16 червня в Женеві відбулася зустріч президентів Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації. Президенти обговорили низку питань, що стосуються взаємодії двох держав, зокрема, питання стратегічної безпеки, кібератак, ув’язнення Олексія Навального та захоплення режимом Лукашенка цивільного літака. Тема України також була на порядку денному.

Варто зауважити, що відносини між Сполученими Штатами та Російською Федерацією наразі знаходяться в найнижчій точці за останні роки. Російська Федерація, маючи великі військові спроможності, намагається активно проводити агресивну зовнішню політику не тільки навколо своїх кордонів, але й у Середземноморському регіоні, на Близькому Сході та в Африці. США при цьому вже не є гегемоном, а стан американської системи альянсів, в першу чергу, на європейському напрямку, не дозволяє Вашингтону ефективно впливати на поведінку Москви на міжнародній арені. За таких умов, Байден, бажаючи уникнути ескалації відносин з Росією та її зближення з Китаєм, спробував закласти основу для конструктивного стратегічного діалогу з президентом Російської Федерації. Безумовно, результат Женевського саміту матиме вплив і на Україну.

Серед питань, з яких на цьому саміті могли бути досягнуті домовленості називались можливе повернення на свої посади послів двох держав (обидва посли залишаються у своїх країнах після відкликання для «консультацій»); деяке послаблення обмежень для посольств та консульств у обох країнах; звільнення одного чи кількох американців, які зараз утримуються в російських тюрмах; та відновлення обговорення питань контролю над ядерною зброєю. Водночас очікувань, що більш серйозні питання, які стосуються Північного потоку - 2, підтримки Росією режиму Лукашенка та російської агресії проти України, будуть врегульовані, майже не було, адже позиції американського президента та Сполучених Штатів, зважаючи на бажання вести діалог з РФ, в цілому, не дозволяють країні впливати на агресивні дії Кремля. Про відсутність перспектив врегулювання принципових питань свідчила і попередня відмова від проведення спільного брифінгу за результатами саміту.

По відношенню до Росії Джозеф Байден обрав тактику «батога і пряника». З одного боку він робить заяви, в яких звинувачує Росію в деструктивній діяльності, обіцяючи жорстку реакцію. З іншого – показує готовність співпрацювати і натякає, що американські інвестиції прийдуть до Росії у випадку звільнення Олексія Навального та за умов дотримання прав людини всередині країни. Показовим випадком було рішення не спрямовувати американські ракетні есмінці до Чорного моря у квітні. Тепер, перед самітом, адміністрація Байдена все ж таки наважилась спрямувати ракетний есмінець через Босфор, після котрого до Чорного моря також увійшли ракетний есмінець Королівських ВМС Великої Британії та ракетний фрегат Королівських ВМС Нідерландів. На додаток, перед російсько-американським самітом, Сполучені Штати виділили Україні 150 млн доларів військової допомоги. Таким чином, США продемонстрували намір взаємодіяти зі своїми партнерами в регіоні, включно з Україною.

Керівництво України в останні місяці активно працювало в дипломатичній площині з американськими партнерами, щоб упевнитись, що рівновага у відносинах між Росією та Сполученими Штатами не буде досягнута за рахунок України. Перед подорожжю американського президента на Європейський континент відбулась телефонна розмова Джо Байдена з Володимиром Зеленським, в якій сторони узгодили свої позиції. Також, президент США запевнив свого українського колегу в непохитній підтримці і що позиція України буде врахована під час перемовин. На додаток, Джо Байден запросив Володимира Зеленського в липні до Вашингтону. Президент України останні 2 тижні активно працював із західними медіа. Зокрема, Володимир Зеленський дав коментарі виданням «Axios» та «Reuters», в яких досить критично висловився щодо останніх рішень американської адміністрації та окреслив конкретні сподівання щодо подальшого напряму стратегічного партнерства України та США. Президент України негативно оцінив рішення щодо зняття частини санкцій проти «Північного потоку -2», окреслив своє бачення безпекової складової американо-українських відносин, в т.ч. в контексті збройного конфлікту на Сході та необхідності надання Україні ПДЧ, а також заявив, що Сполучені Штати мають надати Україні економічну підтримку. Частково така тактика себе виправдала, адже саме після інтерв’ю виданню «Axios» Президент України отримав запрошення до Білого дому.

 В контексті Женевського саміту, для України важливо щоб Джозеф Байден не проявив слабкості в українському питанні. В 2008 році, коли на Бухарестському саміті було прийнято рішення не надавати ПДЧ Україні та Грузії, Російська Федерація сприйняла це за слабкість та вже за декілька місяців розпочала масштабну збройну агресію проти Грузії. Тепер, коли російські війська знаходяться навколо українських кордонів, Президент Джозеф Байден має дати зрозуміти Путіну, що США, разом із європейськими союзниками, не допустить широкомасштабної агресії проти України.

Після саміту лідери заявили про досягнення домовленостей щодо повернення послів на свої посади, започаткування стратегічного діалогу в галузі безпеки, в тому числі, кібербезпеки, чого не було раніше. Джо Байден передав президентові Росії список секторів, кібератаки на які мають бути під жорсткою забороною, та підкреслив, що співпрацювати з даного питання в інтересах Росії, натякнувши на потужні кібер-спроможності Сполучених Штатів. Щодо України президенти погодились з думкою про те, що саме Мінські угоди повинні бути взяті за основу під час врегулювання ситуації на сході України. Однак, варто зауважити, позиції США та РФ щодо того у якому вигляді ці угоди мають бути виконані кардинально різняться. В цьому контексті Володимир Путін вкотре звинуватив Україну у спробах спочатку взяти під контроль кордон, а потім провести вибори. При цьому акцент було зроблено на неприпустимості введення Збройних сил України на територію ОРДЛО, що підтверджує тезу про те, що Росія не погодиться повернути Україні повний контроль над окупованими територіями Донецької та Луганської областей, навіть, в разі повного виконання Мінських угод. Джо Байден, в свою чергу, стосовно цього питання був достатньо лаконічним, вкотре виразивши підтримку територіальній цілісності та суверенітету України.

Саміт президентів США та Російської Федерації, в першу чергу, мав значення для встановлення подальшої керованої конфронтації між двома державами. Однак, домовленості щодо принципових питань, у тому числі щодо Донбасу, як і передбачалося, не були досягнуті, адже Володимир Путін не має наміру відходити від своїх «червоних ліній», а Джо Байден, в свою чергу, зважаючи на небезпеку зближення РФ з Китаєм, все ще сподівається уникнути прямого конфлікту з Росією.