“День Європи, який наша країна вдруге відзначає спільно з Євросоюзом, 9 травня, є втіленням найважливіших прагнень – єдності та миру. На своєму євроінтеграційному шляху, Україна послідовно демонструє відданість цим цілям.[1]

Україна, як повноправний член ЄС, безумовно стане сильнішою, це не викликає жодних сумнівів.”,- так висловилась про День Європи  Ольга Стефанішина, віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Дійсно за цей час було здійснено багато кроків у бік української інтеграції.  Так, у січні українська делегація взяла участь в установчій зустрічі в Брюсселі щодо початку скринінгу – важливого процесу оцінки українського законодавства на відповідність праву ЄС, що передує офіційним переговорам про вступ. У рамках підготовки до цих переговорів, Україна розробить дорожні карти у сферах верховенства права, свободи пересування осіб (юстиція, свобода, безпека) та реформи державного управління. Під час зустрічі європейська сторона представила етапи проведення офіційного скринінгу. ЄС зі свого боку, сформував графік зустрічей між представниками українських міністерств та Єврокомісією у рамках цього процесу. Це по-факту знаменувало перший етап перед початком процесу перемовин про вступ.

А 2 березня Європейська комісія представила Раді ЄС пропозиції щодо проєктів переговорних рамок для України та Молдови. Їхній текст виявився майже ідентичним до тексту рамок для двох балканських кандидатів – Албанії та Північної Македонії, за винятком окремих положень.

Окрім того, нею була передбачена зміна процедур голосування. Для України (а також Албанії, Північної Македонії та Молдови) голосування за рекомендацію про призупинення переговорів відбуватиметься "спрощено" – зворотною кваліфікованою більшістю. Це означає, що рекомендацію Єврокомісії буде прийнято автоматично, якщо Рада ЄС не оскаржить її кваліфікованою більшістю протягом 90 днів. Це створює додаткові виклики у протидії негативним висновкам Комісії, оскільки оскаржити їх досить складно.

Загалом ця рамка керується системою бенчмарків та надає особливе значення "Фундаментальним питанням". Бенчмарки – це обов’язкові умови, що встановлюються за кожним переговорним розділом. Рада ЄС визначає бенчмарки для відкриття (у разі необхідності) та тимчасового закриття кожного розділу перемовин. Для розділів 23 і 24 кластера "Фундаментальні питання", що стосуються судової системи та верховенства права, встановлюватимуться проміжні бенчмарки. Поки Україна їх не виконає, жоден інший переговорний розділ не зможе бути закритий, навіть якщо за ним уже досягнуто прогресу.

Наступним кроком має стати початок переговорів про вступ. Загалом Президент України Володимир Зеленський оптимістично налаштований щодо шансів на швидкий початок переговорів про членство в ЄС і відзначає прогрес у зближенні позицій зі "складними партнерами". Прес-служба Офісу президента наводить слова Зеленського, який зазначив, що Україна виконала всі необхідні процедури для початку переговорів, і тепер залишилася тільки  політична частина: "Інструментально й операційно ми зробили все, щоб у червні в ЄС відкрили Україні перемовини. Я думаю, що там все вийде. Навіть складні партнери сьогодні стали трішки простішими. Ми активно з ними працювали", – сказав він.[2]

Євроінтеграція України потрібна не лише Києву, а й Брюсселю. Ключовим, звичайно, є сфера безпеки. Після вступу України до ЄС, Європа матиме одну з найбільших армій з практичним досвідом протистояння повномасштабній агресії країни, яка значно перевершує у кількісному, ресурсному та фінансовому плані. Україна посилить ЄС своїм багаторічним досвідом ефективного самозахисту від Росії – відомою своїми діями у розпалюванні регіональних конфліктів та розповсюдженні пропаганди по всьому світу.

