7 серпня ц.р. минуло п’ятнадцять років з моменту збройного нападу російської федерації на Грузію. П’ятнадцять років тому на Бухарестському саміті країни Північноатлантичного альянсу відмовили Україні та Грузії у наданні ПДЧ, що фактично розв’язало руки країні-агресору. Сьогодні частина Грузії та України знаходяться під російською окупацією і НАТО повторює помилки минулого.
На саміті у м. Вільнюс Україна так і не отримала чітких часових рамок та умов свого майбутнього вступу до Альянсу. Одним з аргументів, яким пояснюється це рішення є нібито готовність рф створити «вічну війну», щоб не допустити вступу України до Альянсу. Таким чином, відсутність запрошення нібито є оптимальним рішенням і для самої України. Однак, такий аргумент не є життєздатним. Росія намагається здобути регіональне домінування та повернути у свою сферу впливу усі країни, що колись входили до складу СРСР. Країна-агресор ставить під сумнів українську державність та існування українців як окремої нації. Боротьба України проти рф є екзистенційною і держава шукає шляхи зміцнення своєї безпеки. Рішення НАТО не стало б причиною продовження війни. Навпаки, російська федерація отримала б сигнал, що її війна є безперспективною і країна не має права вето у відносинах України та НАТО. Однак, цього не сталося і Північноатлантичний альянс вкотре не наважився наблизити Україну до членства. Саміт НАТО показав, що Альянс не готовий на пряму конфронтацію з рф.
Після висунення ультиматуму НАТО щодо повернення до кордонів 1997 року в грудні 2021 року, рф напала на Україну. Сподіваючись підпорядкувати 40-мільйонну країну з майже півмільйонною армією, кремль очікував, що найближчим часом посилена російська армія стоятиме на кордонах Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі та країн Балтії. Подальше вторгнення на територію балтійських країн, яке відпрацьовувалося на військово- стратегічних навчаннях «Захід-17» та «Захід-21», з точки зору російського керівництва мало б завершитись реалізацією умов, які рф висувала до НАТО. Півтори роки минуло з того моменту. Російська армія зазнала значних втрат в Україні у техніці та особовому складі. Водночас людський ресурс країни-агресора залишається значним, так само як і його військові спроможності. Бажання регіонального домінування нікуди не зникло і країни східного флангу НАТО досі залишаються під загрозою.
Російські ракети вже падали на території Польщі та Румунії. Північноатлантичний альянс вирішив цього не помічати. Так само і свобода мореплавства у Чорному морі не існує з 2021 року. Уникати конфлікту з рф за будь яких умов - стратегічна помилка, яка може дорого коштувати країнам-членам НАТО. Жарт про те, що країна НАТО перестане бути країною НАТО одразу після того як на неї нападе росія, насправді не зовсім жарт. Після заколоту Пригожина росія перемістила сили ПВК Вагнер до Білорусі і далі – до кордону з Польщею. Це викликало неабияку тривогу у Вільнюсі та Варшаві. Передислокація «вагнерівців» на кордон з Польщею не єдиний крок, що нагадав про небезпеку для східноєвропейської країни. 1 серпня 2023 року, два білоруських гелікоптери порушили повітряний простір Польщі. Ці борти брали участь у військових навчаннях поблизу кордону. Польща відреагувала подальшим посиленням кордону, однак відповіді на порушення повітряного простору ані росія, ані білорусь не отримали.
За оцінками України, у білорусі знаходиться близько 5000 бойовиків ПВК Вагнер.[1] Це боєздатні підрозділи, з великим бойовим досвідом, якого немає у багатьох військовослужбовців армій країн Північноатлантичнгого альянсу. За словами Віце-маршалка Сенату Польщі Міхала Камінського, його країна серйозно сприймає загрозу, пов’язану з присутністю найманців ПВК "Вагнер" поблизу польського кордону у Білорусі. "Ніхто в Польщі не виключає, щоб з метою, так би мовити, тестування НАТО, тестувати солідарність Альянсу з Польщею, зі східною Європою, вони можуть спробувати зайти в Польщу. Швидше за все це буде начебто терористична операція ПВК "Вагнер", ніж повномасштабне вторгнення, як у випадку з Україною".
