ЧИ ПРИНЕСЕ УКРАЇНІ ДИВІДЕНДИ ДИПЛОМАТИЧНИЙ ТУРИЗМ ЇЇ ВИСОКОПОСАДОВЦІВ?

У другій половині червня 2016 р. українські високопосадовці, включаючи Президента і прем’єр-міністра, здійснили цілу низку закордонних візитів. При цьому, кількість та рівень підписаних угод і досягнутих домовленостей явно не відповідають кількості та рівню візитів.

21 Червня 2016 р., в рамках робочого візиту до Франції, Президент Петро Порошенко провів зустрічі з Головою Національних Зборів Франції Клодом Бартолоном та з Головою Сенату Жераром Ларше. П.Порошенко розповів про ситуацію на Донбасі, закликав до солідарності в ЄС щодо підтримки суверенітету і територіальної цілісності України, а також висловив жаль щодо підтримки обома палатами парламенту Франції резолюцій із закликом скасувати санкції проти Росії. Щоправда, постає питання, чи не доцільніше було би доносити аргументи України до французьких колег до голосувань, а не після них.

Того ж дня Президент України зустрівся із своїм французьким колегою Франсуа Олландом, якому він подякував «за чітку та принципову позицію наших французьких та німецьких партнерів, президента Єврокомісії та лідерів країн-членів ЄС щодо продовження санкцій».[1] Важко сказати, що мав на увазі П.Порошенко, адже саме Париж разом із Берліном та Римом кілька тижнів гальмували прийняття рішення про продовження санкцій ЄС проти РФ. Президент України також заявив, що співпраця з Францією «перебуває зараз на найвищому рівні»,[2] хоча про жодні прориви у відносинах невідомо. Навпаки, Париж, окрім бажання пом’якшити санкції проти РФ, відзначився також тим, що разом із Берліном блокує надання Україні безвізового режиму.

27 червня Президент України відвідав з робочою поїздкою Брюссель, де в його присутності Міністр закордонних справ Павло Клімкін та Комісар ЄС з питань досліджень, науки та інновацій Карлос Моедаш підписали Угоду між Урядом України та Європейським співтовариством з атомної енергії про наукову і технологічну співпрацю та асоційовану участь України у Програмі наукових досліджень та навчання Євратом (2014-2018). Крім того, Генпрокурор Юрій Луценко та Президент Європейської організації з питань юстиції Мішель Конінкс підписали Угоду про співробітництво між Україною та Європейською організацією з питань юстиції (Євроюст). Обидві угоди важливі на технічному рівні, але не відповідають рівню Президента і не вимагали його присутності для підписання.

У Брюсселі Петро Порошенко провів зустрічі із Президентом Європейської Ради Дональдом Туском, Президентом Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером та Президентом Європарламенту Мартіном Шульцом. Сторони обговорили питання скасування візового режиму для громадян України, хоча позиція названих посадовців і так відома – вони підтримують запровадження безвізу. Це питання блокується не Брюсселем, а Берліном та Парижем, і сприятливі для України заяви топових єврочиновників навряд чимось зарадять.

30 червня 2016 р. Президент України перебував з офіційним візитом у Болгарії, де в його присутності Міністр закордонних справ України Павло Клімкін та Головний науковий секретар Болгарської Академії Наук Евдокія Пашева підписали Угоду між Державним космічним агентством України та Болгарською академією наук про співробітництво в рамках космічного експерименту «Іоносат-Мікро» на космічному апараті «Мікросат-М». Крім того, Павло Клімкін та Міністр молоді та спорту Республіки Болгарія Красен Кралев уклали Меморандум про співробітництво в молодіжній сфері; а Голова Держслужби України з надзвичайних ситуацій Микола Чечоткін і Заступник міністра внутрішніх справ Республіки Болгарія Красімір Ципов підписали Угоду про співробітництво в разі виникнення катастроф. При всій повазі, рівень підписаних угод не потребував навіть присутності Міністра закордонних справ України, не кажучи вже про Президента.

15-17 червня 2016 р. із робочого візитом у США перебував прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, який провів цілу низку зустрічей, зокрема, із Директором-розпорядником та Головним операційним директором Світового банку Шрі Мульяні Індраваті, віце-президентом США Джо Байденом, міністром торгівлі Пенні Пріцкером, міністром фінансів Джейкобом Лью, міністром енергетики Ернестом Моніза, спікером Конгресу Полом Райаном, постійним представником США в ООН Самантою Пауер,  адміністратором USAID Гейл Смітом, з членами Американської торговельної палати у м. Вашингтон та представниками американського бізнесу. Переважно обговорювався хід реформ в Україні, а також можлива підтримка Сполучених Штатів, зокрема, у реформуванні митної та прикордонної служби, енергетичного сектора, розвитку українських доріг. Про жодні підписані вагомі угоди не повідомлялося, лише прозвучали заяви про можливе виділення Україні Світовим банком кредитів на $1 млрд., а також $220 млн. від США на підтримку реформ.

21 червня 2016 р. Вашингтон відвідав також і Глава Адміністрації Президента України Борис Ложкін, який провів робочу зустріч зі своїм американським колегою Денісом Макдоноу, секретарем з питань торгівлі Пенні Пріцкер і її першим заступником Брюсом Ендрюсом, помічником держсекретаря з питань культури та освіти Еван Раян, заступником держсекретаря з політичних питань Венді Шерман, а також із Збігнєвом Бжезінським та Мадлен Олбрайт. За виключенням загальних дипломатичних фраз,[3] жодної конкретики про результати цих зустрічей, не повідомляється.

27 червня 2016 р. прем’єр-міністр України Володимир Гройсман у рамках робочого візиту до Німеччини провів зустріч із Федеральним Президентом Йоахімом Гауком. Обговорили питання перспектив запровадження безвізового режиму для України і стан виконання Мінських домовленостей, хоча в силу своїх конституційних повноважень німецький Президент не має важелів впливу на ці питання. Наступного дня Володимир Гройсман провів зустріч з міністром фінансів Німеччини Вольфгангом Шойбле та Міністром економічного співробітництва та розвитку Гердом Мюллером. Сторони обговорили можливості підтримки з боку ФРН реформ у митній сфері та енергозбереженні, участь у приватизації, залучення німецьких інвестицій. Про жодні конкретні домовленості не повідомлялося.

Ціла низка закордонних візитів українських високопосадовців у червні 2016 р. принесла лише кілька реально підписаних угод, жодна з яких не потребувала присутності перших осіб держави. Смислове наповнення візитів фактично відповідало рівню рутинної дипломатичної роботи МЗС, телефонних переговорів або неформальних зустрічей, які регулярно відбуваються під час міжнародних заходів. Візити на високому рівні без значної доданої вартості у вигляді конкретних вагомих угод можуть розмити і без того деградуючий інтерес Заходу до України, і цей чинник варто враховувати у майбутньому.