РОСІЯ ШАНТАЖУЄ УКРАЇНУ, ВИМАГАЮЧИ ОДНОСТОРОННЬОГО ВИКОНАННЯ МІНСЬКИХ УГОД І ОДНОЧАСНО ГОТУЮЧИ НОВИЙ НАСТУП

Москва продовжує вдало експлуатувати готовність Заходу закривати очі на невиконання нею Мінських угод. Берлін і Париж заявляють про значне покращення ситуації на Донбасі, роблячи вигляд, ніби передислокація військ сепаратистів у напрямку наступних ударів і є виконанням мінських домовленостей про відведення важкої техніки. При цьому, Берлін висловлює невдоволення заявами командувача військ НАТО у Європі генерала Філіпа Брідлава і помічника держсекретаря США Вікторії Нуланд,[1] які не вважають за потрібне приховувати факти присутності в Україні військ РФ і постачання сепаратистам російського озброєння. Вірогідно, не в останню чергу для німецьких «оптимістів» британський Королівський об'єднаний інститут оборонних та безпекових досліджень опублікував доповідь «Російські війська в Україні», в якій детально проаналізував, які підрозділи Збройних сил РФ та якою чисельністю вторглися в Україну.[2]

Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр ще на початку березня говорив про досягнення домовленостей із Росією, що сепаратисти нададуть місії ОБСЄ можливість контролювати, куди саме відводиться важке озброєння, втім, станом на середину місяця цього так і не відбулося. До позитиву можна віднести хіба що рішення постійної ради ОБСЄ продовжити мандат спеціальної моніторингової місії в Україні до 31 березня 2016 р., передбачивши можливість розширена чисельності місії до 1000 осіб. Слід однак мати на увазі, що місія ОБСЄ досі не змогла знайти ресурсів для повного використання навіть попередньої допустимої чисельності в 500 чоловік. Крім того, місії критично бракує технічних можливостей для моніторингу, у т.ч. безпілотників та броньованих автомобілів. Російські бойовики не допускають представників ОБСЄ до всіх необхідних ділянок моніторингу, а численні виявлені місією факти порушень з боку російської сторони не мають жодних правових та політичних наслідків.

Напередодні візиту до Німеччини Президент України Петро Порошенко заявив в інтерв’ю газеті «Bild», що Мінська угода «не працює», і російська сторона вже 1100 порушила перемир’я обстрілами.[3] Очевидно, в Берліні будуть переконувати П.Порошенка, що поганий мир кращий за війну, та справа в тому, що Росія якраз і використовує перемир’я для активної підготовки до нових наступальних дій.

Виконуючи свою частину домовленостей, Україна відвела важке озброєння, створила комісію для вироблення змін до Конституції, президент вніс до Верховної Ради законопроект про визначення окремих районів Донбасу з особливим порядком місцевого самоврядування. Зі свого боку Росія не припинила поставок зброї та бойовиків на Схід України (причому вербовка і відправка бойовиків в Україну відбувається публічно і висвітлюється в російських ЗМІ), генерали ЗС РФ здійснюють командування російсько-сепаратистськими військами на Донбасі, не припинилися обстріли українських позицій, а також спроби захопити нові населені пункти, зокрема с. Широкине під Маріуполем.

При цьому, Росія через керованих нею сепаратистів шантажує Україну, погрожуючи ескалацією бойових дій, якщо Київ не виконуватиме свою частину домовленостей в односторонньому порядку. Перебуваючи в Москві, представник сепаратистів Денис Пушилін заявив, що «ДНР» розцінюватиме відсутність визначення Верховною Радою переліку територій Донецької і Луганської областей, що наділяються особливим статусом – як підготовку Києва до наступу: «Ми готові до всього, але намагатимемося уникнути військового розвитку ситуації».[4] Фактично такі слова слід сприймати як погрозу Москви поновити бойові дії під приводом невиконання Києвом Мінської угоди. Голова комітету Ради Федерації Росії з міжнародних справ Костянтин Косачьов погрожує, що РФ може визнати незалежність «ДНР» та «ЛНР»,[5] якщо Київ не йтиме на поступки.

Нинішня концентрація російсько-сепаратистських військ одразу на трьох напрямках нагадує повторення відпрацьованої в січні-лютому 2015 р. тактики, коли якийсь із напрямків використовуються для відволікання уваги українських сил, а інший – для нанесення основного удару. В січні-лютому відволікаючими маневрами стали атаки на околиці Маріуполя, а основний удар нанесено по Дебальцевому. Зараз ударні групи російсько-сепаратистських військ концентруються на Маріупольському напрямку, на північ від Донецька (неподалік від знищеного аеропорту), а також в районі с. Щастя Луганської обл.[6] Більшість військових аналітиків схиляються до думки, що основним напрямком нового російського наступу планується маріупольський – у контексті створення сухопутного «коридору» до Криму, а можливо – і далі, до Придністров’я.

Києву важливо переконати своїх Західних партнерів, що не можна повторювати помилки перших Мінських угод, коли Росії дозволили використати «перемир’я» для підготовки нових наступів із одночасним «зв’язуванням рук» українській стороні, яка свою частину домовленостей виконувала в односторонньому порядку. Інакше дуже скоро після «Мінську-2» Берліну і Парижу доведеться брати участь в організації «Мінську-3». Гаранти Мінських угод повинні чітко фіксувати факти їх виконання чи порушень усіма сторонами; слідкувати, щоб виконання не було одностороннім і дати чітко зрозуміти, яке покарання чекатиме на порушників.