Безпекова політика Європейського Союзу після початку російського повномасштабного вторгнення продовжує свою трансформацію. Україна стала чинником, що зміцнив єдність ЄС, змусив його посилити свою роль у світі і переглянути підходи до взаємодії з іншими акторами міжнародних відносин. Перш за все, це стосується відносин з Україною та російською федерацією.

У сфері економіки, навіть після початку російської агресії проти України у 2014 році, рф залишалася важливим економічним партнером для країн-членів Європейського Союзу. Європа була залежною від російських енергоносіїв, при цьому російська сторона отримувала вагомі інвестиції з боку ліберальних демократій та бізнесу цих країн. Тепер на рівні європейських інституцій економічні відносини з росією розглядаються через призму безпеки і були кардинально переглянуті. Свідченням цього є 11 ухвалених санкційних пакетів. Останній з них Європейська Рада ухвалила 25 червня ц.р. 

11-й пакет спрямований на посилення запроваджених проти росії обмежень та протидія їхнього обходу. Зокрема, ЄС заборонив транзит через територію Росії більшої кількості товарів і технологій, які можуть використовуватися для військових потреб, авіації чи космічної індустрії та авіаційного і ракетного пального – для товарів, які експортуються з ЄС до третіх країн. Рада ЄС додатково внесла 87 компаній до переліку суб’єктів, які безпосередньо підтримують ВПК Росії у війні проти України. До списку увійшли і чотири іранські компанії, які виробляють безпілотники і постачають їх Росії. Також обмеження були застосовані проти компаній третіх країн, які беруть участь в обході торговельних обмежень, а також деяких російських організацій, які займаються розробкою, виробництвом і постачанням електронних компонентів для російського ВПК.

Також ЄС розширив список заборонених товарів, які можуть сприяти технологічному вдосконаленню російського сектору оборони та безпеки, включаючи електронні компоненти, напівпровідникові матеріали, обладнання для виробництва та тестування електронних інтегральних схем і друкованих плат, прекурсори енергетичних матеріалів та прекурсори хімічної зброї, оптичні компоненти, навігаційні прилади, метали, що використовуються в оборонному секторі та морське обладнання. 

ЄС поширив заборону на перевезення вантажів до ЄС автомобільним транспортом на причепи та напівпричепи, зареєстровані в Росії, у тому числі на вантажівки, зареєстровані за межами Росії. Крім того, з огляду на різке збільшення випадків оманливої ??практики суден, що транспортують сиру нафту та нафтопродукти, Рада ЄС вирішила заборонити доступ до портів і шлюзів ЄС будь-яким суднам, які здійснюють перевалку з судна на судно, якщо у компетентних органів є достатні підстави підозрювати, що судно або порушує заборону на імпорт російської сирої нафти та нафтопродуктів морським транспортом до ЄС, або транспортує російську сиру нафту чи нафтопродукти, придбані дорожче, ніж визначена союзниками гранична ціна. Така ж заборона буде застосовуватися до суден, якщо у компетентних органів є вагомі підстави підозрювати, що є незаконне втручання у навігаційну систему під час перевезення російської нафти і нафтопродуктів. Припиняється дія тимчасового винятку із санкцій для Німеччини та Польщі щодо постачання сирої нафти з Росії через північну секцію нафтопроводу "Дружба". Водночас, цим шляхом можна буде прокачувати нафту з Казахстану чи інших третіх країн. Запроваджуються також персональні санкції проти низки фізичних та юридичних осіб.

Санкції також торкнулися медіа сфери. Рада ЄС зупинила ліцензії на мовлення ще на п’ять медіа як такі, що прямо або опосередковано підконтрольні РФ і використовуються для маніпулятивного подання інформації: RT Balkan, Oriental Review, Tsargrad, New Eastern Outlook і Katehon.

