ЧИ СТВОРИТЬ НОВА РІЧНА НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА СПІВРОБІТНИЦТВА З НАТО ДОСТАТНІ СТИМУЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕФОРМ В УКРАЇНІ?

3 квітня 2013 року на засіданні Кабінету Міністрів України було схвалено проект Указу Президента України «Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна – НАТО на 2013 рік». Проект Указу Президента та зазначеної Річної національної програми (РНП) розроблено Міністерством закордонних справ України з метою надання міжнародного сприяння реформам, що проводяться у нашій державі. До проекту Програми включено пропозиції 36-ти органів виконавчої влади України різного рівня. 21 січня 2013 року проект Програми також було обговорено зі представниками НАТО, які дали їй позитивну оцінку та висловили готовність сприяти у її реалізації[1].

Особливості цієї програми в порівнянні з попередніми полягають у тому, що вона остаточно знімає первинну  мету Річної національної програми  (РНП) – підготовки України до членства в НАТО і заміняє її на поглиблене співробітництво з НАТО, а не інтеграцію в цю організацію. Відповідно, в цьому випадку зменшується зовнішній потенціал впливу на проведення реформ та стимули реформування різних сфер діяльності держави і суспільного життя. Оскільки інтеграція передбачає досягнення з країнами НАТО спільних стандартів, тоді як співробітництво цього не передбачає. Таким чином, метою цієї програми є не створення стимулів, а залучення міжнародного досвіду в реформування країни, що є позитивним, але недостатнім для створення сильної мотивації в проведенні реформ в Україні.

З іншого боку, нова РНП-2013 значною мірою усуває ті хронічні вади, які були притаманні попереднім РНП. Зокрема, схвалення документів відбувалося зі значним запізненням; переважна більшість передбачених заходів утілювалася протягом останніх півтора-двох місяці дії РНП, поставлені в документах завдання були здебільшого зорієнтовані не на забезпечення якісних змін, а на кількісні параметри, тобто не на просування реформ, а на досягнення статистичних показників[2].

Цього разу РНП складалась більш кваліфікованим складом фахівців МЗС, які врахували попередні недоліки. Враховуючи досвід попередніх років, у новій редакції Програми вперше конкретизовано заходи та відповідальних виконавців, що має суттєво спростити її реалізацію, спрощуються також процедури, якими регулюється процес підготовки, введення в дію РНП та реалізація заходів щодо їх виконання. Зокрема, причетні органи влади зможуть вносити заходи з виконання РНП безпосередньо в свої відомчі плани діяльності. Таким чином, усувається необхідність для центральних органів виконавчої влади розробляти і затверджувати щорічні Плани заходів з виконання РНП на рівні Кабінету міністрів України.

Визначення виконавців кожного тематичного блоку і конкретизація заходів з виконання РНП в планах діяльності державних органів буде гарантувати контроль за їх реалізацією та відображення у відомчих звітах виконання РНП, які будуть узагальнюватися Міністерством закордонних справ і подаватися через Кабінет Міністрів України до Адміністрації Президента України. Схвалений проект Указу Президента України передбачає також подання проектів РНП на наступні роки до 15 грудня року, що передує плановому, а не до 1 лютого планового року, як це було в попередні роки[3]. Це дозволить прискорити процес прийняття РНП та удосконалити механізм реалізації конструктивного партнерства з НАТО з усіх питань, що становлять взаємний інтерес.