11 лютого 2019 року в одному з федеральних видань вийшла стаття помічника президента Владислава Суркова “Тривала держава Путіна”. Публікація стала однією з головних тем дня: її тезисно переказали всі провідні новинні агентства і газети. Статтю активно обговорювали в соціальних мережах, інформує УНН з посиланням на портал Tjournal. За своєю суттю і за стилем викладу стаття Суркова є програмною та ідеологічною: в ній він викладає доктрину “держави нового типу”, яка склалася в Росії. Помічник президента висловлює переконання, що саме за таким типом держави майбутнє і передрікає йому десятки років піднесення. Сурков описує Росію як державу, якій відведена “нескромна” роль у світовій історії, і від цієї ролі вона відмовлятися не збирається.
Чиновник стверджує, що “велика політична машина Путіна тільки набирає обертів і налаштовується на довгу, важку і цікаву роботу”. Сучасну політичну модель помічник президента називає “такою, що органічно склалася” і говорить, що вона придатна не тільки для “домашнього майбутнього”, а й має “значний експортний потенціал”. Попит на неї, за словами Суркова, є вже зараз. Інтерес іноземців до російського політичного алгоритму зрозумілий — “немає пророка в їхніх батьківщинах”. Сурков описує термін “глибинна держава”, під яким розуміє приховану за красивими гаслами жорстку владу силових структур. За його думки, такими є більшість західних демократій. Глибинної держави в Росії, на думку чиновника немає — вона уся на виду, зате є “глибинний народ”. Головний редактор радіостанції “Говорить Москва” Сергій Доренко зазначив, що в статті Суркова контекст важливіше самого тексту, інформує УНН. Виступ помічника президента добре лягає в тренд останніх місяців: практично всі вищі чиновники висловилися про необхідність збереження існуючого політичного режиму, навіть якщо для цього доведеться вносити зміни до Конституції.[1]
Політолог Андрій Колядін, який працював у Кремлі, коли Сурков очолював внутрішньополітичний блок в інтерв'ю Бі-бі-сі зазначив:"Всіх дуже цікавить, чи вдасться Путіну піти на заслужений відпочинок. Навколо цієї теми йдуть баталії, хтось намагається переконати Путіна в тому, щоб він залишився", - пояснив експерт. "Сурков зацікавлений в збереженні у Путіна статусу-кво", - вважає Колядін. На його думку, питання про те, як Путін може залишитися при владі, якщо Конституція не дозволяє йти на черговий термін, буде вирішуватися вже в цьому році. Варіант з передачею влади він вважає шкідливим для країни."Послідовник не матиме такого ж впливу. Падіння впливу дозволить почати боротьбу за власність, за владу. Російська дійсність доводила, що кожний наступний начальник гірший за попереднього", - міркує колишній співробітник Кремля.
Таким чином, концептуальні положення цієї публікації зводяться до того, що в Росії побудована нова модель російської держави під назвою «держава Путіна», яка є правонаступницею держави Івана Грозного (Московії), держави Петра Великого (Російської імперії), держави Леніна (Радянського Союзу), і відповідно, держави Путіна – такої собі 4-ї монархічної республіки.
Отже, В.Сурков констатує: по-перше, що нова путінська модель є історичною державою, оскільки вона є продовження усіх попередніх моделей російської державності, а, по-друге, Путін стоїть в ряду творців російської історії поряд з Іваном Третім, Петром І, Леніним-Сталіним і його справа та ідеї мають бути вічними навіть коли Путін відійде від влади, якщо раптом таке трапиться.
Такі доводи підводять читача до висновку. По-перше, в Росії сформована нова модель російської держави на найближчу, судячи з довговічності попередніх форм російської державності,мінімум 100-літню перспективу.По-друге, її довговічність має базуватися на новій ідеології путінізму, яка вбирає в себе квінтенсенцію попередніх іделогій. Така собі суміш: царизму-монархизму-комунізму і відтепер – путінізм. Адже персоналії можуть відходити в минуле, інститути змінюватися, а ідеологія живе у свідомості багатьох поколінь. Власне саме путінізм як ідеологія визначить могутність і довговічність путінської моделі російської держави. Необхідно, - констатує В.Сурков, - тільки усвідомлення, осмислення і описання путінської системи володарювання і взагалі всього комплексу ідей і вимірювань путінізму як ідеології майбутнього. «Саме майбутнього, оскільки справжній Путін чи є путіністов, так само, як, наприклад, Маркс марксист і не факт, що погодився б їм бути, якби дізнався, що це таке. Але це потрібно зробити для всіх, хто не Путін, а хотів би бути, як він. Для можливості трансляції його методів і підходів в майбутні часи»[2].