Нинішня війна в Україні є наймасштабнішою в Європі з часів Другої світової війни. Українські військові мають практичний досвід роботи в бойових умовах з таким розмаїттям інструментів та техніки, якого не має жодна інша країна не лише в Європі, але й у світі. Українські IT-спеціалісти вже зараз можуть бути надзвичайно корисними для ЄС у сфері кіберзахисту та застосуванні новітніх технологій. Українські експерти зі стратегічних комунікацій мають унікальні знання у протистоянні російській пропаганді та постійним інформаційно-психологічним операціям. До прикладу, НАТО вже змінює свої підходи та адаптує стратегію відповідно до бойового досвіду України, а Євросоюз переосмислює свою стратегію та завдання для військово-оборонного комплексу. Так, у Брюсселі відбувся Форум оборонних індустрій Україна-ЄС. У результаті було прийнято рішення про можливість використання Європейського фонду миру (European Peace Facility) для компенсації витрат країнам ЄС у разі, якщо вони купуватимуть озброєння для Сил оборони України від українських виробників.

Україна також є найбільшим транспортним хабом. Її вступ надасть ЄС новий  транспортний вузол в межах транспортних коридорів Європа-Азія. Зокрема, надзвичайно важливим для економіки Європи є морський транспорт. Приєднання України до Єдиного ринку ЄС сприятиме реалізації потенціалу України як транзитної країни.

У сфері сільського господарства Україна має великий ринок на континенті поза межами ЄС. Тому вона має значний потенціал для розвитку переробної галузі та створення нових виробництв. Її інтеграція позитивно вплине на продовольчу безпеку ЄС та зміцнить позиції Союзу в глобальній сільськогосподарській торгівлі. Приєднання України до ЄС суттєво зміцнить незалежність розширеного ЄС від постачання агропродукції з третіх країн та посилить харчову безпеку як України, так і ЄС.

Крім того, Україна є гарантом продовольчої безпеки в країнах Африки та Близького Сходу, які суттєво залежать від її відносно дешевої продукції для уникнення голоду. Продовження експорту зернових з України до цих країн, вже в складі ЄС, зробить сам Євросоюз гарантом продовольчої безпеки в цих регіонах. Це матиме значний вплив на безпеку всередині Союзу (зменшення кількості мігрантів з бідних країн) та на зростання його впливу на міжнародній арені.

Але і багато перепон на цьому шляху. Так, плановий вступ України може потребувати збільшення бюджету ЄС на близько 20%. Водночас все це малоймовірно змінить поточні позиції країн-членів ЄС – як отримувачів коштів Євросоюзу, так і платників. Окрім того, країни Західних Балкан можуть стати на заваді на шлюху України до членства.  Так, у березні 2024 року Європейська рада дала зелене світло для початку переговорів про вступ із Боснією і Герцеговиною за умови виконання певних вимог. Окрім Боснії, ще чотири балканські країни мають статус кандидата, а Косово має статус потенційного кандидата з визнаною європейською перспективою. Хоча зараз найбільша увага прикута до України та Молдови, які об'єднані в єдиний "пакет", наші країни є новачками, що стрімко увірвалися до компанії старих кандидатів. Це викликає різні реакції на претензії Києва щодо швидкого руху до членства.

До недавнього часу в ЄС не було консенсусу щодо того, яким шляхом має відбуватися подальше розширення. Частина блоку (зокрема Австрія, Хорватія, Угорщина, Словенія) підтримувала ідею євроінтеграції України та Молдови разом з прогресом балканських країн. Для друзів України цей варіант неприйнятний, оскільки він залежав би від поступу не лише Молдови, а й балканських країн, жодна з яких наразі не демонструє значного успіху в цій сфері, а щодо Боснії і Герцеговини взагалі існують сумніви у її політичній волі вести переговори.

Однак основним підходом залишається принцип прогресу, заснованого на досягненнях кожного з кандидатів (merit-based principle). Цей підхід передбачає індивідуальний прогрес кожної країни-кандидата на шляху до вступу, без співзалежності.[3] Останні комунікації від Єврокомісії свідчать про готовність оцінювати прогрес України саме індивідуально та незалежно від інших кандидатів. Це, однак, може бути і негативною новиною, оскільки менш дружні до нас країни можуть наполягати на тому, що Україна не повинна обганяти балканські держави, деякі з яких вже понад 20 років чекають "у передпокої" ЄС. Це може призвести до затримок у процесі руху до вступу.

