Чого очікувати Україні  від виборів у Франції?

У четвер, 1 грудня, Франсуа Олланд заявив, що не балотуватиметься на другий термін на президентських виборах 2017 року[1]. Цей крок пояснюється надзвичайно низькою популярностю чинного президента Франції. Рівень підтримки Олланда в останній період впав до критичних 4%. Це робить його найменш популярним президентом Франції починаючи з часів Другої світової війни. Очевидно, що Олланд пішов на цей крок, щоб дати можливість іншим представникам Соціалістичної партії взяти участь у виборах. Хоча останні опитування показують, що будь-який кандидат від соціалістів має мізерні шанси потрапити до другого туру президентських виборів у Франції[2].

Фаворитами перегонів є Франсуа Фійон, який в кінці листопада переміг на праймеріз правоцентристів та лідерка «Національного Фронту» Марін Ле Пен. Популярність обидвох кандидатів від правих пояснюється тими ж самими політичними тенденціями, що стояли за Brexit та обранням президентом США Дональда Трампа – страх перед ісламським фундаменталізмом та глобалізацією, повернення до традиційний цінностей. У випадку Європи важливим подразником також є міграційна криза.

Аналітики відзначають, що обидва фаворити від правих мають досить лояльну позицію по відношенню до Росії. Двосторонні відносини з Москвою та європейський режим санкцій стали однією з найважливіших тем нещодавніх дебатів серед правоцентристів.  Франсуа Фійон назвав політику Олланда по відношенню до Росії «абсурдною»[3]. На його думку, політика санкцій «провалилась». Фійон виступає за скасування санкцій проти Росії та за нормалізацію відносин з РФ. Також, він заявив про готовність співпрацювати з  Москвою та її союзником Башаром Асадом для боротьби з «Ісламською державою»[4]. Подейкують, що Фійон має особисті відносини з Володимиром Путіним, які сформувались за часів, коли обидва займали прем’єрські посади. В той час Франція та РФ активізували власні бізнес-контакти – сторони домовились про купівлю двох «Містралів», модернізацію «АвтоВАЗу» за допомогою Renault та про продаж російських космічних ракетоносіїв «Союз»[5]. Крім того, Фійон був проти надання Україні та Грузії Плану дій з отримання членства в 2008 році та був одним з почесних гостей «Валдайського клубу» в 2013 році[6].

Що стосується Ле Пен, то її називають однією з найлояльніших до Кремля політиків. Російська Федерація під керівництвом Володимира Путіна для лідерки «Національного Фронту» постає рольовою моделлю «виваженого протекціонізму»[7]. Ідеологія Ле Пен таким чином є близькою до тієї, яку використовував Дональд Трамп протягом своєї виборчої кампанії – популізм, критика існуючої політичної еліти, антиміграційна риторика та захист традиційних цінностей.

Поки що до виборів залишається більше п’яти місяців. Наразі політологи продовжують обговорювати наскільки є вірогідним те, що один з правих кандидатів, виконає свої передвиборчі обіцянки, в першу чергу стосовно покращення відносин з Росією. Нагадаємо, схожа ситуація відбулась після виборів в США, коли Дональд Трамп суттєво змінив свою програму, фактично оминувши її найбільш популістичні заклики.

Про що ми можемо говорити з впевненістю – це про те, що відносний консенсус по відношенню до агресії РФ проти України, який існував всередині Європейського Союзу протягом останніх трьох років, стає все важче підтримувати. Поки що є невідомими результати виборів у Франції та Німеччині. Не відомо які внутрішні та зовнішні політичні обмеження вплинуть на позицію майбутнього президента Франції. Але Україні варто розуміти, що опція нормалізації відносин з РФ стала досить популярною в політичних дискурсах членів ЄС. Така ситуація стане причиною ускладнення переговорів по продовженню санкцій у наступному році. А якщо на найближчих виборах переможе євроскептик, як наприклад Ле Пен, це може підірвати єдність не тільки щодо політики РФ, а стосовно всієї Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС.