УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ НА 70-Й СЕСІЇ

ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ ООН

В останні дні вересня 2015 р., в Нью-Йорку пройшла ювілейна, 70-та сесія Генеральної Асамблеї ООН. Очевидно, головним завданням для вітчизняної дипломатії було не припустити, щоб української питання випало зі світового порядку денного, чого прагнула Росія, яка напередодні сесії ГА ООН активізувала свою військову присутність у Сирії.

Українська делегація на чолі з Президентом провела в Нью-Йорку значний обсяг роботи: окрім виступу на сесії Генасамблеї, Петро Порошенко провів зустрічі із низкою світових лідерів, а також взяв участь у таких заходах, як Саміт з питань миротворчості та 11-та щорічна зустріч Глобальної ініціативи Клінтона (CGI). Зустріч Петра Порошенка із Бараком Обамою була не надто тривалою (значно коротшою, ніж зустріч американського Президента із російським колегою), проте 29 вересня стало відомо, що Обама підписав меморандум про надання Україні військової допомоги нелетального характеру на $21,5 млн.[1] А під час спілкування Петра Порошенка із віце-президентом США Джо Байденом останній повідомив, що цієї осені Сполучені Штати надішлють до Україні рухомі радіолокаційні системи контрбатарейної боротьби Q36.[2]

Петро Порошенко також провів важливі двосторонні зустрічі із європейськими лідерами – Прем’єр-міністром Великобританії Девідом Кемероном, Канцлером Німеччини Ангелою Меркель і Президентом Франції Франсуа Олландом. Судячи із повідомлення на сайті Президента України, головною метою розмов було «отримали запевнення в тому, що питання Сирії не може бути змішано з питанням України».[3] Відповідні запевнення були надані. Крім того, П.Порошенко обговорив з А.Меркель та Ф.Олландом основні позиції щодо зустрічі в «Нормандському форматі», запланованої на 2 жовтня в Парижі.

У Нью-Йорку Президент України також зустрівся зі своїм польським колегою. Окрім питань, що стосуються російської агресії, сторони домовилися про наступну зустріч у форматі «Вишеградська четвірка + Україна», а також про візит Анджея Дуди до Україну в цьому році. Під час зустрічі Петра Порошенка з лідерами держав-учасниць Спільної групи з розслідування авіакатастрофи літака МН-17 – Австралії, Бельгії, Нідерландів та Малайзії – було обговорено координацію дій з метою організації розслідування трагедії.

Виступ Президента України з трибуни Генасамблеї ООН[4] мав на меті заручитися підтримкою міжнародної громадськості, не дати темі російської агресії випасти зі світового порядку денного. Основні месиджі були такі:

- Росія веде неоголошену війну проти України, як раніше вона вела «гібридні» війни в Нагорному Карабасі, Придністров'ї, Абхазії, Південній Осетії;

- потрібно активізувати тиск світової громадськості на Росію, щоб змусити її звільнити всіх українських політичних в’язнів, а також припинити утиски кримських татар в анексованому Криму;

- необхідно обмежити застосування права вето постійними членами Ради Безпеки ООН із наступним його скасуванням, оскільки РФ зловживає цим правом, щоб блокувати ефективність роботи Радбезу;

- потрібно засудити інформаційні війни та агресивні пропагандистські кампанії, які, зокрема, веде Росія;

- П.Порошенко запропонував провести підготовчу роботу по створенню проекту Конвенції ООН щодо попередження тероризму та боротьби з цим явищем.

Для України значний інтерес також становили виступи президентів США та Росії, адже вони могли дати уявлення про те, як ці дві держави планують діяти в подальшому, у т.ч. й щодо України. На жаль, після промов обох лідерів склалося враження, що вони живуть у якихось своїх паралельних світах, і очікувати радикальних змін їх по-своєму згубних для світового порядку політичних курсів, не варто. Володимир Путін повторив всі основні кліше російської пропаганди, яка живе у світі, де Росія – головний миротворець, а міжнародне право порушують країни Заходу. В.Путін також запропонував створити широку «антитерористичну» коаліцію, яка співпрацюватиме з режимом кривавого сирійського диктатора Башара Асада.

Виступ Барака Обами також явно не відповідав реаліям світовій ситуації, і був сповнений романтичних ілюзій про співпрацю всіх із усіма. Згадавши про неприпустимість російської агресії проти України, а також терористичних дій «Ісламської держави», Б.Обама, тим не менше, закликав і надалі акцентувати на дипломатії та міжнародній співпраці (навівши як приклад співпрацю з РФ по іранському питанню), а також розкритикував «войовничу риторику» тих, хто прагне, щоб США продемонструвати військову силу.[5] Складається враження, що Президент США не бачить взаємозв’язку між м’якістю його зовнішньої політики та російською агресією проти України, а як і між завчасним виведенням американських військ з Іраку та появою «Ісламської держави». 

Навряд чи мала сенс згода Барака Обами провести двосторонню зустріч із Володимиром Путіним, якої той добивався понад рік. Знайти спільні позиції по Україні та Сирії очікувано не вдалося, натомість зустріч дала гарний матеріал для російської пропаганди, і, схоже, переконала В.Путіна, що його методи силового шантажу працюють – з ним починають рахуватися, тож варто продовжувати в тому ж дусі. Принаймні вже за кілька днів російська військова авіація почала наносити удари фактично по американським союзникам в Сирії – повстанцям, яких навчали інструктори зі США.[6]

За умов того вакууму сили, що виник у світі внаслідок слабкого зовнішньополітичного курсу США, навряд чи матиме велике практичне значення Декларація про посилення миротворчих операцій ООН, яку підписали під час Генасамблеї понад 50 держав, серед яких США, Китай, Німеччина, Франція, Україна та ін. (Росії у списку підписантів немає). Сторони домовилися збільшити контингент миротворців ООН ще на 40 тис. осіб, а також передати їм 40 гелікоптерів та 10 польових шпиталів. Та якщо Росія й надалі матиме можливість безкарно здійснювати агресії та блокувати рішення Радбезу, то збільшення кількості миротворців ООН не зупинить світ від сповзання до хаосу і насилля.