд. доларів. Після підписання угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, Анкара зацікавлена підписати аналогічну угоду з Києвом, щоб зберегти конкурентоспроможність своїх товарів на українському ринку. Р.Ердоган озвучив амбітні плани наростити обсяг двосторонньої торгівлі до 10 млрд. доларів у 2017 р. і до 20 млрд. доларів у 2023 р.

Відомо, що турецькі компанії претендують на будівництво автошляхів, мостів та інших об’єктів інфраструктури в Україні. Туреччина зацікавлена у збуті до України побутової техніки, продукції легкої промисловості й сільського господарства. Туристи з України становлять чималу частку відпочиваючих на турецьких курортах (у 2013 р. близько 750 тис. українців відпочивало в Туреччині, а внаслідок окупації Криму ця цифра має перспективи до значного зростання).

На зустрічі в Києві президенти домовилися активізувати переговорний процес щодо угоди про ЗВТ, провести в найближчі місяці засідання Міжурядової комісії з двостороннього торговельно-економічного співробітництва, Спільної українсько-турецької комісії з питань оборонно-промислового співробітництва, а також Робочої групи з питань державно-приватного партнерства. Сторони обговорили перспективи розробки та виробництва регіонального пасажирського літака для потреб Туреччини на базі технологій Державного підприємства «Антонов», спільні проекти в аерокосмічній сфері, двигунобудуванні та у військово-технічній сфері. Українським ДП «Івченко-Прогрес» та турецькою компанією «Tusas Motor Sanayii A.S.» було підписано листа про наміри розвитку партнерства у сфері проектування та виробництва авіадвигунів.

Під час візиту було оголошено про надання Україні 10 млн. доларів гуманітарної допомоги і 50 млн. доларів кредиту на покриття дефіциту бюджету. Турецька сторона також нагадала, що її компанія «Turkcell», власник українського мобільного оператора «Астеліт» (бренд life:), нещодавно придбала в Україні ліцензію на частоти 3G-зв'язку за 3,35 млрд. грн. і має намір вкласти значні інвестиції в розвиток цієї мобільної технології третього покоління. Відзначимо, що турецький оператор – єдиний складає конкуренцію росіянам на українському ринку мобільного зв’язку.

Можна констатувати, що Україна і Туреччина знайшли можливість порозумітися щодо подальшого розвитку взаємовигідного економічного партнерства, попри різні підходи до відносин із Росією. Зацікавленість України в цьому співробітництві є очевидною, адже Туреччина – другий за обсягом імпортер українських товарів (після Росії), то того ж, Київ має значне позитивне сальдо в торгівлі із Анкарою (2,5 млрд. доларів у 2014 р.). Туреччина не боїться інвестувати в Україну навіть під час війни. Вона є однією з найпотужніших держав регіону в економічному та військовому вимірах, входить до G-20 найбільших економік світу, контролює Чорноморські протоки, є членом НАТО.

У той же час, позиція Анкари чимось нагадує позицію Пекіна, який формально заявляє про підтримку територіальної цілісності України, втім не приєднується до санкцій проти Росії й поглиблює економічну співпрацю з останньою, фактично допомагаючи Москві зменшити негативний ефект від санкцій ЄС і США. За такої ситуації Києву важливо знаходити розумний баланс між поточними економічними інтересами та стратегічними пріоритетами державного розвитку. Розвиток економічних відносин із Туреччиною має містити певну компоненту політичної, військово-технічної та безпекової співпраці. Київ і Анкара однаковою мірою зацікавлені у стабільності та безпеці в Чорноморському басейні. Важливо переконати Анкару не долучатися до лобійованих Кремлем сумнівних проектів, перш за все, в енергетичній сфері, в яких за економічною вигодою ховаються політичні та військово-стратегічні цілі, які в довгостроковій перспективі нестимуть загрозу самій Туреччині.