При цьому, в санкційній політиці ЄС досі залишаються вразливості. Як зазначається у статті The Economist «Корисні ідіоти Путіна», серед європейських держав досі є ті, що поряд з підтримкою України, намагаються зберегти економічні зв’язки з країною-агресором. Наприклад, Греція виступає проти обмежень щодо транспортування російської сирої нафти. Австрія, своєю чергою, збільшила товарообіг з рф за період війни, однак, не надала відчутної військової допомоги України. На додаток, серед європейських еліт залишаються «путінферштеєри». Хоча такі персоналії та групи, які вони представляють досі залишаються маргінальними з продовженням російсько-української війни їхні позиції на внутрішньополітичній арені знову можуть посилитися.

У сфері безпеки і оборони країни-члени ЄС відчутно збільшують свої оборонні бюджети. До прикладу, Німеччина планує інвестувати 100 мільярдів євро у модернізацію Бундесверу. Цей намір був вкотре підтверджений в останній та першій в історії ФРН Стратегії національної безпеки. Варто зауважити, що на експертному рівні досі залишаються сумніви, що цей план буде виконано, а витрати на оборону у розмірі 2% від ВВП будуть забезпечені у довгостроковій перспективі. Подібного скепсису немає щодо намірів Республіки Польща. Країна вже активно переозброюється, зокрема завдяки оборонним контрактам зі США, Південною Кореєю та внутрішнім замовленням. Польща закуповує 1000 танків K2, 600 установок K9, 18 HIMARS з 9000 ракет, 288 реактивних систем залпового вогню K239 Chunmoo, 1000 БМП Borsuk. Також Польща сподівається закупити 96 вертольотів Apache і 48 бойових літаків FA-50. Чисельність польської армії зросте до 300 000 осіб

Російське вторгнення змусило країни Європи зосередитися на безпекових питаннях і дало розуміння ролі України для їхньої безпеки. Окрім інвестиції у власну безпеку, європейські країни та Євросоюз відіграють важливу роль у підтримці оборонних спроможностей України. Європейський Союз координує військову допомогу через Місію ЄС з надання військової допомоги (EUMAM) та фінансову і військову підтримку України через Європейський фонд миру. З Європейського фонду миру Україні вже було надано 4,6 мільярдів євро. У травні ЄС виділив 1 мільярд євро на закупівлю снарядів для української артилерії. Фактично, Євросоюз як інституція відіграв більшу роль у підтримці України, аніж Північноатлантичний альянс, оскільки країни-члени намагалися підкреслити, що Альянс не протистоїть рф.

Не зважаючи на початку нарощування оборонного потенціалу, ЄС досі залежить у воєнній сфері від Сполучених Штатів Америки. Такий стан не може задовільнити Брюссель та Париж, які поступово вибудовують більш автономну Європу. В цьому відношенні складовою, якої не вистачає Європі є українська армія. Україна потрібна ЄС, адже ЗСУ будуть тим елементом, здатним забезпечити стратегію НАТО з захисту передових країн-членів на сході Альянсу. Водночас Євросоюз потрібен Україні для збереження стабільності у повоєнній державі з міліонною армією. Повномасштабне вторгнення росії продемонструвало невід’ємність безпеки України від європейської безпекової архітектури. При цьому питання початку перемовин про вступ України до ЄС вже цього року досі знаходиться під питанням. Ще більші сумніви стосовно рішення щодо потенційного вступу України до НАТО.

У таких умовах Україні варто працювати над створенням регіонального комплексу безпеки. Такий комплекс може включати східноєвропейські країни, зокрема, Польщу, а також інші країни, що проводять активну зовнішню політику. Такою державою може бути Велика Британія.
 

Посилання:
1. Russia’s war of aggression against Ukraine: EU adopts 11th package of economic and individual sanctions, 23.06.2023,
URL: https://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2023/06/23/russia-s-war-of-aggression-against-ukraine-eu-adopts-11th-package-of-economic-and-individual-sanctions/
2. Vladimir Putin’s useful idiots, 03.08.2023,
URL: https://www.economist.com/europe/2023/07/03/vladimir-putins-useful-idiots