ЗДАТНІСТЬ «НОРМАНДСЬКОГО» ФОРМАТУ ЗАБЕЗПЕЧИТИ МИРНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ НА ДОНБАСІ СТАЄ ВСІ БІЛЬШ ПРИМАРНОЮ

Паризькі теракти прогнозовано переключили увагу європейських країн, перш за все, Франції та Німеччини, на сирійське питання. При цьому, мирне врегулювання на Донбасі відходить на другий план, а питання Криму взагалі ризикує залишитися поза порядком денним.

Паризькі теракти 13 листопада 2015 р., хто з за ними не стояв, відбулися дуже «вчасно» для Росії, якій був потрібен привід внести розкол в ряди Заходу і продемонструвати свою значимість для боротьби проти тероризму. За два дні після паризьких подій заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков заявив: «Надеемся, события в Париже наверное все-таки расставят все по местам и немножко изменят шкалу приоритетов наших коллег в Вашингтоне и в других натовских столицах».[1]

Надії російського МЗС частково справдилися. Розгублений президент Франції зробив саме те, чого від нього очікував Кремль – заявив про необхідність великої антитерористичної коаліції з Росією і поїхав домовлятися про неї до Москви. Було внесено й певний розкол в ряди західних союзників, які погодилися з вимогою РФ виключити незручну для Кремля Австралію з числа країн-учасників Віденських переговорів з мирного врегулювання в Сирії.[2]

Паризькі теракти внесли корективи до кола питань для обговорення в кулуарах саміту G20 (15 листопада, Анталія), а також кліматичного саміту ООН (30 листопада, Париж) – українська тематика була відсунута на другий план, поступившись сирійській. Про імовірність такого розвитку подій попереджали численні західні експерти, які закликали не будувати ілюзій щодо цілей РФ і не «розмінювати» Україну на Сирію.[3]

Готовність, з якою в Парижі та Берліні відреагували на заклики Москви до спільних дій в Сирії, були з тривогою сприйняті в Києві, який мав нагоду на власному прикладі переконатися в разючій різниці між заявами та реальними діями Кремля. На тлі антитерористичної риторики, російсько-сепаратистські війська посилюють обстріли українських позицій на Донбасі, а представники т.зв. «ДНР» та «ЛНР» займають непоступливу позицію на переговорах з мирного врегулювання, намагаючись нав’язати Києву таке рішення по місцевим виборам, яке перетворили би їх на фарс – без виведення російських військ, без участі проукраїнських кандидатів і без діяльності вільних ЗМІ.

На цьому тлі, РФ продовжує репресії проти татар в Криму, але ця тема не викликає рішучої реакції західних політиків, у т.ч. членів «Норманської» четвірки Німеччини та Франції, які уникають розмов не лише про перспективи повернення Криму до складу України, але і про заходи для припинення переслідування російськими спецслужбами кримських татар. Не демонструє чіткої стратегії щодо захисту татар і Київ, що змушує останніх самим вдаватися до рішучих заходів. 21 листопада в Херсонській області невідомими було підірвано опори ліній електропередачі, внаслідок чого було припинено подачу електроенергії до Криму.

Активісти говорять, що дозволять поновити енергопостачання до Криму лише в разі, якщо РФ відпустить на свободу кримськотатарських політичних в’язнів.[4] Кремль прогнозовано ці пропозиції ігнорує, проте менш зрозуміло, чому їх ігнорують українські партнери по «Нормандському» формату. Натомість, уряд Німеччини закликав Україну розслідувати пошкодження опор ЛЕП, відновити електропостачання і не допустити подібних інцидентів у майбутньому. А уповноважений уряду ФРН зі співпраці з Росією Гернот Ерлер навіть звинуватив український уряд у свідомій ескалації відносин із РФ, згадавши також про рішення Києва закрити українській повітряний простір для російських літаків.[5] Г.Ерлер також заявив, що Україна ухиляється від виконання певних пунктів Мінських угод, «забувши», що саме Росія не дає можливості їх виконати, так не припинивши обстріли українських позицій, не вивівши свої війська з Донбасу і зриваючи мирні переговори неприйнятними для будь-якої демократичної держави умовами проведення місцевих виборів.

Україні стає все складніше розраховувати на своїх «Нормандських» партнерів у вирішенні питання мирного врегулювання на Донбасі. Заклопотані питаннями біженців та створенням спільної з РФ «антитерористичної» коаліції, Париж та Берлін демонструють готовність закривати очі на очевидну невідповідність риторики та дій РФ як в Сирії, так і на Донбасі. Києву необхідно докласти максимальних зусиль, щоб роз’яснити своїм партнерам, що їх поступлива позиція може бути сприйнята в Москві як карт-бланш для ескалації, і як наслідок – масштабну війну з усіма негативними наслідками не лише для України, а і для ЄС. Києву необхідно також визначитися, нарешті, з власною дієвою стратегією як щодо Донбасу, так і Криму, включаючи питання захисту прав громадян України, а також принципи економічних взаємин із країною-агресором та окупованими нею територіями.