Візит президента Ізраїлю з гірким присмаком
27 вересня до Києва з офіційним візитом прибув президент Ізраїлю Реувен Рівлін. П’ятиденний візит був перерваний 28 вересня звісткою про смерть колишнього президента Ізраїлю Шимона Переса. Порядок денний візиту був достатньо широким та включав наступні питання: двосторонні торгівельні відносини, лібералізація авіасполучення, співпраця в науково-технологічній, аграрній сферах та туризмі. Також, Петро Порошенко запропонував ізраїльським інвесторам взяти участь у масштабній приватизації, що відбудеться в 2016-2017 роках[1].
Велика кількість робочих питань та тривалість візиту вказувала на те, що сторони гарно підготувались до зустрічі, а політичні відносини між країнами знаходяться на високому рівні. Тим не менш, історичні питання, як і випадку з Польщею, знову запустили емоційну реакцію у суспільства та виступили неприємним фоном для візиту.
Головною подією візиту президента Ізраїлю було святкування 75 річниці трагедії в Бабиному Яру 29 вересня. Лише за 29 та 30 вересня 1941 року в цьому місці було розстріляно 34 тисячі євреїв. На даному заході президент Ізраїлю не зміг бути присутнім з відомих причин. Тим не менш, його виступ на парламентських слуханнях на тему трагедії в Бабиному Яру викликав суспільний резонанс. Реувен Рівлін заявив про причетність українців, а особливо ОУН, до масових вбивств та переслідувань євреїв у роки Другої світової війни[2].
Дана заява спричинила цілком зрозуміле обурення в українському суспільстві. Аргументи лунали найрізноманітніші, серед яких можна виділити наступні групи: переслідування євреїв українськими націоналістами – радянський міф; існує багато фактів того, що українці допомагали євреям; у Бабиному Яру розстрілювали і українців; існують нові академічні дослідження західних вчених, які підтверджують наявність антисемітизму в ідеологіях обох організацій українських націоналістів, але населення Ізраїлю мало проінформоване про трагічну долю самих членів ОУН; не потрібно класифікувати антисемітів за національністю – давайте просто перераховувати імена.
Приклад виступу президента Рівліна є підтвердженням втручання політиків у історичні питання у найбільш негативному прояві – емоційній заяві на найвищому рівні. Заява пана Рівліна з парламентської трибуни України автоматично вириває дані події з контексту, залишаючи без згадки інші трагічні події, про які ізраїльські колеги не знають чи не хочуть згадувати: участь євреїв у злочинах Радянської влади, в тому числі у проведенні Голодомору 1932-1933 року. Очевидно, в ізраїльському суспільстві продовжують існувати негативні стереотипи щодо українців, що були сформовані радянською пропагандою проти українських націоналістів.
Ми вважаємо, що виходом з цієї ситуації є активна робота Інституту національною пам’яті щодо долі євреїв на території України протягом Другої світової війни та активізації співпраці між міністерствами закордонних справ, істориками та громадськими діячам для обговорення не тільки того, що було у минулому, але й спільних принципів, які допоможуть уникнути аналогічних трагедій у майбутньому.