ЄВРОПА ГОТУЄТЬСЯ СКАСОВУВАТИ САНКЦІЇ В ТОЙ ЧАС, ЯК РОСІЯ ПРОДОВЖУЄ САБОТУВАТИ МІНСЬКІ УГОДИ

Українська сторона продовжує планомірно виконувала взяті на себе в рамках мирних переговорів зобов’язання, зокрема, 30 жовтня прес-центр АТО повідомив про завершення відведення артилерії калібром менше 100 мм вздовж всієї лінії розмежування. Вогонь по противнику сили АТО не відкривають навіть у випадках обстрілів з протилежного боку.

Керовані Росією сепаратисти також заявляють про відведення озброєнь, проте не дають можливості місії ОБСЄ повноцінно контролювати цей процес, часто блокуючи доступ до місць зберігання «відведеної» техніки. Крім того, впродовж останнього тижня жовтня бойовики щодня відкривали вогонь по українським позиціям, внаслідок чого два українських бійці загинули, ще кількох поранено.

Росія блокує створення в рамках Тристоронньої контактної групи окремої підгрупи для вирішення питання відновлення Україною контролю над кордоном.[1] Лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький заявив, що Україні «нема чого робити» на майбутніх місцевих виборах в т.зв. «ЛНР», а виборчій закон в самопроголошеній республіці напишуть самі.[2] Не мають на окупованих територіях намірів і виконувати досягнуті раніше домовленості про відновлення роботи українського телебачення, що фактично випливає зі слів того ж І.Плотницького.[3] Попри досягнуті на Паризькому саміті «Нормандської» четвірки домовленості про відновлення доступу міжнародних гуманітарних місій до окупованих територій, у другій половині жовтня самопроголошена «ДНР» заборонила діяльність організації «Лікарі без кордонів», що опікується хворими і пораненими.[4]

Слід також відзначити, що місія ОБСЄ фізично не має можливостей повноцінно контролювати відведення озброєнь, адже місця зберігання військової техніки не перебувають під постійним наглядом спостерігачів, і зброя може переміщатися в перервах між перевірками. Та й до сумлінності персоналу ОБСЄ виникають великі запитання, особливо після викриття українськими журналістами факту роботи у складі місії співробітника російської розвідки.[5]

Спеціальний уповноважений німецького уряду з питань головування в ОБСЄ Ґернот Ерлер визнає, що виконання Мінських угод затягується, і «ніхто не може сказати, коли це закінчиться». Ґ.Ерлер вважає, що затягування часу вигідне Росії, адже в січні закінчується термін дії економічних санкцій проти неї: «Росія зацікавлена в створенні атмосфери, яка б призвела до консенсусного припинення цих санкцій з боку усіх країн ЄС. Аргументом Росії буде те, що вона зробила все, що від неї залежить, та покладатиме провину на Україну».[6]

Під час зустрічі із українським прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком 23 жовтня, канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала, що термін дії санкцій проти Росії пов’язаний із строками виконання Мінських угод: «Якщо виконання Мінських угод триває довше, відповідно санкції ми будемо розглядати у сукупності з Мінськими угодами».[7]

Та вже 28-29 жовтня віце-канцлер та міністр економіки Німеччини Зігмар Габріель відвідав Москву, де провів низку зустрічей, у т.ч. і з Володимиром Путіним. Утаємниченість візиту, про який повідомили лише за добу до його початку, здивувала німецьких журналістів, які пригадали, що віце-канцлер висловлювався на користь скасування санкцій проти Росії.[8] Крім того, віце-канцлер займається проектом розширення потужностей газопроводу «Північний потік», що спрямований проти українських інтересів і різко критикується східноєвропейськими членами ЄС.

28 жовтня Москву також відвідав екс-президент Франції Ніколя Саркозі, який теж виступає за скасування санкцій проти Росії. І хоча партія Н.Саркозі перебуває в опозиції, проте зберігає чималий вплив на французьку політику, і має можливість чинити на уряд політичний тиск. Одночасний візит до Москви двох лояльних політичних важковаговиків з країн-учасниць «Нормандського» формату не передвіщає для України нічого доброго. На цьому тлі не дивує, що того ж таки 28 жовтня євродепутат від Литви Габріелюс Ландсбергіс, після зустрічі з верховним представником ЄС із зовнішньої політики Федерікою Могеріні, сказав, що деякі держави-члени налаштовані скасувати частину санкцій проти Росії вже під час найближчого обговорення цього питання.[9]

Проводячи політику затягування часу і «тихого» саботажу Мінських угод, Росія розраховує добитися скасування частини найбільш болючих для неї санкцій, фактично запропонувавши взамін лише «заморожування» конфлікту на Донбасі, який вона зможе періодично «розморожувати», щоб тиснути на Київ у прийнятті тих чи інших рішень, приміром, щодо курсу на членство в НАТО. Криза з біженцями, економічні проблеми, а також тиск проросійських політичних сил може зрештою змусити уряди Німеччини й Франції поступитися і скасувати санкції. Тож Києву потрібно максимально ефективно скористатися тими місяцями, що залишилися до перегляду санкційного питання в ЄС, щоб переконали своїх партнерів у необхідності й надалі підтримувати Україну. Зробити це можна лише продемонструвавши здатність ефективно проводити реформи і вміння пропонувати власні реалістичні рецепти вирішення кризи.