АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ВІЙСЬКОВІ МАНЕВРИ  «ЗАХІД – 2013» ТА «STEAD FAST JAZZ» ЯК СПРОБА РОСІЇ ПОМІРЯТИСЬ СИЛОЮ З НАТО

З 02 по 09 листопада 2013 року на території Польщі та Прибалтійських країн ( Естонії, Литви та Латвії) та в Балтійському морі пройшла активна фаза міжнародних навчань Steadfast Jazz 2013. Ці навчання стали найбільшими за останні роки стратегічними маневрами НАТО. У навчаннях були задіяні 6 тис. військовослужбовців, 350 одиниць наземної техніки, 57 літаків і вертольотів і 13 кораблів. Більше того, в даних навчаннях приймали участь 25 держав В основному це були члени Північноатлантичного альянсу, а також країни-партнери – Фінляндія, Швеція та Україна.[1]

Головна інтрига даних навчань полягала в характері і спрямованості цих навчань. Адже проводились вони на території сусідніх з Росією країн – членів НАТО. В даному контексті варто згадати про проведення навчань «Захід – 2013», в ході яких армії Росії та Білорусі відпрацьовували елементи наступальної операції відносно країн Балтії. Обидві операції постійно супроводжуються дипломатичними звинуваченнями та розмовами в дусі холодної війни.

Якщо порівнювати офіційну мету обох навчань, то виявляється помітною їх певна  двозначність і невідповідність заявленим цілям та реальним заходам. Навчання «Захід-2013» проводились за легендою боротьби з групами терористів. НАТО вважало, що справжньою метою цих навчань було відпрацювання елементів організації нападу на будь-яку, або будь-які країни-члени НАТО. Адже, маневри, що були проведені Росією та Білоруссю, як антитерористичні, насправді виявились набагато масштабнішими. Це очевидно з тих видів військ, які в них брали участь. Більше того, у випадку, якщо ці навчання не були спрямовані проти НАТО, то вибір назви навчань є абсолютно некоректним. Оскільки тільки одна назва «Захід» фіксує, що Росія вбачає в країнах Заходу свого супротивника.

З іншого боку, офіційною метою навчань Steadfast Jazz, об’єднаних з навчаннями Baltic Host, є оцінка готовності країн Балтії прийняти збройні сили союзників НАТО, які прийдуть їм на допомогу в кризовій ситуації. Як зазначив міністр національної оборони Литви Юозас Оляскас, ці навчання – перша колективна оборона сил НАТО в регіоні і яскравий доказ того, що Альянс готовий захищати країни Балтії та Польщу від будь-яких загроз.[2] В цьому сенсі постає питання: від яких таких загроз? Основним сценарієм навчань НАТО стало висунення територіальних претензій до Естонії та захоплення частини її території певною країною-агресором, що не є членом НАТО. Таким чином, не дивлячись на всі заяви представників НАТО, що дані навчання ні в якому разі не є «відповіддю» на проведення навчань Росією, що ніякої загрози для РФ немає, обидва варіанти навчань стали, по суті, демонстрацією сили з обох сторін. Не дивно, що більшість аналітиків згадують поведінку супротивників під час холодної війни. І хоча делегація Генерального штаба російських ЗС відвідала розгорнутий в Латвії штаб навчань НАТО та демонстрацію оборонного бою багатонаціональних сил Альянсу, які в процесі навчань від оборонних дій перейшли в контр-наступальні і відкинули сили умовного супротивника, що вторгся на територію країни НАТО[3], по суті це було психологічним попередженням російських представників про готовність Альянсу обороняти своїх членів від можливої агресії та зазіхань на їх суверенітет і територіальну цілісність.

Як висновок, можна констатувати, хоча на офіційному рівні, з обох сторін, не йде мова про протистояння між НАТО та Росією, але проведення даних навчань стало політичною та військовою демонстрацією могутності країн. Провокація Росії проведенням навчань «Захід-2013», отримала адекватну відповідь від НАТО. Можливо це і спонукало НАТО провести на стільки масштабні навчання.

Варто зазначати, що в даному контексті Україна втілює в життя програму конструктивного партнерства з НАТО цілком вдало. Знаковим і показовим є той факт, що у навчаннях «Захід - 2013» Україна не приймала участі. Проте українську морську піхоту, що була представлена на навчаннях Steadfast Jazz ротою Феодосійського окремого батальйону морської піхоти, гідно оцінили в НАТО за майстерне виконання всіх навчально-бойових завдань. Не дивлячись на свою «позаблоковість», Україна ще раз підтвердила свій євроатлантичний цивілізаційний вибір.