АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ:
ПРІОРИТЕТИ РІЧНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ СПІВРОБІТНИЦТВА
УКРАЇНА – НАТО НА 2012 РІК
Переживаючи переформатування свого зовнішньополітичного курсу, Українська держава, все ж, прагне не втрачати раніше напрацьованих зв’язків і, зрештою, підтримувати власний імідж «надійного партнера», адже на тлі не надто вдалого поступу до європейського простору, повільного реформування основних сфер суспільної життєдіяльності та продовження незрозумілої політики «балансування» на межі Схід – Захід, теперішнє керівництво відверто занедбало раніше напрацьовані сфери взаємодій із дійсно ключовими гравцями світової політичної сцени. І якщо ЄС ще проявляє певну цікавість до дій офіційного Києва, то у відносинах з США і НАТО вітчизняні політичні діячі повинні з власної ініціативи доводити бажання держави розвивати й поглиблювати існуючі дво- та багатосторонні зв’язки. Відповідно, затвердження Річної національної програми співробітництва Україна – НАТО на 2012 рік мало б стати продовженням «виконання рішень, прийнятих під час засідань Комісії Україна – НАТО 4 квітня 2008 року у м. Бухаресті та 3 грудня 2008 року у м. Брюсселі».
Проте, Указ Президента України Віктора Януковича № 273/2012 про затвердження цього документу був підписаний лише 19 квітня 2012 року, а Кабінет Міністрів України має розробити та затвердити план заходів із виконання РНП у 2012 році у місячний термін після схвалення документа. Отже, якщо документ почнуть виконувати лише у другому півріччі 2012-го, то зрозуміло, що наша держава знову (як і в 2011 році) не вийде хоча б на 90% виконання усіх поставлених завдань. З іншого боку, так і залишається невизначеним «обопільний інтерес» сторін до розвитку взаємодії у тих сферах, співпраця в яких передбачена РНП. Адже РНП-2012 орієнтується на продовження, завершення чи підтримання виконання раніше розпочатих проектів, або ж спрямована на документальне обґрунтування якихось позицій, виконання завдань з яких передбачено лише у середньостроковій перспективі.
Відповідно, нагальними завданнями РНП для України на поточний рік визначаються цілі, реалізація яких першочергово важлива для світу й, особливо, – для європейських партнерів нашої держави.
Так, серед іншої «демократичної риторики» розділ I «Політичні та економічні питання» фокусується на проведенні виборів в Україні та забезпеченні участі офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій, громадських організацій під час проведення виборів народних депутатів України восени 2012 року. Крім того, наголошується на важливості оптимізації системи професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу Державної пенітенціарної служби України. Швидше за все, внесення таких положень до РНП - 2012 викликане політичним тиском західних партнерів у зв’язку з судовими справами, котрі ведуться в Україні проти представників опозиції. Відповідно, передбачається супровід проекту Кримінального-процесуального кодексу України у Верховній Раді України.
РНП передбачає також виконання Програми економічних реформ України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», метою якої є створення стабільної фінансової системи, формування режиму максимального сприяння для бізнесу (зокрема, планується забезпечити впровадження в Україні принципів Акту з питань малого бізнесу для Європи), модернізації інфраструктури та базових секторів економіки. Вітчизняне керівництво також планує втілювати положення енергетичного розділу «стенд-бай» домовленостей України з МВФ з урахуванням зростання ціни на газ. Однак, по-перше, умови МВФ щодо збільшення цін на «блакитне паливо» для населення Україна виконувати не хоче, а, по-друге, наразі навіть не маємо якихось більш-менш дієвих імплементованих бізнес-проектів. Тож, по суті, задекларовані на папері цілі просто не можуть бути виконані допоки не здійсняться внутрішні реформи відповідних секторів народного господарства, чого наразі не видно.
Єдиним «плюсом» залишається поглиблення співпраці з НАТО на всіх напрямах, особливо щодо участі українців у миротворчих операціях Альянсу, антипіратській кампанії «Океанський щит» тощо. Пріоритет віддається також поглибленню взаємодії в рамках ГУАМ та ОЧЕС, підготовці до головування України в рамках ОБСЄ у 2013 році. Активізація ж співробітництва з Російською Федерацією у різних сферах «на засадах прагматизму і взаємної вигоди» видається на тлі останніх подій просто утопічною, тим більше, що українські високопосадовці запланували «продовжити роботу з демаркації державного кордону та делімітації акваторій Азовського і Чорного морів та Керченської протоки», а також «досягнути компромісного рішення щодо умов постачання, транзиту та ціни на природний газ, який постачається з Російської Федерації в Україну».
Розділ II «Оборонні та військові питання» взагалі містить міфічне положення про те, що «Україна, користуючись невід’ємним правом кожної держави на індивідуальну та колективну оборону в разі збройної агресії, не виключає можливості отримання військової допомоги від інших держав і міжнародних організацій, а також надання такої допомоги зі свого боку». Цікаво, від кого ми очікуємо допомоги чи бодай якихось гарантій своєї безпеки, якщо самі ж офіційно відвернулися від партнерів, затвердивши власний «позаблоковий нейтральний статус»? І що, власне, можемо надати іноземцям в умовах цілковитого скорочення Збройних Сил, котрі і так мають обмежену підготовку?
Можливо, Україна й справді затвердить нову редакцію Стратегії національної безпеки України чи зменшить до кінця 2012 року чисельність Збройних Сил України до 184 тисяч осіб, у тому числі 139 тисяч військовослужбовців. Однак, якщо Альянс не допоможе цілковито адаптувати відставних військових до нових цивільних умов, вони просто поповнять і так чималу «армію» безробітних.
Цікаво, що в розділі IІІ «Ресурсні питання» передбачається реалізація «виваженої політики щодо державного боргу», котра, до речі, неможлива без подальшої реструктуризації та розморожування кредитної програми МВФ та запровадження нових програм фінансування ЄС для України.
Розділ IV «Питання безпеки» сфокусовано навколо забезпечення інформаційної та кібербезпеки нашої держави. Можливо, у контексті проведення Чемпіонату Європи з футболу «Євро – 2012» такий крок і є виправданим, проте міжнародні експерти надаватимуть нашій державі допомогу в гарантуванні стабільності та безпеки на українській території не протягом усього року. Відповідно, значна увага до так званої «soft security», у принципі, не повинна займати виключне пріоритетне місце.
Основним у розділі V «Правові питання» є здійснення заходів щодо укладення Угоди між Україною та Організацією Північноатлантичного договору про транзитне переміщення сил та персоналу НАТО територією України.
Відповідно, навіть зважаючи на порівняно незначну кількість пріоритетних завдань України на поточний рік, їхня реалізація видається не такою легкою, як це може здається на перший погляд. Адже, по суті, на їхнє виконання залишилося досить мало часу, та й реалізація даних цілей напряму залежить від величезної низки передумов, котрі також часто-густо виконати досить складно. І це яскраво доводить досвід 2011 року.