12 січня 2024 року, під час візиту Ріші Сунака до Києва, Україна і Велика Британія уклали Угоду про співробітництво у сфері безпеки. Угода є гарантією того, що Україна не залишиться одна в протистоянні російській агресії. Це питання особливо актуально зараз, коли у передвиборчому кліматі багато союзників почали зволікати з питанням допомоги. Документ же  закріплює подальшу фінансову і військову підтримку для Києва.

Для України це великий знак, адже після оприлюднення Декларації G7 був страх того, що ці незакріплені “гарантії” стануть єдиною втіхою у безпековому захисті й будуть заміною членству НАТО. Проте ця угода втілює реалізацію ідеї, викладеної в  тодішній Спільній декларації G7 під час Вільнюського саміту НАТО у липні 2023 року. У той час, через недостатню кількість країн готових надати Україні повноцінне запрошення до НАТО, було вирішено розвивати багатосторонні або двосторонні угоди щодо безпеки. Велика Британія відіграла ключову роль у сприянні цій ідеї, а угода, яка була підписана, стала першою в своєму роді.

Велика Британія з самого початку показувала проактивну позицію і рішучі дії. Доволі часто вона допомогла не лише матеріальною і військовою підтримкою, але і політично, схиляючи інші держави до більш активної позиції щодо України. До того ж, ця угода зараз важлива і політичним силам Лондона, зокрема Ріші Сунакку, для покращення свого іміджу.

Угода є великим кроком вперед для України в декількох аспектах.
В першу чергу, вона служить засобом надання Україні допомоги у протистоянні російській агресії та гарантує тривалу підтримку протягом наступних 10 років. За багатьма прогнозами саме стільки знадобиться для вступу в НАТО.

По-друге, угода сприяє консолідації міжнародної коаліції на підтримку України, яка зазнала ослаблення у 2024 році через перші серйозні труднощі з фінансовою та військовою допомогою, особливо з боку Сполучених Штатів. Вона може слугувати закликом для інших країн діяти й доєднуватись до неї.

По-третє, вона чітко визначає підтримку України у відновленні її міжнародно визнаних кордонів станом на 1991 рік. Це ускладнить переговори з прихильниками укладання мирних угод з Росією ціною українських територій і погоджується із жорстким підходом України до подібних ініціатив.

Повертаючись до запрошення інших держав. Найбільш вдалим варіантом було б повторення такої практики із США. Це дало б Україні почуття упевненості в продовженні безпекової підтримки у випадку зміни влади. Переговорний процес вже мав би початися, але нестабільність у Конгресі загальмувала його. Проте є надія, що незабаром він відновиться. Це  підтверджується заявами амбасадорки США в Україні Бріджит Брінк[1], яка повідомила про проведення двох раундів переговорів з Києвом саме з цього питання.

Але інші держави також є можливим варіантом для подальшої співпраці. Наприклад, Японія висловила бажання вести подібні переговори, а інші країни, зокрема, з Європи, можуть виявити інтерес до початку перемовин щодо можливих угод. Цей формат надає Україні певний сигнал підтримки, навіть якщо підписанти не беруть безпосередню участь в конфлікті з Росією.

Однак важливо уникати перебільшених очікувань при оцінці цієї угоди. Вона, наприклад, не забезпечує гарантій спільної колективної оборони. Велика Британія зазначає, що агресія проти України порушує безпеку і Сполученого Королівства, але не передбачає спільної оборони.

Така угода може стати важливим інструментом для довгострокового співробітництва, наприклад, у зміцненні морської безпеки та допомозі в розбудові морського флоту України, що з часом призведе до відновлення безпечного судноплавства в Чорному морі. Зокрема, вона у своєму змісті торкається оборонної співпраці, включаючи тренування українських військових від британських інструкторів. Але ця угода  не є прямим замінником НАТО.

Спільна прес-конференція Володимира Зеленського та Ріші Сунака додатково підтвердила цей факт. Під час обговорення Угоди, український президент використовував терміни "гарантії" та "безпекові гарантії", тоді як британський прем?єр вживав вислів "безпекові запевнення", що нагадує українцям про болючий приклад Будапештського меморандуму. Окрім того, у тексті опублікованого офісом Президента України, в документі згадується  про НАТО декілька разів. У той час зазначається, що Лондон гарантує підтримку української сторони у вступі до Альянсу.

Попри труднощі з отриманням запрошення для вступу до НАТО, британці переконані, що без членства в Альянсі Україна не матиме справжніх гарантій безпеки й стабільності в регіоні. Угода з Великою Британією виражає собою ту саму ідею. Серед британських експертів така формула є достатньо популярною: незважаючи на те, що на сьогодні в НАТО відсутній політичний консенсус щодо членства України, контекст може змінитися, і Україна повинна бути готова швидко реагувати, коли сприятливі обставини в Альянсі виникнуть.

Хоча пріоритетом залишається рух до НАТО, документ чітко вказує на підтримку Києва на цьому шляху, включаючи відповідні реформи в Збройних Силах та оборонному секторі. Це свідчить про те, що угода для самої Великобританії слугує як проміжний етап, підтримуючи Україну в її обороні до того часу, коли членство в НАТО стане можливим.

Не слід також забувати, що все ж таки на шляху до НАТО є ще ціла низка перешкод: відсутність повного контролю Києва на українських територіях, відкриті бойові дії, перешкоди з боку налаштованих на антиукраїнську позицію країн, як-то Угорщина чи знедавна Словаччина. Це може відкласти атлантичну інтеграцію на роки. Але Україна немає стільки часу на очікування, тому вона відчуває потребу вже в якихось гарантіях. Так, угода із Великою Британією не зможе замінити політичного впливу і ресурсів НАТО, проте вона  є гарним кроком для початку побудови безпекового комплексу в Центрально-Східній Європі як елементу нової регіональної  систем європейської безпеки.

Підсумовуючи можна зазначити, що угода є політичним рамкою та зеленим світлом для подальших домовленостей та практичних кроків. Важливо уникати ейфорії та нереалістичних очікувань, оскільки реальний вплив угоди залежатиме від конкретних дій, які будуть вжиті як з боку України, так і з боку Великої Британії та інших держав.