ВІЗИТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ДО РУМУНІЇ – РЕАНІМАЦІЯ ДОБРОСУСІДСЬКИХ ВІДНОСИН ТА ПЛАНИ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА

З огляду на цілу низку геополітичних чинників, Україна та Румунія природно мали би бути стратегічними партнерами. Однак, впродовж попередніх років розвиток відносин двох країн затьмарювався територіальними суперечками (Чорноморський шельф біля о. Зміїний, використання русла Дунаю, претензії румунських «великодержавників» на землі Буковини) і взаємними претензіями щодо прав нацменшин. Візит Президента України до Румунії відкриває можливості виправити ситуацію; питання в тому, чи існує чітка стратегія реалізації потенціалу партнерства, чи стратегічним воно залишиться лише на словах.

Україна та Румунія мають чимало спільних знаменників, які можуть сприяти їх тісній співпраці на міжнародній арені. Перше за все, це спільна російська загроза, зокрема та, що надходить з окупованого військами РФ Придністров’я, мирне повернення якого до складу Молдови – в інтересах як Києва, так і Бухареста. Окрім того, обидві держави відчувають небезпеку з боку Чорноморського флоту РФ, що особливо посилилася з часів окупації та активної мілітаризації Криму. Причому російський флот несе не лише небезпеку збройної агресії, але й становить загрозу видобутку корисних копалин на чорноморському шельфі, а також загрожує безпечній роботі торгівельних флотів України та Румунії.

Поряд із безпековим чинником, Київ та Бухарест мають й інші підстави для зближення. Це – і можливість більш ефективного спільного використання русла Дунаю, і невикористані можливості для транзиту, і потенційно взаємовигідна співпраця в галузі туризму. Ще один чинник для зближення – Україна та Румунія мають найбільші в європейських державах православні пастви, і Бухарест міг би посприяти Києву в отриманні автокефалії для своєї Православної Церкви, одна половина якої досі перебуває під управлінням Москви, а друга – залишається невизнаною Константинополем.

Румунія першою серед держав Євросоюзу ратифікувала Угоду про асоціацію України з ЄС, послідовно підтримує режим санкцій проти РФ і є однією з небагатьох країн регіону, яка не має критичної залежності від поставок російських енергоносіїв, а тому може дозволити собі самостійну політику в цьому питанні. Румунія внесла 500 тис. євро в роботу трастового фонду Україна-НАТО з питань кібербезпеки і прийняла рішення надати Києву військово-технічну допомогу на 250 тис. євро – досить значні суми для порівняно небагатої Румунії.

Тож є вагоме підґрунтя для розвитку «стратегічних відносин партнерства», як назвав їх Президент України під час свого візиту до Румунії 21 квітня 2016 р.[1] Інша справа, що наявні можливості для співпраці донині ефективно не використовувалися, і про стратегічне партнерство поки що говорити можна лише як про бажану перспективу, а не доконаний факт. У цьому сенсі візит Петра Порошенка до Бухаресту і його переговори із керівництвом Румунії мають стати лише першим кроком у такому напрямку.

Під час візиту сторони поновили роботу українсько-румунської спільної президентської комісії, яка майже десять років не працювала. П.Порошенко запропонував румунському колезі прискорити роботу над укладенням угод про інтерконектори між газотранспортними системами двох держав, завдяки яким Україна зможе імпортувати газ із Румунії, а остання – використовувати українські газосховища. Було обговорено перспективи розбудови транспортного сполучення між країнами в дельті Дунаю, зокрема будівництва нових мостів. Підписано угоду про спільне патрулювання українсько-румунського державного кордону, що дозволить прискорити процедуру його перетину і сприятиме боротьбі з контрабандою. Домовлено, що під час відкриття консульства Румунії у Солотвині в травні цього року буде укладено угоду про скасування плати за довготермінові візи для українців. Президента обох країн обговорили необхідність покращення транспортного сполучення між країнами, зокрема, відновленню прямого авіа та залізничного сполучення між Києвом та Бухарестом, запуск автобусного сполучення між Чернівцями і Бухарестом. Окремою темою перемовин став ремонт траси Одеса-Рені, через яку йдуть основні потоки транзиту між Україною та Румунією.

Всі згадані питання є дуже важливими для нормального розвитку добросусідських відносин між Україною та Румунією. При цьому, потрібно чітко розуміти, що йдеться саме про розбудову нормальних добросусідських відносин між державами, підтягування їх до рівня взаємин, які Україна вже має із більшістю інших своїх сусідів. До стратегічного партнерства нинішньому рівню домовленостей ще дуже далеко.

На питання стратегічної ваги може претендувати висловлена Президентом України готовність приєднатися до ініціативи Румунії щодо спільної флотилії в НАТО. Та й щодо цієї ініціативи є два вагомих «але». По-перше, таке приєднання можливе лише «після того, як вона (ініціатива) буде схвалена і підтримана Альянсом»[2] (і спірним є питання, чи схвалить НАТО приєднання України до цієї ініціативи). По-друге, Києву поки що особливо немає з чим приєднуватися до спільної флотилії, адже більшість українського флоту було бездумно втрачено під час російської окупації Криму. У цьому сенсі більш реальними виглядають перспективи створення спільної українсько-румунсько-болгарської військової бригади, обговорені президентами України та Румунії.[3] Хоча ніяких конкретних рішень з цього приводу поки що теж досягнуто не було.

Отже, потенційно Україна та Румунія могли би стати стратегічними партнерами – для цього є досить спільних інтересів та загроз. Та поки що це віддалена перспектива, і під час візиту Петра Порошенка до Бухаресту переважно йшлося про питання, що стосуються відновлення відносин до нормального добросусідського рівня – із того занедбаного стану, в якому вони перебували раніше. Чи вдасться реалізувати стратегічний потенціал – покаже практика втілення вже досягнутих домовленостей, а також інтенсивність напрацювання подальших кроків з поглиблення співпраці.