В останні тижні на російських інформаційних ресурсах активно розповсюджується антипольська пропаганда. Володимир путін особисто поставив під сумнів територіальну цілісність Польщі, як він це раніше робив у своїх висловлюваннях щодо України. Російський диктатор заявив у п'ятницю, 21 липня, що західні території Польщі - це "подарунок Сталіна". За його словами, Польща отримала "суттєві землі на Заході - землі Німеччини" завдяки позиції СРСР і Йосипа Сталіна особисто. "Західні території нинішньої Польщі - це подарунок Сталіна полякам. Наші друзі у Варшаві забули про це, ми нагадаємо", - сказав він на засіданні Ради безпеки РФ. Голова комітету Держдуми РФ з оборони Андрій Картаполов, своєю чергою, в ефірі російського телебачення заявив, що ПВК «Вагнер» відправили до Білорусі «не тільки й не стільки» для того, щоби навчати білоруські збройні сили, а щоб взяти Сувальський коридор у разі потреби.Такий сценарій є цілком ймовірним. Російська армія не буде одразу відправляти своїх військовослужбовців для окупації Сувальського коридора, або Балтійських країн. Це може бути провокація з боку російських найманців. Ймовірним є сценарій провокації з метою обвинувачення Польщі в агресії та подальшого нападу на цю сусідню країну.
Особливу загрозу російські війська становлять країнам Балтії, які у випадку російського нападу, ймовірно, не мали б достатньо сил, щоб зупинити російські окупаційні сили. Такі кроки російське керівництво може обмірковувати для підвищення ставок і подальшої деескалації на своїх умовах. Путін не зацікавлений у розв’язанні глобальної, світової війни. Однак, розширення театру бойових дій та втягнення до війни інших країн регіону може розглядатися кремлем як дієвий сценарій.
Згідно з опитуваннями YouGov, тільки один з десяти німців готовий захищати свою Батьківщину в разі збройного нападу. Близько 25% готові були б покинути країну в такому випадку.[3] Виникає питання, скільки німців готові деокуповувати, наприклад, Естонію? Сполученим Штатам Америки не вистачає боєприпасів для забезпечення потреб ЗСУ, при цьому країна готується до потенційного захисту Тайваню. Водночас страх суспільств країн НАТО перед Третьою світовою змушує частину населення закликати до зупинки допомоги України, навіть, без фізичної присутності військ країн-членів. Вочевидь, пересічному американцю-ізоляціоністу, що не хоче «провокувати путіна» байдуже чи росія напала на Україну, чи на Естонію, Литву, або Польщу, країни, які він не зможе показати на мапі. У випадку нападу путіна на східноєвропейських Союзників, війна має перспективу завершитися миром, але на умовах росії. Це може бути повернення до кордонів НАТО 1997 року, зняття санкцій, гарантії особистої безпеки для російського керівництва та легалізація окупації АР Крим, міста Севастополь та чотирьох українських областей. Суспільства країн НАТО не готові до оборони свого блоку, а керівництва цих країн досі в повній мірі не усвідомили російську загрозу.
Рішення саміту НАТО не визначати термінів вступу України засвідчило збереження російського права вето у відносинах України з Північноатлантичним альянсом. НАТО продемонструвало бажання уникати конфронтації з росією, що агресор сприймає за слабкість. Результати цього вже можна побачити на практиці, рф посилює агресивні дії проти країн Альянсу та передислоковує бійців терористичної ПВК Вагнер на кордон з Польщею. Наступні місяці можуть стати складними для Польщі та балтійських країн, які стикнуться з реальною загрозою для їхніх кордонів та територіальної цілісності.