АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: 

ОДНОСТОРОННЄ ВИКОНАННЯ КИЄВОМ МИРНОГО ПЛАНУ МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ВТРАТИ УКРАЇНОЮ ВСЬОГО ДОНБАСУ

Замість дотримання Мінських домовленостей, Москва, навпаки, всіляко стимулює сепаратистів порушувати їх. Кремль скористався двома місяцями відсутності масштабних бойових дій для значного нарощування чисельного складу сепаратистів і їх бойового оснащення, у т.ч. системами ППО, танками, системами залпового вогню та іншим важким озброєнням. Постійно отримуючи підкріплення з Росії, бойовики продовжують поступово відтісняти українські збройні сили із відвойованих позицій. Наприкінці жовтня, після значних втрат, українські солдати були змушені віддати сепаратистам 32-й блокпост біля с.Сміла на Луганщині. Про підготовку масованих наступів доукомплектованої російсько-сепаратистської армії свідчать заяви лідера самопроголошеної ДРН Олександра Захарченко про намір відбити у України Слов'янськ, Маріуполь і Краматорськ[1].

Попри заяви Генсека ООН, лідерів США та країн ЄС щодо неприпустимості проведення сепаратистських виборів, запланованих на 2 листопада 2014 р., які стануть порушенням Мінських домовленостей, Володимир Путін і Сергій Лавров висловили готовність визнати ці вибори, фактично спонукаючи бойовиків до їх проведення (якби Москва відмовилася визнавати вибори, бойовикам не було би сенсу їх проводити, адже більше їх ніхто не визнає). Росія також блокує в ОБСЄ прийняття рішень, необхідних про виконання Мінських домовленостей щодо контролю спостерігачів ОБСЄ над українсько-російським кордоном у зоні АТО.

Натомість ЄС і США тиснуть на Київ, спонукаючи виконувати мирні домовленості в односторонньому порядку. Відсутність допомоги зброєю вони пояснюють наміром показати, що проблема не має військового рішення, хоча реально таким чином лише порушується баланс сил на користь російських бойовиків, яких Москва продовжує спішно озброювати. На наміри Москви визнати результати сепаратистських «виборів» під дулами російських автоматів, Брюссель і Вашингтон відповідають спонуканням Києва до проведення 7 грудня 2014 р. місцевих виборів на звільнених від бойовиків територіях Луганської і Донецької областей. Хоча сенс цих виборів вже втрачено, адже вони не допоможуть ні повернути мир, ні відновити територіальну цілісність Донецької і Луганської областей у складі України.

 Більш того, одностороннє виконання Києвом домовленостей про проведення місцевих виборів на Донбасі посилить загрози сепаратизму і може призвести до втрати захищених такою дорогою ціною територій. Хід і результати парламентських виборів 26 жовтня на Донбасі показали, що без тривалої інформаційно-роз’яснювальної роботи і без відновлення соціально-економічної сфери зруйнованих війною територій, вибори на цих землях будуть продовжувати вигравати місцеві «януковичі», повноваження яких ще й будуть суттєво розширені відповідно до Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». На виділені Києвом гроші «узаконені» прибічники сепаратизму сформують передбачені Законом «загони народної міліції», які навряд чи будуть сильно відрізнятися від угруповань бойовиків ДНР/ЛНР. Тоді нове «повстання» стане лише питанням часу, і можна не мати сумніву, що воно буде одразу ж підтримано потужним вторгненням російсько-сепаратистських військ з території ДНР/ЛНР. Тож Україна ризикує втратити весь Донбас, проводячи вибори, потри те, що Росія і її бойовики із ДНР/ЛНД відмовилися від виконання своєї частини домовленостей.

Виконання Мінських домовленостей не повинно бути одностороннім, інакше загроза нового витку збройного протистояння лише посилюватиметься. Брюссель, Берлін і Вашингтон мають зрозуміти, що своїм тиском на Київ і спонуканням до одностороннього виконання мирного плану вони лише ослаблюють позиції України, тоді як Росія нарощує військову міць сепаратистів і готує їх до нового наступу. Не можна змусити Москву до миру безперервними односторонніми поступками на її користь. І не можна гратися у вибори на щойно звільнених територіях, доки там не проведена люстрація місцевих сепаратистів і доки не ліквідовано загрозу зовнішнього вторгнення із сусідніх окупованих районів, де дислокуються російські війська і підконтрольні їм бойовики.