БЕРЛІН ТА ПАРИЖ ТИСНУТЬ НА КИЇВ, ПРОСУВАЮЧИ ІДЕЮ ВИБОРІВ НА ОКУПОВАНОМУ РОСІЙСЬКИМИ ВІЙСЬКАМИ ДОНБАСІ

Під час лютневого візиту до Києва міністри закордонних справ Німеччини та Франції задекларували наміри досягнути на наступній «Нормандській» зустрічі згоди щодо проведення виборів на Донбасі. Зважаючи на відсутність умов для проведення таких виборів, ця ініціатива відповідає інтересам Москви, яка прагне легалізувати на Донбасі свої маріонеткові режими і змусити Київ взяти на себе їх утримання.

22-23 лютого 2016 р. міністри закордонних справ Німеччини та Франції – Франк-Вальтер Штайнмаєр та Жан-Марк Еро – перебували в Україні з дводенним візитом, де провели низку зустрічей із керівництвом держави. Основних тем для переговорів було дві: уникнення політичної кризи (відставки уряду та розпаду коаліції) та виконання Мінських угод (проведення виборів на окупованому Донбасі). Імовірно, друга тема була більш важливою для високих гостей, і саме по ній були озвучені чіткі й конкретні плани. У контексті «мінської» теми могла цікавити «нормандських» міністрів і тема можливої відставки уряду Арсенія Яценюка та розпаду парламентської коаліції – адже в такому випадку прийняття закону про вибори на Донбасі в найближчій перспективі ставало би практично неможливим.

На спільній прес-конференції з українським та французьким колегами Ф.В.Штайнмаєр заявив, що очікує досягнення «необхідних компромісів» щодо ситуації на Донбасі під час зустрічі голів МЗС «Нормандської» четвірки 3 березня у Парижі.[1] Що саме мається на увазі, стало зрозуміло зі слів німецького міністра, що «всі пункти Мінська є чинними. Але ми дуже уважно слідкуємо за їхньою послідовністю, і наступним є проведення виборів». Причому, на думку Ф.В.Штайнмаєра, «ситуація з безпекою не може бути виправданням тому, щоби ми припинили рухатися до схвалення закону про вибори».[2]

Послідовність, яку голова німецького МЗС визначив для виконання Мінських угод, є дивною, зважаючи на те, що Росія досі не виконала навіть першого пункту угод, і її бойовики не припиняють обстріли українських позицій. Не менш спірною є й позиція, що ситуація з безпекою не є перепоною для прийняття закону про вибори. Навряд чи Ф.В.Штайнмаєр не знає про блокування саме російською стороною переговорів щодо модальності виборів, адже контрольовані Кремлем сепаратисти досі відмовляються допускати до участі у виборах українські партії та ЗМІ.

1 березня у Вашингтоні, на спільній прес-конференції з держсекретарем США Джоном Керрі, Ф.В.Штайнмаєр заявив, що «потрібно дві речі» для проведення виборів на Донбасі: «перше – закон про вибори, друге - безпекові умови, які дозволять провести вибори».[3] З цього формулювання можна зробити невтішні для Києва висновки:

1) Ф.В.Штайнмаєр вважає, що Київ має прийняти закон про вибори на Донбасі ще до того, як Москва віддасть бойовикам команду припинити обстріли;

2) німецький міністр покладає на Україну відповідальність за гальмування виконання Мінських угод, адже прийняття закону про вибори на Донбасі – прерогатива Верховної Ради України;

3) на думку Берліна, для проведення виборів на Донбасі зовсім необов’язково виводити російські війська – досить просто припинити стрілянину, щоб були хоч якісь «безпекові умови».

Після закінчення засідання Ради Безпеки ООН Ф.В.Штайнмаєр заявив журналістам, що він розраховує на проведення виборів на Донбасі вже в першій половині 2016 р. А постійний представник Франції при ООН Франсуа Делаттр сказав, що на «Нормандській» зустрічі в Парижі розглядатимуться й інші заходи, передбачені Мінськими угодами, зокрема, конституційну реформу та децентралізацію.[4]

Отже, на українську сторону чекають на «Нормандській» зустрічі в Парижі дуже непрості випробування. Берлін, Париж і Москва будуть тиснути на Київ з вимогою якнайскоріше прийняти закон про проведення виборів на Донбасі, не очікуючи припинення вогню.

Можна припустити, що в якості «компромісу» будуть подавати певні «поступки» Москви щодо тексту такого закону – адже насправді Росію задовольнить будь-який документ, що давав би формальні підстави сепаратистам провести фейкові вибори і легалізуватися в очах світового співтовариства. Що б не записала в закон Верховна Рада, по факту Кремль та підтримувані ним сепаратисти проведуть вибори так, як захочуть, а Захід, судячи з усього, вже приготувався «заплющити очі» на порушення.

Київ поки що налаштований рішуче захищати свої позиції. Міністр закордонних справ Павло Клімкін на спільній із німецьким та французьким колегами прес-конференції заявив: «Ми віддані Мінську, але не його російському баченню, коли Росія хоче інтегрувати до України той  Донбас, який перебуває  під російським квазіуправлінням».[5] Втім, можливо, Берлін і Париж поставлять Київ перед складним вибором: погодитися на вигідний Москві план легалізації її маріонеткових режимів на Донбасі, або ж бути звинуваченим у зриві Мінських угод із подальшим скасуванням санкцій проти РФ.

Сценарій формального виконання Мінських угод, фактичної легалізації окупаційного режиму на Донбасі та зняття санкцій з РФ – повністю відповідає кремлівськім планам. Київ має докласти максимум зусиль, щоб упередити подібний розвиток подій і при цьому уникнувши безпідставних звинувачень в зриві Мінського процесу. Домовленості щодо закону про вибори на Донбасі повинні включати чітко прописані передумови проведення таких виборів і запобіжники проти легалізації російських маріонеткових режимів. Європейські партнери України повинні дати Києву чіткі гарантії невизнання виборів на Донбасі в разі їх невідповідності Мінським домовленостям, українському законодавству, демократичним стандартам.