АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ:  НА МЮНХЕНСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ З БЕЗПЕКИ РОСІЯ ЗНОВУ ПОСТАВИЛА ПІД СУМНІВ ПРІОРИТЕТНІСТЬ НАТО В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Зібравшись для обговорення нагальних проблем міжнародного миру та безпеки, майже 400 провідних лідерів у підсумку 49-ї конференції з безпеки, котра проходила у Мюнхені 1-3 лютого 2013 року окрім туманних домовленостей на майбутнє, фактично, не досягли жодних результатів. Основні зустрічі та обговорення відбувалися без участі широкого кола експертів та журналістського загалу. Обговорення ключової теми - конфлікту в Малі виявилось поверховим. Це сталося не в останню чергу через те, що в Мюнхен не приїхали обидва топ-доповідача від Франції, яка проводить військову операцію в цій африканській державі. Міністр оборони країни Жан-Ів Ле Дріан та глава МЗС Лоран Фабіус, в цей час супроводжували французького лідера Франсуа Олланда у поїздці до цієї країни.

Загальна дискусія проходила на фоні загострення напруженості між ключовими учасниками саміту – Росією та США, яка була викликана схваленням «Акту Магнітського», «Закону Діми Яковлєва», відмовою РФ від участі в програмі Нанна-Лугара, виходом Вашингтона із Групи з розвитку громадянського суспільства при російсько-американській президентській комісії, а також припиненням співпраці в рамках Угоди про співробітництво у сферах правоохоронної діяльності та контролю за обігом наркотиків.

Так, сирійська проблема обговорювалася лише до моменту, поки не було висвітлено позиції США та РФ. Адже остання, як відомо, прагне до виконання так званих Женевських домовленостей по Сирії від 30 червня 2012 року, згідно з якими і опозиція, і провладний режим країни мають дійти згоди шляхом проведення переговорів та, як наслідок, нових виборів у країні. Проте, за наявності відкритих воєнних дій сторони, по суті, виявились нездатними до вироблення якихось конструктивних рішень. Відтак, головна мета РФ щодо недопущення іноземних військових контингентів на територію Сирії поки, що втілюється. Проте питання в іншому – як довго це триватиме?

Велика увага була прикута і до теми іранської ядерної програми. Попри це, на Мюнхенській конференції сторони лише зафіксували позиції, багаторазово озвучені раніше: Тегеран заявив про відсутність доказів військової спрямованості своєї ядерної програми, а представники західних держав закликали Іран першим піти на поступки. Було оголошено дату і місце наступного раунду переговорів з «шісткою» міжнародних посередників. Він має відбутися в Казахстані 25 лютого 2013 року. Однак, знову ж таки, конкретного рішення досягнуто так і не було.

Росія керуючись своїми геополітичними інтересами запропонувала «внести ясність у визначення місії НАТО в Європі в нових умовах. При цьому російська сторона апелювала до тези, що безпеку в Європі має забезпечувати не НАТО, а ОБСЄ. Хоча, остання, за словами російських представників, теж наразі залежить від позиції США. Тому наразі необхідні об’єднавчі проекти, які цементували б європейський простір, допомагали б вибудовувати консенсус з фундаментальних питань безпеки. За основу, нібито, потрібно взяти схвалений РМЗС ОБСЄ у грудні 2012 року процес «Гельсінкі +40», що базується на оновленні організації до 40-річчя Гельсінського заключного акту в 2015 році. Однак, сама ж РФ не прагне відновлення переговорів навіть за Договором про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), адже її не влаштовує вимога США про скасування визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії, а також пункт про флангові обмеження, що не дозволяють нарощувати військові сили в певних регіонах – на так званих «флангах».

Однак, певно, найбільш часто слово «Росія» звучало у Мюнхені протягом дискусії «Про видобуток сланцевого газу». За деякими оцінками, США вже у найближчі роки зможуть обігнати Росію за обсягами видобутку газу. І саме Росія найбільше програє від цієї «газової революції», оскільки пропозиції на газ на світовому ринку збільшаться, а значить – ціни впадуть. Говорячи про «сланцеві революції» у світі, в Мюнхені згадували й Україну, яка нещодавно з компанією Shell підписала Угоду про видобуток сланцевого газу. Представники Єврокомісії навіть припускали, що Україна може стати експортером газу до Європи. Однак, ані підтвердити, ані спростувати дану тезу українські високопосадовці не спромоглися. Заявка на участь у заході Міністра закордонних справ України Леоніда Кожари не була реалізована. Сорок дев’ята міжнародна конференція з безпеки в Мюнхені цього разу проходила без офіційних осіб від влади України. Хоча рівень представництва на ній 1-3 лютого дуже високий – міністри закордонних справ провідних країн світу, керівники НАТО, ЄС. Теми дискусій також важливі й для України – європейська криза і майбутнє Євросоюзу, глобальні зміни в енергетиці, майбутнє НАТО.

По суті, всі багатосторонні контакти під час конференції були зведені до врегулювання взаємин двох надпотужних акторів: Росії та США, котрі, перебуваючи наразі в умовах так званої «м’якої конфронтації», екстраполювали власні суперечності на процес загальноєвропейських відносин.