АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ:

ПРО ПІДСУМКИ 12-ГО МІЖНАРОДНОГО ТИЖНЯ НАТО  «НАТО: СПІЛЬНІ ВІДПОВІДІ НА СПІЛЬНІ ВИКЛИКИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ»

Задекларувавши у 2010 році свій позаблоковий статус Україна змістила фокус своїх відносин з Альянсом на тактичний рівень, тобто проведення конкретних практичних заходів. Так, і цього року з 6 по 10 лютого в Києві пройшов уже 12-й Міжнародний тиждень НАТО, тема якого – «НАТО: спільні відповіді на спільні виклики у сфері безпеки»..

Звичайно ж, подія такого рівня свідчить про розвиненість співробітництва між НАТО та Україною, яке набуває більш практичної спрямованості. Цього року вперше, окрім представників Римського оборонного коледжу НАТО, в заходах узяли участь представники школи НАТО в Обераммергау, які поділилися з українськими офіцерами практичним досвідом підготовки та проведення військових операцій у різних місіях Альянсу. Відповідно, під час обговорення до уваги бралися не лише загрози, які постали перед світом в останні роки, а й ті, що з’явилися буквально кілька днів тому. Це, наприклад, хакерські атаки на урядові сайти в Україні, США, Німеччині та Франції; напади на торговельні кораблі в Атлантиці та на річці Дунай; конфлікти у Сирії та Єгипті; терористичні акти в Іраку та Афганістані. Українські військові навіть почули про необхідність їхнього долучення до боротьби із цими викликами, хоча детальне їхнє обговорення відбудеться лише у травні під час чергового Саміту НАТО в Чикаго.

За словами начальника Оборонного коледжу НАТО, одного з керівників штабу групи військ «Північ» генерал-лейтенанта Арне Бора Дальхеуґа, подібні конфлікти руйнують рівновагу міжнародної безпеки у кількох точках світу одночасно, тому боротися з ними також треба спільно: це дії кількох тисяч людей, які фізично перебувають за тисячі миль одне від одного, але працюють разом. А, оскільки українські офіцери мають досвід миротворчих та військових операцій у різних регіонах планети, вони знають, що означає «колективна безпека» на практиці, як організувати спільні дії військових з різних країн для упередження або локалізації конфлікту.

Звичайно ж, такий підхід не може не лестити українським військовикам, проте ж увага тут зосереджується не на якихось взаємних зобов’язаннях чи гарантіях: основна мета НАТО – долучення українських Збройних Сил і наявного оборонного потенціалу до своїх місій та операцій, так би мовити, на «філантропічних засадах» співпраці.

З іншого боку, сам курс Києва на позаблоковість не дозволяє повною мірою скористатися перевагами співпраці з Північноатлантичним союзом, тому  навіть теоретична підготовка українських військових у рамках тижня НАТО відбувалася за звуженою тематикою. Тож протягом Міжнародного тижня пролунала й думка про те, що в Альянсі добре розуміють, чого Україна не хоче як позаблокова держава, але не зовсім розуміють, якою є позитивна складова позаблокової доктрини безпеки.

Хай там як, та для підвищення рівня особистих знань та нарощування рівня професійної майстерності завдяки вивченню досвіду Альянсу, Міжнародний тиждень мав неабияке значення для слухачів Національного університету оборони України, на базі якого, до речі, й відбувався захід. Адже подібні лекції і практичні заняття за участю фахівців НАТО сприяють нарощуванню бойової майстерності українського війська, правоохоронців і спецслужб.

Проте, на жаль, навіть у разі, коли українські військові є не просто спостерігачами за подіями, що відбуваються у світі, а активно беруть участь у цих процесах, наша держава не може очікувати навзаєм майже нічого, окрім виключної інформації щодо спільних із Альянсом місій. У стратегічному ж відношенні ми так і залишатимемося осторонь, завдячуючи позаблоковості, закріпленій у Законі «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»: Тож це наш власний вибір.