ЧИ ДОЦІЛЬНО БУЛО УКРАЇНІ БРАТИ УЧАСТЬ У ВАШИНГТОНСЬКОМУ САМІТІ З ЯДЕРНОЇ БЕЗПЕКИ?

Четвертий саміт з ядерної безпеки зібрав у Вашингтоні понад 50 світових лідерів, втім, практична ефективність цього заходу сумнівна, якщо не рахувати піар-ефекту для його ініціатора Барака Обами. Чи варто було Україні на найвищому рівні брати участь у цьому заході – питання, що дискутується вітчизняними експертами.

Пріоритетом Вашингтонського саміту, що пройшов 31 березня – 1 квітня 2016 р., були питання контролю за нерозповсюдженням ядерних матеріалів, зокрема, з метою унеможливити їх потрапляння до рук терористів. При цьому, шансів досягнути під час саміту «прориву» у сфері ядерної безпеки практично не було, зважаючи на відсутність на заході країн, ядерна політика яких викликає найбільше занепокоєння, – Росії, Ірану, Північної Кореї. Вірогідно, головною метою було підвести підсумок діяльності нинішнього президента США в контексті ядерної безпеки, яку він називав своїм пріоритетом і вважає успішною. Барак Обама з очевидністю хотів би, щоб світ запам’ятав його як політика, що зробив внесок у ядерну безпеку, а не як президента, при якому Сполучені Штати втратили роль світового лідера.

Чи варто було Україні на найвищому рівні брати участь у цій події – питання дискусійне, принаймні з двох причин. По-перше, Барак Обама фактично саботував виконання Будапештського меморандуму 1994 р., відмовивши в ефективній допомозі Україні, яка стала жертвою російської агресії. Виступаючи під час слухань у Сенаті, колишній посол США в Україні Джон Гербст слушно зауважив, що порушення Будапештського меморандуму стало «мабуть, найбільшим ударом по руху нерозповсюдження ядерної зброї коли-небудь».[1] Зважаючи на характер боїв на Донбасі, Дж. Гербст висловив припущення, що якби США надали Україні хоча б 25 «Джавелінів», російські танки не змогли б захопити Дебальцеве.

Приклад незахищеності України і справді є найбільш показовим для держав, які прагнуть володіти ядерною зброєю. Недотримання Адміністрацією Обами безпекових гарантій, наданих Сполученими Штатами Києву в обмін на ядерне роззброєння, надовго зняло зі світового порядку денного питання добровільної відмови від ядерної зброї.

До речі, за інформацією Bloomberg, Адміністрація Барака Обами пропонує призначити Роуз Ґаттемоллер, яка раніше брала участь у роботі над Будапештським меморандумом, а зараз обіймає посаду заступника Держсекретаря США з питань контролю за обігом зброї, – заступником Генсека НАТО замість Олександра Вершбоу.[2]  Р.Ґаттемоллер є прихильником початку переговорів між США та РФ про повну відмову від тактичних ядерних озброєнь, і якщо гарантії виконання Москвою можливих відповідних домовленостей будуть аналогічні тим, що отримала Україна за Будапештським меморандумом, то європейським членам НАТО буде про що непокоїтися.

Другим чинником, через який, на думку деяких українських експертів, Петру Порошенку не варто було брати участь у саміті, – це відсутність позивних меседжів з боку самої Україні, що ослабило її переговорні позиції.[3] Йдеться про політичну кризу, «підвішену» ситуацію з урядом, практичну відсутність реформ та посилення корупції замість реальної боротьби з цим загрозливим явищем, що дуже дратує західних партнерів України. На такому тлі марно було розраховувати отримати додаткову допомогу, що й довели результати зустрічей Петра Порошенка із Бараком Обамою та Джозефом Байденом – обидва сказали, що Київ отримає третій транш кредитних гарантій у розмірі 1 млрд. доларів не раніше, ніж сформує новий уряд.

Слід відзначити, що, попри скептичні прогнози, українському Президенту все ж таки вдалося провести зустріч із своїм американським колегою. Крім того, Петро Порошенко поспілкувався із Держсекретарем Джоном Керрі, який поінформував про свої переговори в Москві; із Міністром торгівлі США Пенні Пріцкер; з представниками американських компаній військової промисловості. Під час візиту П.Порошенка до США було підписано Угоду між урядами України та Австралії про співробітництво в галузі використання атомної енергії в мирних цілях. Президент України також провів зустріч із Генсеком ООН Бан Кі-муном, під час якої закликав до розгортання міжнародної безпекової місії на Донбасі.

Окремо варто відзначити сильний виступ Петра Порошенка на форумі «Битва України за свободу триває», що пройшов 30 березня у Капітолії. Серед основних меседжів виступу відзначимо наступні:

– Україна залишається відданою повній імплементації Мінських угод, але проведення місцевих виборів на Донбасі можливе лише після розгортання там поліцейської місії ОБСЄ і в разі початку відновлення контролю над українсько-російським кордоном. Спроби узаконити російську окупацію шляхом фейкових виборів не пройдуть;

– «Україна залишається одним з ключових вкладників успіху ініціативи Обами з ядерної безпеки», але «Що ми отримали у відповідь? Ми отримали гарантії безпеки в рамках Будапештського меморандуму 1994 р.», тож «ми, українці, маємо право закликати західних гарантів в рамках Меморандуму докласти всіх можливих зусиль для відновлення міжнародного правосуддя і порядку»;

– «Я вважаю, що це реальний шанс для президента Обами відзначити свій президентський термін врегулюванням конфлікту на Донбасі», – таким чином Президент України фактично закликав американського колегу не «вмивати руки», перекладаючи питання російського-українського конфлікту на свого послідовника;

– П.Порошенко закликав США не уникати відповідальності, яку покладає роль світового лідера: «За часів глобальної слабкості, є річ, яка має значення більше, ніж будь-що інше – лідерство. Це привілей і важкий тягар. Не кожен його прагне. Не кожен заслуговує. … У ці часи сумнівів я закликаю Америку бути сильною і вірити в себе – так само, як люди доброї волі в усьому світі продовжують вірити в Америку».[4]

На підсумковій прес-конференції за результатами саміту Барак Обама «заспокоїв» словами, що ситуація в Україні могла би бути ще більш безпечною, ніж зараз, якби країна не позбулася в 2012 р. своїх запасів високозбагаченого урану.[5] Щоправда, Б.Обама забув додати, що до такої ситуації взагалі не дійшло би, якби держави – гаранти Будапештського меморандуму виконували свої зобов’язання.

За підсумками саміту Петро Порошенко заявив, що учасники «обговорили нову ініціативу, як ми можемо гарантувати глобальну безпеку країнами з ядерним арсеналом у відношенні держав, які не володіють зброєю масового знищення»,[6] додавши, що «це тема для подальшого обговорення в майбутньому». Отже, жодних домовленостей з цього приводу досягнуто не було, та й не може в принципі бути довіри до жодних нових гарантій, доки не будуть виконані ті, що давалися Україні за Будапештським меморандумом.

Отже, участь України в саміті з ядерної безпеки залишила суперечливе враження. З одного боку – чимало зустрічей високого рівня і можливість безпосередньо звернутися за підтримкою до американського істеблішменту. З іншого боку, всі зустрічі й заклики виконувати обіцянки – в даному разі безпекові гарантії – матимуть шанс на успіх лише тоді, коли і до самого Києва не буде зауважень щодо виконання його власних зобов’язань щодо проведення реформ і викорінення корупції.