Повномасштабна війна РФ проти України спричинила масову еміграцію українців до країн Європейського Союзу, що створило економічні проблеми для держав ЄС, включно зі зростанням рівня інфляції у 2022 році. Хоча у 2023 році стан європейської економіки покращився, інфляція в секторі послуг залишається високою.

Зміни в нормативному регулюванні сільськогосподарського сектору ЄС (перехід на зелену економіку) та зміна світової кон’юнктури спричинили протести європейських фермерів у Польщі, Франції, Чехії тощо. Частина з них була схильна перекладати "провину" на український імпорт, навіть коли для цього не було підстав. Ці протести вже завдали Україні значних збитків, але це лише початок таких акцій. Проте, є обґрунтовані очікування, що соціально-економічна ситуація, включаючи сільськогосподарський сектор ЄС, невдовзі стабілізується. Останні прогнози Єврокомісії щодо темпів зростання ВВП і уповільнення інфляції у 2024 році є позитивними. Завершення польськими фермерами довготривалого блокування польсько-українського кордону, яке було більше політичним, ніж економічним явищем, слугує прикладом вдалого розв’язання суперечки на рівні урядів та аграрних асоціацій двох країн. Однак залишається відкритим питання сталості цих покращень, особливо з огляду на російську підривну діяльність, яка, за прогнозами, лише зростатиме у наступні місяці. Крім того, протести фермерів, ймовірно, виникатимуть і надалі. Їхній вплив на нашу євроінтеграцію не варто недооцінювати, адже вступ України до ЄС беззаперечно вплине на аграрну політику самого Європейського Союзу.

Сама нестабільна внутрішня ситуація в ЄС також є викликом для України. Необхідність реформування Європейського Союзу обговорюється давно і відкрито – як у столицях, так і в євроінституціях. У листопаді Європарламент схвалив доповідь про потребу реформ, закликавши, серед іншого, до зміни процесів ухвалення рішень. Ще донедавна в Євросоюзі домінувала думка, що процес реформування повинен передувати розширенню, тобто спочатку – реформа ЄС, а потім – вступ України. Однак останнім часом позиція всередині ЄС змінилася: розширення до закінчення реформи розглядається як цілком реальний варіант. Аналіз Єврокомісії свідчить, що ЄС здатний до розширення в рамках існуючої моделі договорів і правил, а отже, наш вступ та реформа Союзу можуть рухатися не послідовними, а паралельними процесами.

Попри зміну оцінок щодо реформи як "передумови вступу" України, це не змінює факту: відсутність реформи механізму ухвалення рішень в ЄС гальмує нашу інтеграцію. Адже коли навіть поточні процедурні кроки потребують пошуку консенсусу країн-членів, включно з тими, чиї лідери використовують тему вступу України як інструмент для досягнення власних політичних цілей – це може суттєво зашкодити переговорному процесу.

Саме тому в наступні роки наша євроінтеграція значною мірою залежатиме від вдалої комунікації як з інституціями ЄС, так і з окремими державами-членами, чиї уряди можуть не підтримувати ідею найскорішого членства України. Не слід забувати також про чинник антиукраїнських агентів в ЄС, як то Угорщина та Словаччина. Залишається також незрозумілим, чому президент Єврокомісії відклала затвердження переговорної рамки для України на червень, хоча технічних перешкод для її схвалення навесні не було. Проте є добра новина: подальше відтермінування менш імовірне. Риторика в Брюсселі та столицях зараз явно схиляється до затвердження переговорної рамки та початку переговорів саме в червні.

Тобто на сьогодні процес початку переговорів про вступ і новий етап до євроінтеграції дійсно нагадує ваги, де на кожен предмет із чаші позитивних перспектив, один покладається на чашу викликів. Проте все ж таки чаша із позитивом все ж таки перевищує чашу із негативом. Хоча цей День Європи, ще не дань перемоги, проте все ж таки він безумовно позитивна подія в історичному процесі України у вступі до ЄС. Тож Києву зараз важливо не втратити момент і врахувати всі загрози і зауваження, щоб дійсно вдало дістатися червневого початку переговорів.