ФРАНЦІЯ ЗАПУСТИЛА ПРОЦЕС СКАСУВАННЯ САНКЦІЙ І ФАКТИЧНОЇ КАПІТУЛЯЦІЇ ЗАХОДУ ПЕРЕД КРЕМЛЕМ

8 червня 2016 р. Верхня палата парламенту Франції підтримала звернення до уряду країни із закликом пом’якшити санкції, впроваджені Європейським союзом щодо РФ через агресію проти України. Прикметним є те, що рішення підтримала абсолютна більшість – 302 сенатори із 348, при лише 16 голосах проти.

Таким чином, Франція фактично запустила процес знаття санкцій з Росії, ослаблення яких може відбутися вже цього літа, максимум – взимку. Такими чином, може зникнути єдиний важіль тиску, який Захід наважився застосовувати щодо РФ внаслідок її агресії проти України. 

Важливо відзначити, що у своїй резолюції сенат назвав війну на Донбасі «конфліктом між українською армією і силами, що представляють себе як проросійські і оскаржують владу української держави». Мінські домовленості названі «єдиним шляхом до врегулювання конфлікту в окремих східних районах України»; окремо згадано «реалізацію політичної складової Мінських домовленостей щодо децентралізації».[1] Отже, фактично французький парламент назвав конфлікт внутрішньоукраїнським, єдиний можливий вихід з якого – децентралізація.

Таку позицію Франції можна справедливо вважати перемогою кремлівського сценарію розвитку подій на тлі провалу німецького лідерства в Євросоюзі. Москва переграла Берлін, нав’язавши своє бачення розв’язання конфлікту. Берлін і сам доклався до цієї перемоги Кремля, маючи міністром закордонних справ русофіла Франка-Вальтера Штайнмайєра, який не перестає закликати до «поступового зняття санкцій».[2] Одночасно, Ангела Меркель заявила, що в довгостроковій перспективі Європейський Союз повинен прагнути до створення єдиного економічного простору з Росією.[3] На тлі таких заяв, у Москви немає підстав вважати свої агресивні дії невірними та йти на поступки – адже  європейці самі поспішають їй назустріч, пропонуючи знаття санкцій та економічну інтеграцію.

У своєму коментарі українське МЗС дорікнуло французьким сенаторам «недостатнім усвідомленням глибини порушення Росією міжнародного права».[4] Втім, недостатня поінформованість французьких депутатів про події на сході України, це, мабуть, перш за все, оцінка якості роботи вітчизняної дипломатії, яка не зуміла належним чином донести українську позицію до західних партнерів. Не надто дипломатичну оцінку рішенню сенату Франції дав Міністр закордонних справ Павло Клімкін: «І всім важливо пам'ятати: політиків, які "годуються" росіянами, потрібно тримати в певних рамках... Тобто юридично це рішення можна не враховувати, але політично ми повинні пам'ятати, що такі тенденції існують багато де…».[5]

Насправді, навряд чи абсолютна більшість французького сенату справді «годується» росіянами, і при оцінці несприятливих для себе рішень Києву варто бути більш самокритичним. Важко вимагати від Парижу визнати агресію, факт якої де-юре не визнав і сам Київ. Складно переконувати європейців нести збитки від санкцій, тоді як сама Україна продовжує торгувати із агресором. Наївно очікувати тривалої підтримки з боку Заходу за відсутності реформ та процвітання корупції. Марно сподіватися, що хтось інший розроблятиме замість нас реальні сценарії виходу із ситуації, доки Київ продукує фантастичні плани на кшталт озброєної поліцейської місії ОБСЄ.

На такому тлі, не варто дивуватися, що Париж та Берлін схиляються до капітуляції перед Москвою в питанні «української кризи», як вони називають російсько-український конфлікт. Адже платити «контрибуції» по цій капітуляції доведеться не Парижу, і не Берліну, а Києву.

Заклики французького парламенту і німецького МЗС ослабити санкції проти Росії дуже зручно для Кремля «співпали» із звільненням (шляхом обміну) політичних в’язнів Савченко, Солошенка і Афанасьєва. Це дає підстави західним політикам говорити про нібито часткове виконання Росією Мінських угод, і закликати посилити тиск на Київ з метою добитися місцевих виборів на Донбасі, провести децентралізацію і таким чином дати Москві той важіль впливу на українську державу, якого вона добивалася, розпочавши свою агресію.