В чому ж новизна та відмінність цієї нової путінської моделі російської держави від попередніх? Сурков на це питання дає таку відповідь: «Оформившись в цілому до середини нульових, вона поки мало вивчена, але її своєрідність і життєздатність очевидні. Стрес-тести, які вона пройшла і проходить, показують, що саме така, органічно склалася модель політичного устрою з'явиться ефективним засобом виживання і піднесення російської нації на найближчі не тільки роки, але й десятиліття, а швидше за все і на весь майбутній вік».
Новизна цієї нової моделі російської держави, за переконанням цього російського ідеолога, полягає в тому, що вона базується на унікальній ідеології путінізму. Причому на відміну від комуністичної пропаганди відрізняється тим, що її «мова може стати прийнятним для досить широкої аудиторії, що і потрібно, оскільки зроблена в Росії політична система придатна не тільки для домашнього майбутнього, вона явно має значний експортний потенціал, попит на неї або на окремі її компоненти вже існує, її досвід вивчають і частково переймають , їй наслідують як правлячі, так і опозиційні групи в багатьох країнах».
На разі виходить, що як і комунізм вона спрямована не тільки на внутрішнє споживання, але і на експорт. СРСР прагнув досягення перемоги комунізму в усьому світі, тепер Росія ставит теж саме завдання поширення путінізму в усьому світі для виправдання своєї геополітичної і воєнної експансії. Мета, стяги і суть тіж самі, тільки слово «комунізм» замінено на «путінізм». Нічого нового. Це теж сама «місіанська місія» руського народу і Росії, які витягнуті з «руської ідеї». Але тепер модернізована «російська ідея» у вигляді путінізма стала інформаційною зброєю в гібридній війні Росії проти Заходу і європейських цінностей.
Тепер вона вправі втручатись у вибори і референдуми по всій планеті, попирати міжнародне право, реконструювати на свій лад суспільну свідомість іноземних громадян, народів і політиків. «Росія втручається в їх мізки і вони не знають, що робити з їх зміненою свідомістю», - констатує Сурков. «З тих пір як після провальних 90-х наша країна відмовилася від ідеологічних позик, почала сама виробляти смисли і перейшла в інформаційне контрнаступ на Захід, європейські та американські експерти стали все частіше помилятися в прогнозах. Їх дивують і дратують паранормальні переваги електорату. Розгубившись, вони оголосили про нашестя популізму»[3].
На таку дезінформовану і зруйновану суспільну свідомість путінізм накладає свої стереотипи. На кшталт: путінізм єдино вірне вчення майбутнього, прямо як єдино вірне вчення марксизму-ленінізму. Інший стереотип: за путінізмом майбутнє, оскільки він в тренді світових процесів деглобалізіції, ресуверенізації і націоналізма. Тож інтерес до пітунізму у світі буде тільки зростати, - констатує Сурков. І, безумовно, західному суспільству нікуди діватися. В західній демокоратії і демократичних цінностях він вже розчарувався, як хибній ідеології і тому «нічого страшного в запропонованому зображенні західної демократії насправді немає, досить трохи змінити кут зору, і стане знову нестрашно. Але осад залишається, і західний житель починає крутити головою в пошуках інших зразків і способів існування. І бачить Росію. Наша система, як і взагалі наше все, виглядає, звичайно, не витонченіше, зате чесніше. І хоча далеко не для всіх слово «чесніше» є синонімом слова «краще», воно не позбавлене привабливості»[4].
Так Сурков намагається довести, що путінізм є всеперемагаюча ідеологія і світогляд, яка переможе Захід і стане його гробарем. Вирок Заходу зроблений, чи наважеться Захід кинути виклик Росії? – це питання залишається відкритим.
(Далі буде)