«ПАНАМСЬКИЙ» СКАНДАЛ ЗАТЬМАРИВ ВІЗИТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ДО ЯПОНІЇ
Однією з топових новин світових медіа в першій половині квітня 2016 р. стала публікація німецькою газетою Süddeutsche Zeitung, спільно із Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань (ICIJ) та Центром дослідження корупції і організованої злочинності (OCCRP), документів панамської компанії Mossack Fonseca & Co. Серед світових лідерів, які мають зареєстрований в офшорах бізнес, виявився і Президент України.
Якщо виходити з правової точки зору, то скандал з «Панамськими паперами», як назвали його ЗМІ, мав би більше вдарити по Президенту Росії, а не України. Оприлюднені дані про мільярдні статки в офшорах Володимира Путіна і його найближчого оточення аж ніяк не відповідають їх податковим деклараціям, чого не скажеш про Президента України, який був мільйонером ще до виборів. Втім, до російського виборця інформація про офшорні справи їх власного Президента або взагалі не дійшла, або – у спотвореному вигляді. Російська пропаганда очікувано назвала публікації про офшори В.Путіна американською провокацією. Та й у будь-якому разі, зомбовані кремлівським телебаченням російські громадяни готові, здається, усе пробачати своєму лідеру. Що ж стосується міжнародного іміджу Росії – то складно погіршити репутацію, від якої нічого не залишилося ще після анексії Криму.
Принципово інша ситуація з Україною. На тлі постійних закидів Києву з боку Євросоюзу і США щодо відсутності боротьби із корупцією, інформація про перереєстрацію бізнесу українського Президента в офшорі прозвучала сильним попереджувальним сигналом. І хоча представник Білого дому Джош Ернест закликав «не робити поспішних висновків» з панамських паперів,[1] і схожу позицію зайняли офіційні представники Євросоюзу, втім, можна не сумніватися, що переговорні позиції України, особливо щодо питань отримання фінансової допомоги, були суттєво ослаблені. Можна також бути певним, що скандал з офшорами, широко висвітлений у нідерландських ЗМІ, зробив свій внесок у негативні для України результати референдуму.
Не кращим фоном став офшорний скандал і для візиту Президента України до Японії. У цій країні критично ставиться до подібних скандалів, і той факт, що Петру Порошенку довелося у Національному прес-клубі Японії відповідати на запитання журналістів щодо офшорів, точно не сприяв закликам до японського бізнесу інвестувати в Україну.
Загалом, візит навряд чи можна назвати дуже плідним. Домовленість із Японією щодо підтримки позиції України під час квітневого засідання «Великої сімки» була прогнозованою, адже Токіо має складні відносини із Москвою через Курильські острови. Обговорення посилення співпраці в галузі нерозповсюдження ядерної зброї та захисту населення від ядерних катастроф цілком могло пройти на рівні відповідних відомств, без участі вищого керівництва країни, тим більше, що жодних епохальних ініціатив у цій сфері під час візиту оприлюднено не було.
Підписання меморандуму про співпрацю у сфері молоді та спорту, домовленості про продовження діалогу щодо поступового спрощення візового режиму, обговорення питання модернізації станції аерації у Бортничах під Києвом, створення японською компанією страхування експорту та імпорту кредитної лінії для України розміром близько $269 млн., а також рішення Японії виділити $13,6 млн. гуманітарної допомоги для відновлення східних районів Україні – все це важливі питання, але не «прорив» у двосторонніх відносинах. Президентський рівень візиту можна пояснити хіба що обіцянкою оголосити 2017 р. – роком Японії в Україні, хоча складно сказати, який це матиме практичний ефект.
Потенціал співпраці України з Японією з очевидністю не використовується повною мірою. На заваді стоять як об’єктивні чинники, включаючи економічний спад в Україні, так і суб’єктивні, зокрема, далеко не найбільш привабливі і прозорі умови ведення бізнесу. Потенційно Україна може бути дуже привабливою для японських інвестицій, зокрема, завдяки дії Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Перспективною могла би бути і співпраця в галузі безпеки і оборони, а також військово-промислових комплексів двох країн. Тож дипломатам обох країн є над чим працювати.