Аудит відносин Україна - Росія
28 вересня Інститутом світової політики був проведена дискусія, яка мало на меті обговорення співіснування України та Росії, сценарії розвитку відносин між двома країнами та ситуацію в РФ[1]. По-перше, даний захід видався надзвичайно важливим, оскільки воєнна агресія Росії проти України та окупація нею частини української території є найбільшою загрозою національній безпеці. По-друге, українська влада все ще не продемонструвала наявності цілісного бачення майбутніх відносин з РФ. По-третє, обрана парадигма відносин безпосередньо впливає як на інтенсивність російсько-українського конфлікту на Сході України, так і на ефективність застосування будь-яких дипломатичних механізмів.
У дискусії взяли участь запрошений експерт Інституту світової політики Олеся Яхно, керівник Центру дослідження Росії, міністр закордонних справ України (2007 - 2009 рр.) Володимир Огризко міністр закордонних справ України (2010 - 2012 рр.) Костянтин Грищенко,, колишній головний редактор Forbes Україна Володимир Федорін,.
Експертами були озвучені ряд позицій, які переважно відрізнялись по шкалі «жорсткість-м’якість» політичного курсу та залежали від того, який тип загрози з боку РФ є більш вартим уваги (військовий, політичний, економічний, тощо). Більшість критеріїв взятих за основу в дослідженні не враховували низку чинників, які є вартими уваги. В першу чергу, спікери обговорювали майбутнє двосторонніх відносин України та РФ у певному відриві від конфлікту на Донбасі. Оцінка двосторонніх відносин між Україною та Росією проводилась за шаблонами мирного часу.
Учасники дискусії також досить часто звертали увагу на внутрішню ситуацію в РФ, в частині агресивного ідеологічного курсу спрямованого на демонізацію України. У зв’язку з цим робились пропозиції проведення різних акцій, які могли б цю ідеологізованість зменшити. Серед них були: запровадження можливостей навчання в Україні для російських студентів чи впровадження офіційної політики підтримки демократії в РФ. Перша ідея має право на існування, але така акція суттєво не змінить відношення РФ до України. Тоді як друга трактуватиметься Росією як втручання в її власні справи і може призвести до ескалації конфлікту. На нашу думку, будь-які аргументи, які апелюють до внутрішньої ситуації в Росії, є неефективними для України. По-перше, Україна не має достатніх ресурсів, щоб проводити будь-яку ідеологічно-роз’яснювальну діяльність на території Росії. По-друге, російський режим має більше практики та досвіду в ідеологічному впливі на своє населення: ми навіть не можемо з ними конкурувати. По-третє, цей крок може бути розцінений як ворожий не тільки Росією, але й західними партнерами, які надають нам підтримку для проведення реформ, а не для усунення Путіна.
На нашу думку, осмислення відносин між Україною та Росією має базуватись на пошуку відповідей на такі запитання: чи готова Україна до повної імплементації Мінська? На які поступки влада готова піти у переговорах, а на які – ні? Чи має Україна альтернативу Мінську та Нормандському формату? Чи є ефективними заходи, націлені на ізоляцію від Росії (обмеження торгівлі, візи, тощо)? Які механізми дозволять Україні ізолювати себе від впливу ідеологічно ворожого режиму, навіть при умові, що конфлікт на Донбасі буде урегульований? В більш широкому контексті, різні відповіді на питання можна звести до двох опцій – «фінляндизація» України або курс на вступ до НАТО.