РОСІЯ РОБИТЬ СТАВКУ НА ФОРМУВАННЯ АНТИЗАХІДНОЇ КОАЛІЦІЇ

У липні 2015 р. Росія почала втрачати підтримку навіть в ОБСЄ, яка досі вважалася досить лояльною до Москви організацією. 7 липня загальний комітет Парламентської асамблеї ОБСЄ з демократії, прав людини і гуманітарних питань під час засідання в Гельсінкі прийняв резолюцію «Викрадені і незаконно затримувані в Російській Федерації українські громадяни», в якій «рішуче засудив викрадення українських громадян з території України, в тому числі члена парламенту Наді Савченко, кінорежисера Олега Сенцова та інших осіб, їх незаконне переміщення через українсько-російський державний кордон і подальше затримання в Російській Федерації».[1]

8 липня Парламентська асамблея ОБСЄ прийняла резолюцію «Очевидні, грубі та невиправлені порушення РФ зобов'язань у рамках ОБСЄ та міжнародних норм». У цій резолюції Росії нагадали про порушення нею Статуту ООН, Гельсінського заключного акту 1975 р., Алматинської декларації 1991 р., Будапештського меморандуму 1994 р., Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між РФ та Україною 1997 р. У резолюції «засуджується одностороннє і невиправдане зазіхання РФ на суверенітет і територіальну цілісність України» і вказано, що «дії РФ в АР Крим і м. Севастополі, а також певних районах Донецької і Луганської області є актами військової агресії проти України». ПА ОБСЄ закликала Росію «скасувати незаконну анексію» Криму і «припинити поставки і переміщення важкого озброєння, боєприпасів, підрозділів російських Збройних Сил і найманців через російський кордон в Східну Україну». Росію в резолюції названо «державою, що окупувала АР Крим і м. Севастополь».[2]

Характерно, що російська делегація не брала участі в Гельсінському засіданні ОБСЄ, скасувавши поїздку своєї делегації під приводом заборони в'їзду до Фінляндії голови Державної думи РФ Сергія Наришкіна. Призначаючи останнього керівником російської делегації до ПА ОБСЄ, Москва чітко знала, що він числиться в санкційних списках ЄС, а отже, Кремль свідомо зірвав поїздку своєї делегації до Гельсінкі, вірогідно знаючи, що на неї там чекає різка критика.

Вочевидь, конструктивні відносини із західним світом Росію мало цікавлять. Помітний вже під час військового параду 9 травня ц.р.[3] курс Москви на формування антизахідної коаліції, знайшов продовження 8-10 липня 2015 р., під час одночасного проведення в Уфі самітів БРІКС (Росія, Китай, Індія, Бразилія, ПАР) та ШОС (Росія, Китай, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Узбекистан). Кремль не приховує свого прагнення  позиціонувати БРІКС і ШОС як альтернативу західним економічним та військово-політичним інституціям: «Світовий геополітичний розклад відтепер не буде таким, як раніше. Баланс сил може змінитися вже найближчим часом, і причиною цьому стануть результати самітів БРІКС і ШОС, які завершилися в Уфі» (з репортажу на російському ТК «Звезда»).[4]

На самітах було прийнято рішення створити Банк розвитку БРІКС зі стартовим капіталом в $100 млрд. (насправді не така вже й велика сума, якщо порівняти із €220 млрд., виділеними Євросоюзом одній лише Греції), а також Стратегію економічного партнерства країн БРІКС до 2020 р. Шанхайська організація розвитку прийняла в свої члени Індію та Пакистан; Білорусь отримала статус спостерігача; Азербайджан, Вірменія, Камбоджа та Непал приєдналися до ШОС у статусі партнерів по діалогу. Ось, власне, і всі основні досягнення самітів.

Втім, особливу увагу привертає текст Уфімської Декларації саміту БРІКС, в якій країни-учасниці:

- висловили «наміри добиватися підвищення ролі наших держав у світових справах» (фактично – виклик гегемонії Заходу),

- «зобов’язалися рішуче відкидати спроби спотворення підсумків Другої світової війни, що мають місце» (кліше російської пропаганди, яка бореться з «фашистами» в Україні та країнах Балтії);

- «засудили односторонні військові інтервенції» (верх цинізму на тлі російської агресії проти України) та «економічні санкції» (традиційний аргумент російської дипломатії, коли вона вимагає скасувати санкції ЄС і США проти неї);

- «висловили підтримку крокам РФ, спрямованим на сприяння політичному врегулюванню в Сирії» (нагадаємо, що саме Росія блокувала в РБ ООН рішення, які могли давно зупинити кровопролиття в цій країні);

- «висловили глибоку стурбованість у зв’язку із ситуацією в Україні», «підкреслили, що конфлікт не має військового вирішення і єдиний шлях до примирення лежить через інклюзивний політичний діалог» (спроба подати конфлікт як внутрішньоукраїнський різко контрастує із визнанням ПА ОБСЄ факту агресії Росії проти України; а заклики до інклюзивного діалогу – ні що інше, як підтримка вимоги Москви до Києва вести прямі переговори з сепаратистами).[5]

Варто також відзначити, що на саміті в Уфі Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що питання Криму «закрите» і ніхто з партнерів РФ в БРІКС і ШОС «не заявляє про своє невизнання підсумків референдуму, які стали підставою для повернення Криму до складу РФ».[6] Жоден з учасників саміту слова С.Лаврова спростовувати не став.

Отже, на самітах БРІКС і ШОС зібралися лідери країни, які підтримують російську антизахідну риторику і готові підписатися під декларацією, яка містить цілий набір кліше російської пропаганди. Фактично відбувається продовження формування антизахідної вісі, і Заходу не варто недооцінювати потенційної загрози. Адже триваюча рецесія в Росії та можливе падіння зростання в Китаї (на тлі нинішньої кризи його фондового ринку) цілком вірогідно призведуть до подальшого посилення антизахідної риторики авторитарних урядів у Москві та Пекіні – з метою перекласти відповідальність за економічні провали на західного «ворога» і таким чином захистити себе від народних бунтів.

Демократичні країни світу, як ніколи, потребують консолідованої політики на міжнародній арені з метою не допустити створення реваншистських агресивних блоків, політичну спрямованість яких задає Москва. Потрібно давати чітку оцінку діям країн, які підтримують російську агресію проти України, а також виробляти механізми реакції на дії третіх сторін з підриву економічних санкцій проти кран-агресорів, таких як Росія.