РОСІЯ ПРОГНОЗОВАНО ПЕРЕКРИЛА УКРАЇНІ ГАЗ

16 червня 2014 р. сталося те, чого всі очікували з дня перемоги ЄвроМайдану, – Росія знову вдасться до своєї улюбленої енергетичної зброї, перекривши постачання газу Україні. Формально це отримало назву «переведення на передоплату», що за умов відсутності домовленостей щодо ціни на газ означає фактичне припинення постачання.

Відключенню газу передували тристоронні переговори за участю представників України, Росії та Європейського Союзу, на яких Київ погодився на компромісну пропозицію єврокомісара з енергетики Гюнтера Еттінгера: встановити ціну на рівні $385 за 1 тис. куб.м. газу в зимовий період і $300 – в літній; сплатити $1 млрд. київського «боргу» Москві негайно, а решту – за шість додаткових платежів до кінця року[1]. Кремль традиційно намагався обдурити партнерів, погоджуючись знизити ціну до $385 лише через механізм т.зв. знижки (за рахунок скасування експортного мита), рішення про яку приймає уряд РФ, який може будь-якої миті цю знижку скасувати (як він вже робив з 1 квітня 2014 р.). Українська сторона відмовилася перебувати в підвішеному стані, резонно припустивши, що Кремль скасує свою «знижку» якраз напередодні зими, коли переговорні позиції України будуть значно слабкіші.

Одразу після відключення газу обидві сторони подали одна на одну позови до  Стокгольмського Арбітражного суду. Російський «Газпром» вимагає стягнути з «Нафтогазу України» $4,5 млрд. «боргу» за поставлений газ, а «Нафтогаз» вимагає від «Газпрому» повернути $6 млрд., які Україна переплатила за російський газ з 2010 р. через неринкові ціни. Експерти припускають, що Київ має всі шанси виграти суд, оскільки в 2009 р. Москва змусила підписати несправедливі газові угоди за допомогою тиску і шантажу. Проте, не варто недооцінювати вміння Кремля «зацікавити» «непідкупних» європейців – навряд чи Москва марнувала час, виграний від завідомо безперспективних переговорів із Києвом та Брюсселем.

За оцінками експертів, наявних запасів, а також газу, отриманого через реверс, вистачить Україні до грудня 2014. Керівник «Нафтогазу» Андрій Кобелєв просить Єврокомiсiю сприяти в розширенні реверсу через Словаччину, одночасно ведучи відповідні переговори із німецькою «RWE», французькою «Газ де Франс» та іншими потенційними постачальниками. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк доручив Національній комісії регулювання електроенергетики встановити обґрунтовані тарифи за транспортування російського газу територією України. Єврокомісар Гюнтер Еттінгер припускає, що європейські компанії могли б допомогти Україні заповнити її підземні сховища газу, фактично створивши стратегічний резерв для українців.

Українські експерти вважають, що Україна має більш наполегливо залучати ЄС до вирішення газової кризи, адже це не лише наша проблема. Київ не має жодних юридичних зобов’язань перед європейськими країнами щодо гарантування транзиту, а політична відповідальність має бути взаємною. Експерт з енергетичних питань Центру Разумкова Володимир Омельченко резонно відзначає, що Україні слід вимагати від ЄС та США запровадження третього етапу санкцій у відповідь на агресивні дії РФ, а також використовувати потенціал європейських LNG-терміналів, які нині заповнені лише на 35%, хоча можуть приймати 200 млрд. куб.м. газу на рік.[2] Крім того, Україна повинна знизити енергоємність ВВП, яка зараз в 2,5 рази вища, ніж в ЄС.

Експерт з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський справедливо рекомендує розглядати газові питання у загальному контексті взаємовідносин із Росією.[3] І справді, незрозуміло, чому питання газового «боргу» України розглядається окремо від питання привласнення Росією 2,2 млрд. куб.м. газу, які Україна свого часу закупила для кримського «Чорноморнафтогазу»[4]? Як і питання привласнення Росією українського майна в Криму на сотні мільярдів доларів, включаючи капіталовкладення в розробку шельфу, підприємства, санаторно-курортні установи, флот, озброєння тощо (не кажучи вже про вартість землі).

Євросоюзу ж варто з усією серйозністю поставитися до пропозиції польського прем’єр-міністра Дональда Туска щодо створення Європейського енергетичного союзу, і назавжди позбавити Москву можливості використовувати газ як зброю.