АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ:

ПРО 9-ТУ АСАМБЛЕЮ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ «ГРОМАДСЬКА ЛІГА УКРАЇНА – НАТО» ТА ГРОМАДСЬКУ КОМУНІКАТИВНУ СТРАТЕГІЮ СПРИЯННЯ СПІВРОБІТНИЦТВУ УКРАЇНИ З НАТО

Поєднання інформаційних та просвітницьких зусиль громадськості, державних установ та міжнародних організацій, а також досвід та можливості діяльності в нових умовах співпраці України та Організації Північноатлантичного договору стали ключовими темами для обговорення громадськості під час проведення 9-ої Асамблеї Всеукраїнського громадського об’єднання «Громадська ліга Україна – НАТО», що відбулась у Києві 14 листопада 2012 року за сприяння Центру інформації та документації НАТО в Україні, Міністерства закордонних справ України, Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України та Міністерства оборони України. В роботі Асамблеї взяли участь 150 представників громадських організацій та державних органів влади, представники дипломатичних місій та військовослужбовці. У рамках засідань відбувся відео-міст із Штаб-квартирою НАТО в Брюсселі за участі доктора Петера Лунака – заступника керівника Відділу по роботі з країнами-членами та партнерами Управління громадської дипломатії НАТО. Він ознайомив українських учасників із практичними аспектами громадської дипломатії НАТО та відповів на їхні запитання.

Загалом же, робота заходу була спрямована на обговорення нової Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України, а також загроз та викликів для нашої держави. У цьому сенсі учасники розглянули можливість поєднання інформаційних та просвітницьких зусиль громадськості, державних установ та міжнародних організацій, досвіду та можливостей діяльності в нових умовах. До речі, саме дані «нові умови» позаблоковості і стали основним каменем спотикання в роботі Асамблеї, адже представники громадськості та проурядові діячі мають кардинально протилежний погляд на вигідність даного становища Української держави на міжнародній арені.

З одного боку, було заявлено, що позаблоковість України провокує зазіхання на українську економіку та саму державу з боку третіх сторін, адже позаблоковість – це якась певна своєрідна відстороненість та ізоляція, в тому числі, і від допомоги, але ніяк не від загроз. Навіть, навпаки, дана позаблоковість більше провокує зазіхання на нашу державу. Бо ж нинішня політика багатовекторності України насправді не дає країні можливості бути більш успішною у тій чи іншій сфері. Водночас, у світі військові витрати зросли на 6% порівняно з минулим роком. Відповідно, така позиція провокує ситуацію, в якій Україна і НАТО повинні знайти нові форми подальшої співпраці, які б допомогли Україні подолати прокляття «сірої зони». Отже в цих нових умовах Україна і НАТО повинна розробити чітку стратегію двохстороннього співробітництва.

З іншого боку, представниками Уряду було наголошено на тому, що заяви окремих українських і західних політиків про міжнародну ізоляцію України не відповідають дійсності, оскільки наша держава активно співпрацює зі своїми стратегічними партнерами у різних сферах. Насамперед, мова іде про співпрацю України з країнами НАТО у царині міжнародної безпеки, що стосується не лише участі Президента України у Чиказькому саміті НАТО (травень 2012 року), але і великої кількості міжнародних заходів за участю Президента, Прем’єр-міністра, міністра закордонних справ України. Тому динаміка практичної співпраці України з НАТО також надзвичайно висока.

Проте даний антагонізм було «врегульовано» беземоційними фразами представників Альянсу, котрі розставили усі крапки над «І». Було наголошено, що особливе партнерство між Україною та НАТО багато в чому допомогло Україні зберегти, по-перше, незмінну відданість НАТО незалежності, територіальній цілісності та суверенності України, по-друге сприяло підвищенню результативності її власної зовнішньої політики та політики в галузі безпеки. Відповідно, відносини з НАТО позитивно вплинули на проведення внутрішніх реформ в Україні, зокрема в секторі оборони та безпеки. Тому саме завдяки НАТО Україна мала змогу затвердити свій імідж у світі як стабільного та надійного партнера, а також контрибутора безпеки.

Цікаво, що подібні заяви робилися виключно в минулому часі. На перспективу ж єдиним досягненням засідання стала презентація «Громадської комунікативної стратегії сприяння співробітництву України з НАТО», розробленої з метою поліпшення поінформованості українського суспільства з питань євроатлантичного співробітництва. Основним завданням в цьому документі було визначено підвищення ролі неурядових організацій, що працюють у безпековій сфері та покращення обізнаності населення про стан національної безпеки України. Очевидно, що за відсутності відповідної Державної програми інформування населення, саме громадські організації мають взяти на себе виконання цієї інформаційної функції.